Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон - Паолини Кристофер - Страница 14
— Наразі так, — посміхнувся Ерагон. — Я почув усе, що хотів, і навіть більше.
Він звівся на ноги, і Бром теж.
— Ну, як знаєш, — мовив старий, проводжаючи Ерагона до дверей. — Бувай здоровий і бережи себе! А як згадаєш ім’я того торговця, скажи мені.
— Неодмінно, — відповів Ерагон. — Дуже вам дякую.
Вийшовши надвір, юнак повільно подався геть, мружачись від сліпучого білого снігу й розмірковуючи над усим почутим.
Сила імені
На зворотному шляху Роран сказав:
— Сьогодні в Хорста був чоловік з Терінсфорда.
— Як його звали? — спитав Ерагон, оминаючи скуту кригою калюжу.
Його щоки палали від холодного повітря.
— Демптон. Він приїхав до Хорста, щоб той викував йому кілька втулок, — відповів Роран. Важко ступаючи, він прокладав Ерагонові шлях у снігових заметах.
— А хіба в Терінсфорді нема свого коваля?
— Є, — відказав Роран, — але їхній коваль не такий тямущий.
Він глянув на брата, знизав плечима й додав:
— Втулки потрібні Демптонові для його млина. Він розширює своє господарство, тож казав, що й мені там знайдеться робота. Як надумаю, то поїду з ним, коли він повернеться по свої втулки.
Узагалі, мірошники працюють цілий рік. Узимку вони мелють те, що приносять люди, а під час жнив купують зерно й згодом продають готове борошно. Звісно, це пекельна праця, а ще існує небезпека потрапити під велетенські жорна й залишитись без пальця чи руки.
— Ти скажеш про це Герроу? — спитав Ерагон.
— Так, — на Рорановому обличчі промайнула похмура посмішка.
— Навіщо? Ти ж бо знаєш, що він думає про наші спроби поїхати з ферми. Якщо ти знову про це заговориш, добра з того не буде. Навіть не думай, ліпше повечеряймо спокійно.
— Не можу, братику. Я таки наймусь на цю роботу, — відповів Роран.
— Та чому ж? — здивувався Ерагон, спиняючись. Брати стояли один навпроти одного, і з їхніх вуст у морозяне повітря злітали хмарки пари. — Я знаю, що заробити гроші нелегко, але ми завжди якось викручувалися. Тобі не обов’язково нас покидати.
— Так, не обов’язково. Але гроші потрібні мені самому. — Роран хотів був іти, та Ерагон не зрушив з місця.
— Навіщо вони тобі? — спитав він.
Розправивши плечі, Роран нарешті мовив:
— Я вирішив одружитися.
Вражений цією новиною, Ерагон аж розгубився. Він пам’ятав, як Роран цілувався з Катріною, коли приїздили торговці, але щоб одружитися?
— Катріна? — перепитав він, тільки для того, аби підтвердити свій здогад.
Роран ствердно кивнув.
— То ти вже освідчився їй?
— Ні, але коли почнеться весна, коли я зможу прогодувати родину, тоді й освідчусь.
— Але ж зараз на фермі дуже багато роботи, — почав був Ерагон. — Зачекай хоча б до весни, коли будемо сіяти.
— Ні, ні, — всміхнувся Роран. — Саме навесні я й буду потрібен більше, ніж будь-коли. Спочатку ми оратимемо й сіятимемо, потім полотимемо бур’яни… Не кажу вже про решту обов’язків. Ні, мені краще піти зараз, коли нема роботи і всі чекають закінчення зими. Ви з Герроу впораєтеся й без мене. Якщо все буде гаразд, незабаром я знову працюватиму на фермі, але вже разом із дружиною.
Ерагон неохоче визнав, що Роран таки має рацію. Він кивнув у відповідь, сам не розуміючи, на знак згоди, чи на знак незгоди.
— Усе, що я можу зараз, це побажати тобі успіхів, — сказав Ерагон. — Але Герроу така новина навряд чи сподобається.
— Побачимо, — тільки й відповів на те Роран.
І хлопці рушили далі. Запала тривала мовчанка, краючи Ерагонові серце, хоч він і розумів, що з часом, можливо, гляне на все це якось інакше. Коли брати дістались додому, Роран таки не став розповідати Герроу про свої плани, але Ерагон був упевнений, що рано чи пізно це станеться.
Невдовзі по тому хлопчак вирішив провідати свого дракона — вперше відтоді, як той звернувся до нього на ім’я. Тепер він почувався ніяково, усвідомлюючи, що перед ним рівна за розумом істота.
— Ерагоне! — почув юнак знайоме звертання.
— Оце й усе, що ти можеш сказати? — трохи роздратувався він.
— Так, — пролунало у відповідь.
Від несподіванки парубок аж присів. То з нього ще й глузують? Що ж тоді буде далі? Спересердя він буцнув ногою суху гілку. Через суперечку з Рораном юнак був не в кращому настрої. Дракон подумки поцікавився, у чому річ, тож Ерагон виклав усе, що накипіло в нього на серці. Він говорив, і його голос ставав дедалі гучнішим, аж доки не зірвався на розпачливий крик. Перш ніж заспокоїтись, знеможений юнак вдарив кулаком об землю.
— Я не хочу, щоб він їхав, — у відчаї сказав Ерагон.
Уважно слухаючи, дракон спостерігав за своїм господарем. Парубок подумки вилаявся й нарешті глянув на свого вихованця.
— Тобі потрібне ім’я. Сьогодні я чув декілька, то, може, тобі сподобається якесь із них, — озвався він до дракона.
Ерагон пригадав імена, які називав йому Бром, і спинився на двох, що здалися найбільш героїчними й водночас мелодійними:
— Як тобі — Ванілор або його наступник Ерідор? Кажуть, обидва вони були славетними драконами.
— Ні, — відповів дракон. Здається, його тішило, що Ерагон так ним переймається. — Ерагоне!
— Так-так, це моє ім’я, але ти не можеш мати таке саме, — озвався юнак, задумливо потираючи підборіддя. — Якщо ці тобі не подобаються, то є ще інші.
І він почав перераховувати решту імен, які дракон також відхилив. Парубкові раптом здалося, що той просто сміється з чогось, про що він не знає.
— А ще був Інготольд, він здолав… — раптом у його голові промайнула одна думка. — Так ось у чому річ! — вигукнув юнак. — Я ж називаю чоловічі імена! А ти, мабуть, дівчина!
— Так, — сором’язливо склав свої крила дракон.
Тепер було зрозуміло, які імена слід обирати, і Ерагон згадав їх близько півдюжини. Він хотів був спинитися на імені Міремель, але воно теж не пасувало, бо належало коричневому дракону. Офейла та Ленора також не підійшли. Юнак хотів був уже здатися, аж раптом згадав останнє ім’я, що його прошепотів Бром. Ерагонові воно сподобалося, та чи сподобається дракону?
— А може, ти Сапфіра? — наважився спитати юнак.
Створіння глипнуло своїми розумними очима, і він відчув його згоду.
— Так, — пролунала відповідь, відгукнувшись у його єстві приємним лоскотом.
Ерагон усміхнувся. А Сапфіра задоволено форкнула.
Майбутній мірошник
Коли всі зібрались вечеряти, сонце вже сідало за обрій. Надворі несамовито завивав вітер, розхитуючи будівлю. Ерагон тривожно поглядав на Рорана й чекав якоїсь халепи. Нарешті той озвався:
— Мені запропонували роботу на млині в Терінсфорді, і я вочевидь прийму цю пропозицію.
Герроу повагом доїв і відклав виделку. Він відкинувся на стільці, заклавши руки за голову, і сухо процідив:
— Чому?
Роран став пояснювати, а Ерагон розгублено копирсався у своїй тарілці.
— Зрозуміло, — сказав Герроу, а потім замовк, поглядаючи на стелю. Хлопці застигли, чекаючи на його рішення. — Ну, і коли ти їдеш? — мовив нарешті старий.
— Тобто? — розгубився Роран.
Несподівано напружившись, Герроу стрельнув очима:
— А ти, мабуть, гадав, старий тебе зупинятиме? Я ж знав, що ти скоро одружишся. Було б непогано побачити, як наша родина збільшиться. Катріні пощастило з тобою.
Усміхнувшись, Роран полегшено зіхнув.
— Так коли ти їдеш? — вів далі Герроу.
— Коли Демптон повернеться по свої втулки для млина, — нарешті оговтавшись, відповів парубок.
Герроу кивнув:
— Коли ж саме?
— За два тижні.
— Добре. Маємо час трохи підготуватись. Звісно, нам удвох буде важкувато. Але якщо все буде гаразд, то це ненадовго, — мовив старий і звернувся до Ерагона: — Ерагоне, ти знав про це?
— Сьогодні дізнався… — хлопець винувато знизав плечима. — Це якесь божевілля…
Герроу махнув рукою:
— Це життя! Усе буде добре, — додав він, підвівшись, — час усе загладить. А зараз помиймо посуд.
- Предыдущая
- 14/96
- Следующая