Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Долина Єдиної Дороги - Микітчак Тарас Ігорович - Страница 19
Ранкова ідилія небесних тонів спокійним чудом простяглась над рівним горизонтом, що оббігав селище довкруж, перериваючись лиш на сільському дубі. Проліскова синява над невидимими східними лісами перетікала на краях у насичену блакить і відразу ж розчинялася в молочно-матіолових хмарах із волошковими віконцями між ними. Бузкові тіні небесних кудель на півночі й півдні поступово, через золото, жовтогарячу лаву переплавлялись у майже біле сонце. Усі ці барви сотні разів перемішувались на хмаринкових закраїнах і врешті стікали у росяні діаманти у травах.
У траві, кущах і квітах, відігріта теплом, починала вовтузитись комашня. Кілька квіток піднялися з вітерцем у повітря і пурхали метеликами. Чисторосові здавалося, що світло, кольори, звуки й аромати вливаються у нього, як вода у землю, наповнюючи його наснагою.
Мама Зілена розповідала, що через отакі часті світанкові стрічання сонця його й назвали Чисторосом. Змалку він любив вибігати надвір, покидаючи тепле ліжко, щоб побачити, як зароджується день. А коли прокидалася мама й забирала його до хати, хлопчина уже був мокрий по пояс від роси. Тоді його дитяче ім’я Штопик змінили на постійне Чисторос.
Згадалися сотні світанків, які він зустрічав, — жоден із них не був схожий на інші. Щасливі ж долинянські вістуни погоди, бо бачать ці світанки з дахів своїх веж.
На Єдину Дорогу зі степу вийшов старий чоловік. Болітник відразу впізнав у ньому Ліводверника. Обоє помахали один одному руками й пішли назустріч.
— Ти знову перевіряєш, чи сонце правильно зійшло? — пожартував Вересковий.
— А ви збирали чудодійні трави, поки вони не втратили своєї світанкової сили?
— І це теж… Учора після нової Мудрої Ради я заночував у Великому Доріжньому, бо ми сперечалися аж до ночі. А нині вийшов ще затемна, щоб упіймати момент, коли лікарські трави набирають найбільшої цілющої сили.
— Отже вчора була нарада?! А ми гадаємо, чого ж то дядько Лез не прийшов ночувати… І що вирішили старійшини?
— Ковалі почнуть кувати знаряддя для вбивства в ім’я самозахисту, а кожне селище виділить одну п’яту своїх чоловіків для риття ровів під фундамент майбутньої фортеці. Крім того, цю споруду будуватимуть усі жителі колишнього Верхнього Доріжнього, засновуючи таким чином своє нове Доріжнє.
— А де будуватимуть фортецю?
— Це вже вирішить Морфід. Він тепер буде багато чого вирішувати. Але це вже не моя турбота, бо я зробив, що міг.
— А що ще вирішили?
— Що сьогодні вдень підуть убивати нашого з тобою Туманника.
Щось смикнуло Чистороса за серце.
— Щось я не вірю, що Туманник, який не зашкодив нам, — кровожерлива потвора. Так, він великий, тому його й бояться, але ж це не означає, що він лихий.
— А я впевнений, що він не заслуговує смерті вже лиш тому, що так сказав цей чужоземець. Хоч навряд чи до нас дослухаються й пошкодують Туманника після Морфідової розповіді.
— Не уявляю, як чужоземець може вбити таку велетенську істоту! — Чисторос обвів руками півнеба. Ліводверник хмикнув у вуса й пішов до свого двору, бурмочучи, що вони ще багато чого собі не уявляють.
Дома було море роботи, але мама й тато Болітники, зітхнувши, відпустили Чистороса із заземельським чоловіком на Журавлине болото. Разом із ними зібрався й Лез. Він повернувся в Мале Доріжнє через дві години після Ліводверника й пообіцяв придивитися за хлопцем, щоб той і близько не підходив до озера, а просто показав, де він бачив Туманника.
Коли сонце вже зачіпало верхні гілки малодоріжанського дуба, до поселення прийшов Морфід разом із кількома верхньодоріжанами. За спиною у нього теліпалась якась шкіряна сумка з прутами, до кінців яких було підігнано пір’їни яструба. Через плече одягнена вигнута палиця, перетягнена міцним тонким шнуром. Це знаряддя заземелець називав стрілами й луком. На прохання Морфіда Чисторос побіг до Ліводверника, але не застав його. Вирушили до озера без старого мудреця.
Дорогою Морфід розповідав про небувалу підступність і хитрість Розписів, про їхню кровожерливість, про те, як ці потвори винищували цілі селища. На запитання про способи, якими можна їх убити, чужоземець загадково усміхався й відповідав, що з цим він справиться сам.
Ось і очеретяні зарості навколо Півмісяцевого озера. Морфід попросив усіх доріжан залягти у високу траву й не показуватись, поки він не вернеться. Усі послухалися, бо охочих іти до озера, де живе така люта потвора, не було. Чисторос, нажаханий розповідями Морфіда, сидів разом зі всіма у траві, боячись навіть голову виткнути.
Минали хвилини, сплітаючи першу годину очікування. З озера долинав тільки плюскіт води й шелест очеретів. Крізь густий туман і траву годі було щось розгледіти. Нарешті Морфід повернувся — злий, мокрий, обліплений багнюкою. Йшов він уже не скрадаючись, а прямо, копаючи гілки на шляху й щось викрикуючи незрозумілою мовою.
— Там нікого нема! Він утік, залишивши лиш свою смердючу кров. Це саме той Розпис, якого я переслідував на рівнинах! Я в цьому впевнений, бо цей теж поранений! — розгнівано випалив Морфід, підходячи до гурту.
— І куди він втік? — запитав Чисторос.
— Кудись на північ. Точно не знаю, бо ці потвори вміють не лишати слідів, хоч величезні, як гори!
Назад ішли похнюплені й стривожені. Визволення краю від потвори не відбулося. Доріжани міркували про те, чи Розпис повернеться, чи вже назавжди зникне у північному Заземеллі. Про що думав Морфід, ніхто не знав, та його думи теж були невеселими, судячи із виразу обличчя.
Лез і Чисторос відстали від решти, розмовляючи про вчорашню нараду й сьогоднішній невдалий похід.
— Мені, наприклад, було б важко убити істоту, про яку я нічого лихого не знаю, — говорив Горолом. — А от тих гадюк могильних, що зруйнували мою домівку, я б убив без краплі жалю.
— Якщо Морфід хоче вбити Розписа, то, мабуть, знає за що, — відмовив Болітник. — А де ви з Ліводверником ночували у Великому Доріжньому?
— Я заночував у Тиса Горолома, а от Ліводверника після наради я не бачив. А він хіба пізно ввечері не повернувся до селища?
— Ні, прийшов сьогодні зранку.
— Тоді я щось переплутав.
— Мене дивує неприязнь Ліводверника до Морфіда. Хоч старий і товаришує зі мною, та цього я не можу зрозуміти.
— Мабуть, Ліводверник надто звик до старих порядків у нашій долині, а поява чужоземця — надто різка переміна для нього.
— Але Вересковий завжди був за зміни. Він навіть пропонував на Раді в Доріжньому йти розвідувати окраїнні землі, — заперечив Болітник.
— Хто його зна… У старих людей бувають свої дивини.
Дома на Леза й Чистороса чекав смачнющий обід. Хоч родина вже пообідала, але всі ще раз зібралися за столом, щоб вислухати розповідь про невдалий похід.
20
Риба у верші не йшла. Поодиноким крабам біля затону жилося непогано, бо бездоріжани перестали їх ловити, побоюючись остаточно винищити їхній рід.
Усі в селищі бідкались, що запасів морського провіанту на зиму не вистачить. Городина теж не вродила, тому жителі Бездоріжнього почали збирати ягоди, трави й корінці, щоб хоч якось перезимувати.
Мама Зась невтомно вигадувала нові способи заготівлі продуктів. Недавно вона зібрала кошичок глоду і зварила з нього варення, яке всім дуже припало до вподоби. Відтепер Рибохвостик щодня збирала ягоди. Плавт і Ложкохляп ходили в гирло Пічкурика по солодку тростину, з якої Зась виварювала коричневий цукор. Таляпун бродив навколо селища в пошуках приморських печериць, і лише батько вперто трудився на березі в надії щось упіймати. Іноді він приносив додому риб’ячий дріб’язок, який колись відпускали в море, не звертаючи на нього уваги, а тепер засолювали в маленьких бочечках.
М’яса велетенської риби після ярмарку залишилося небагато, хоч воно щедро окупилося збіжжям, бульбою-картоплею й іншими продуктами. Але в будь-якому випадку на цілу зиму його аж ніяк не вистачило б.
- Предыдущая
- 19/78
- Следующая