Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон - Паолини Кристофер - Страница 57
Вони обійшли довкола палацу, розглядаючи крізь грати розкішні панські хороми.
Проблукавши до обіду, мандрівники так і не почули й не знайшли нічого вартісного, тож вирішили перепочити та підкріпитися.
— Це місто занадто велике для двох шпигунів, — сказав по дорозі Бром. — Нам треба розділитися. Спробуй завтра порозпитувати сам.
Прощаючись, старий блимнув на юнака з-під кошлатих брів і тицьнув йому кілька монет:
— Але не нароби дурниць, гаразд?
— Не нароблю! — радісно вигукнув той, вибігши вулицею на майдан.
Решту дня Ерагон провів, розмовляючи з крамарями та наймитами. Парубок поводився якомога привітніше й був напрочуд чемний. Слухаючи поради, він бігав з одної частини міста в іншу. Здавалося, що ніхто взагалі не чув ні про яку олію. І куди б він не пішов, за ним скрізь стежив собор. Сховатися від його височезних шпилів було неможливо.
Нарешті юнакові таки трапився один чоловік, що допомагав перевозити олію Сейтр і пам’ятав, куди саме її доставляли. Зраділий Ерагон побіг оглянути ту будівлю, а потім повернувся до «Золотої Кулі». За годину там з’явився й Бром, який просто падав із ніг від утоми.
— Що-небудь знайшли? — спитав Ерагон.
— Серед усього, що я сьогодні почув, найцікавіша новина стосується саме тебе, — перевівши подих, сказав старий. — Наприкінці тижня сюди приїздить Галбаторікс.
— Як? — вигукнув хлопець.
Бром стомлено сперся на стіну, зморшки на його чолі поглибшали.
— Здається, Табор надто запанів, тож Галбаторікс вирішив його провчити. До речі, це перший випадок за останні десять років, коли король виїздить за межі Урубейна.
— Ви гадаєте, він про нас знає? — захвилювався Ерагон.
— Звісно, знає, — відповів Бром. — Але поки що може не здогадуватися, де ми. Якби знав, то разаки самі б уже нас знайшли. А це означає, що ми маємо розібратися з ними до приїзду Галбаторікса. Тож тримаймося якнайдалі одне від одного. Радує тільки те, що тепер ми знаємо напевно — разаки в місті, оскільки прибуває сам король.
— Я хочу помститися разакам! — стис кулаки Ерагон. — Але не тоді, коли це означатиме виклик самому королю. Адже він розірве мене на шматки!
— Ого, ти стаєш обережним! — посміхнувся Бром. — Звісно, проти Галбаторікса ти не маєш жодного шансу. А тепер розкажи, про що ти дізнався в місті.
— Нічого особливого, — знизав плечима юнак. — Хіба що один чоловік підказав склад, куди перевозили олію…
— Мені пощастило трохи більше, — засяяв посмішкою старий. — Я теж чув про той склад і навіть сходив до нього. А також пронюхав, що олію відправляли до палацу…
— І це все? — розчаровано спитав Ерагон.
— Ні, не все! — озвався Бром. — Дай мені закінчити. Потім я пішов до палацу й заспівав там пісень чарівним покоївкам. Зрозуміло, водночас я розпитував їх про все, що нас цікавить.
Старий повільно розкурив люльку.
— Ти навіть не уявляєш, як багато знає прислуга! — вів далі він. — Хто б міг подумати, що в графа аж три коханки? Не буду тебе мучити пікантними подробицями, але тепер я знаю, куди олію відвозять із палацу.
— І куди ж? — вигукнув Ерагои.
Бром повільно випустив пасмо диму.
— Звичайно, за межі міста, — посміхнувся старий. — Коли місяць стає повним, до підніжжя Хелгрінда відправляють двійко рабів із запасом харчів. Саме тоді до міста прибуває олія Сейтр, яку підвозять на те місце. Ані рабів, ані олії після того ніхто не бачить. Траплялося й таке, що хтось намагався за ними простежити, але також безслідно зникав.
— Я гадав, що вершники скасували работоргівлю, — сказав Ерагон.
— За часів Галбаторікса вона знову розквітла.
— Отже, разаки в Хелгрінді, — пригадав юнак скелясте склепіння.
— Або десь поруч, — уточнив Бром.
— Якщо вони справді там, — вів далі Ерагон, — то ховаються на вершині, куди злітають на своїх крилатих конях. З'явившись там на Сапфірі, я неодмінно приверну їхню увагу…
— А це нікуди не годиться, — погодився Бром.
— А якщо нам піти замість тих рабів? — раптом спитав юнак. — До повного місяця залишилось зовсім небагато. Як гадаєте? Тоді разаки нікуди від нас не дінуться?
— Це дуже ризиковано, — посмикав себе за бороду старий. — Якщо рабів убивають на відстані, ми програли. Як вразити ворога, коли ти його не бачиш?
— Ми ж узагалі не знаємо, чи їх убивають, — нагадав Ерагон.
— Я переконаний, що це саме так, — засмутився Бром. Раптом його очі зблиснули, і він знову випустив хмарку диму: — Утім, це некепська ідея! — погодився він. — Якщо Сапфіра буде поруч, це може спрацювати. Але треба швидше вирішувати, бо король невдовзі вже буде в місті.
— Може, нам слід сходити до Хелгрінда? — запропонував хлопець. — Ми б усе там вивчили, аби не потрапити в засідку.
— Пізніше, — відповів Бром. — Завтра я піду до палацу й спробую з’ясувати, як нам замінити рабів. Хоч це й небезпечно, бо ті придворні такі непевні…
— Навіть не віриться, що ми знайшли разаків, — тихо мовив Ерагон, згадавши спалену ферму й дядька Герроу.
— Найважче попереду, хоча ми справді непогано попрацювали, — погодився старий. — Можливо, ти незабаром помстишся, а вардени позбудуться небезпечного ворога. Ну, а потім уже сам будеш вирішувати, що тобі робити й куди йти.
«Ми знайшли лігво разаків!» — подумки сказав Ерагон Сапфірі.
«Де ж вони? — негайно відгукнулася та, і парубок змалював їй місцину. — Височенько сховалися».
«Так, — неуважно погодився Ерагон. — Але найголовніше, що потім ми зможемо повернутися до Карвахола».
«Ти цього справді хочеш? — сухо запитав дракон. — Повернутися до колишнього життя? Ти ж знаєш, що це неможливо! Зараз треба вирішити, якій справі ти служитимеш! Чи ховатимешся решту життя, чи допомагатимеш варденам? Це єдине, що залишається, якщо, звісно, тобі не заманеться служити Галбаторіксу, — але на це я ніколи не погоджусь».
«Якщо обирати, то краще вже варденів, — мовив Ерагон. — Ти задоволена?»
«Так, задоволена, — відповіла Сапфіра. — Але зваж усе сам».
І дракон залишив юнака сам на сам із невеселими думками.
Шанувальники Хелгрінда
Коли Ерагон прокинувся, то побачив, що він сам-один у кімнаті. Шматком вугілля на стіні було нашкрябано:
Ерагоне!
Мене не буде до вечора. Гроші на харчі знайдеш під матрацом. Погуляй містом, добряче розважся, але будь обережний.
Р.S. Тримайся подалі від палацу. Та не виходь без свого лука!
Ерагон стер зі стіни напис і дістав з-під ліжка гроші. Скрушно зітхнувши, він закинув за плечі лук. «Чи зможу я хоч коли-небудь вийти надвір без лука?» — подумав він.
Покинувши «Золоту Кулю», юнак подався до міста, розглядаючи все довкола й зупиняючись біля кожної крамнички. У місті їх було дуже багато, але жодна з них не зацікавила його так, як то було колись із крамничкою знахарки Анжели в Тейрмі. Час від часу Ерагон оглядав панораму міста, і йому дуже хотілося опинитися якнайдалі звідси. Зголоднівши, він купив шматок сиру з паляницею й з неабияким задоволенням їх з’їв.
Гуляючи містом, юнак почув глашатая, що скликав мешканців на аукціон. Зацікавлений Ерагон попрямував на голос і вийшов прямо на майдан, де довкола великого помосту зібралася галаслива юрба багато вбраних людей. «І що ж тут продаватимуть?» — здивувався Ерагон.
Скликавши публіку, аукціоніст наказав юнакові, що стояв за помостом, піднятися до нього. Той незграбно видерся нагору. На його руках і ногах подзенькували кайдани.
— А ось і наш перший лот, — вигукнув аукціоніст. — Дужий хлоп з Хадарацької пустелі. Його зловили місяць тому, і він у гарній формі. Погляньте лишень на його руки та ноги — він сильний, наче буйвол! З нього вийде пречудовий зброєносець або, якщо ви йому не довіряєте, — гарний робітник на стайні. Хоча й буде шкода такого чудового матеріалу, адже він дуже кмітливий і цілком надається до виховання!
- Предыдущая
- 57/96
- Следующая
