Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер - Страница 55
Ельф зник усередині хатини, а за мить повернувся з двома табуретами й карафками холодної води для себе й Ерагона. Юнак зробив пару ковтків, насолоджуючись чудовим краєвидом і намагаючись приховати хвилювання. Він таки бачив справжнього вершника! А з-за його спини Сапфіра зацікавлено стежила за Глаедром.
Пауза в розмові затяглася, минуло хвилин із десять, потім півгодини, година… Спочатку юнак нервував, не розуміючи, навіщо все не, але потім опанував себе й просто насолоджувався гарною дниною.
— Ти вчишся терпіння, — озвався Оромис. — Це добре.
— Поспішаючи, не вистежиш оленя, — завважив Ерагон.
— Авжеж, — похвалив його ельф. — Дай-но я гляну на твої руки. Гадаю, вони багато можуть про тебе розповісти.
Ерагон зняв рукавички, і вчитель помацав його зап'ястки своїми тонкими пальцями. Він також оглянув мозолі на юнакових руках і посміхнувся.
— Виправ мене, якщо я помиляюся, — сказав ельф, — ти орудував косою й плугом частіше, ніж мечем. Але й управлявся з луком.
— Так, — відповів той.
— І ти мало писав або ж малював, якщо взагалі коли-небудь цим займався.
— Бром навчав мене грамоти в Тейрмі, — зніяковів Ерагон.
— Зрозуміло, — кивнув мудрець. — Окрім того, ти дуже необережний і не дбаєш про власну безпеку.
— Що змушує вас так думати, Оромисе-ельда? — спитав юнак, вживаючи шанобливе звертання.
— Не ельда, — виправив ельф. — Ти можеш називати мене вчителем своєю мовою, або ебритіл — прадавньою. І більше ніяк, зрозумів? Так само звертайся й до Глаедра. Ми — ваші вчителі; а ви — наші учні, отож шануймося. — Оромис говорив м'яко, але з надією, що його зрозуміють.
— Авжеж, вчителю Оромисе, — погодився з ним Ерагон.
— І ти, Сапфіро, теж, — попросив той.
Ерагон відчув, як це було важко для гордого дракона, але той несподівано швидко озвався:
— Так, учителю.
— Чудово, — кивнув Оромис, продовживши огляд. — Будь-кого з такими шрамами, як у тебе, можна було б назвати або невдахою, або безумцем. То ти в нас безумець, чи не так?
— Та ні ж бо, — здивувався юнак.
— На невдаху ти теж не дуже схожий, — зауважив ельф. — Тож залишається друге. Чи ти й далі заперечуватимеш?
— Я б сказав, що не зважаю на труднощі, коли близька мені людина потрапляє в біду, — подумавши, сказав Ерагон, і його погляд упав на Сапфіру.
— І тоді ти робиш щось неможливе, так?
— Просто мені подобається, коли кидають виклик.
— Отже, ти вважаєш, що слід час від часу себе перевіряти? — уточнив мудрець.
— Мені дуже подобається боротися з труднощами, — відповів хлопець, — але останнім часом їх було так багато, що я не хотів би шукати більших пригод на свою голову. Я лише намагаюся вижити в цій борні.
— Утім, ти гайнув шукати разаків, а не лишився в Паланкарській долині, — наполіг Оромис. — І таки прийшов аж сюди.
— Я гадаю, що вчинив правильно, вчителю.
На якийсь час запала мовчанка. Ерагон намагався збагнути, про що думає ельф, але з виразу його скам'янілого обличчя годі було щось зрозуміти. Нарешті той оговтався.
— Тобі часом не давали якоїсь дрібнички в Тарназі? — поцікавився ельф. — Наприклад, камінчика, монетки чи якогось іншого оберега?
— Авжеж, давали, — Ерагон сягнув під туніку за срібним амулетом у вигляді молота. — Ганел зробив це для мене за наказом Ротгара, аби нас із Сапфірою ніхто не зміг побачити в магічному кристалі. А як ви дізналися?
— Я… — пояснив Оромис, — я раптом перестав тебе відчувати.
— То це ви намагалися побачити мене поблизу Сильтрима тиждень тому?
— Я не мав такої потреби, — похитав головою ельф. — Я можу спілкуватися з тобою більш досконалим методом… як тоді, коли ти був поранений у Фартхен Дурі. — Узявши амулет, він прошепотів закляття прадавньою мовою й повернув його юнакові. — Я перевіряв, чи він часом не зачарований, — пояснив він тихо. — Бережи його, це дуже цінна річ. — Замислившись, мудрець глянув на гори й несподівано спитав:
— А для чого ти тут, Ерагоне?
— Для того, щоб закінчити своє навчання, — здивувався юнак.
— І що, на твою думку, для цього потрібно?
— Ну, навчитися магії, а також удосконалити мистецтво бою, — озвався Ерагон. — Бром не встиг навчити мене навіть того, що знав.
— Магії, мистецтва фехтування та деяких інших речей я тебе навчу, — сказав Оромис, — але все це марнота марнот, якщо не знати, де й коли їх треба застосовувати. Найважливіше навчитися саме цього, зрозумій. Поглянь на Галбаторікса. Одна лишень влада без чогось духовного — найнебезпечніша на світі річ. Тому моє завдання полягає в тому, аби навчити тебе та твого дракона робити правильний вибір. Ви мусите зрозуміти самих себе, свої власні можливості, вади й переваги. Ось для чого ви тут.
— А коли ж ми почнемо? — спитала Сапфіра.
Оромис хотів був розкрити рота, щоб відповісти, та раптом здригнувся й випустив карафку з рук. Його обличчя почервоніло, пальці звело судомою, хоч за мить він уже опанував себе. Ерагон навіть не встиг злякатися.
— Що з вами? — гукнув він до вчителя.
— Щось значно гірше, ніж хотілося б, — посміхнувся той. — Ми, ельфи, вважаємо себе безсмертними, але навіть нам не вдається контролювати своє тіло й уникати хвороб… Проте не хвилюйся, юначе, для тебе це безпечно. Після катувань у в'язниці я трохи поновив свої магічні навички, тож сподіваюся дожити до відродження славного роду вершників!
— А скільки для цього треба часу? — спитав Ерагон.
— Боїшся, що я завчасно помру? — звів брови ельф. — Не переймайся цим, але ми справді мусимо поспішати, бо вардени можуть будь-якої миті покликати тебе на допомогу. Тому, відповідаючи на запитання Сапфіри, я скажу, що ми почнемо негайно й будемо тренуватися швидше, ніж будь-хто з вершників за всю їхню історію!
— Але ви ж знаєте, — сором'язливо почав був Ерагон, — про моє каліцтво…
— Ерагоне, — суворо мовив ельф, — ти каліка лише тому, що вважаєш себе таким. Я розумію, що ти відчуваєш, але треба бути оптимістом, оскільки духовна зневіра — ще більша перешкода, ніж фізичні рани. Я знаю це з власного досвіду. І те, що ти себе жалієш, не дасть тобі нічого доброго. Але обіцяю, що я та інші ворожбити оглянуть тебе, аби з часом вилікувати. А поки що твоє навчання триватиме так, ніби нічого й не сталося.
Ерагон зіщулився від самої думки про можливі наслідки, згадавши, які муки йому довелось пережити.
— Але це може мене вбити, — зізнався він.
— Ні, Ерагоне, цього не буде, — заперечив Оромис. — Я знаю про твої муки. Але ми маємо певні обов'язки: ти відповідаєш за безпеку варденів, а я дбаю про твій вишкіл. Ми не можемо нехтувати цим через звичайний біль. Адже на карту поставлено надто багато, щоб дозволити собі програти.
Утім, Ерагон уперто похитав головою. Він намагався висунути бодай якісь аргументи на свій захист, та марно: ельф мав рацію.
— Ерагоне, — переконливо мовив той. — Ти мусиш скоритися. Хіба ти не маєш чогось, заради чого варто було б пожертвувати собою?
Першою, про кого згадав хлопець, була Сапфіра, але він мав би зробити це не лише заради неї. І не лише заради Насуади, і навіть не лише заради Арії. Але що ж саме тоді ним рухає? Коли він присягав на вірність Насуаді, то робив це задля Рорана й решти людей, які були під Імперією. Але чи важили вони для нього аж так багато, щоб витримати такі випробування й муки?
— Так! — сказав сам собі хлопець. — Так, усі вони варті того, аби я допоміг їм вижити! І тому це єдина мета мого життя! — Затремтівши від хвилювання, він мовив до свого вчителя: — Я погоджуюсь на це заради тих, за кого воюю проти Галбаторікса. Незважаючи на біль, я присягаюся, що буду кращим за будь-кого з ваших учнів!
— На менше я просто не згоден, — озвався Оромис. — А тепер скидай свою туніку, я хочу глянути, з якого тіста тебе зліплено.
— Стривайте, — гукнула Сапфіра. — А Бром знав про тебе, вчителю? — Ерагон і собі вжахнувся від такого припущення.
— Звісно, знав, — відповів ельф. — Він був моїм учнем, і я радий, що ви гідно його поховали. У Брома було важке життя, про нього мало хто дбав. Сподіваюсь, що він здобув спокій, відійшовши в небуття.
- Предыдущая
- 55/121
- Следующая
