Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Шлях меча - Олди Генри Лайон - Страница 76
А четвертою… Четвертою була сама невгамовна Матінка Ци зі своїм чудовим Чань-бо, вільним від ганчірок!
Дуже цікава компанія!
– Навіщо ви з’явилися? – глухо запитав Вардан Сач-Камал. – Невчасно спало вам це на гадку!.. бо сьогодні ніч жертви Минулим богам.
– Жертву принесено! – різко перервав його Лян Анкор-Кун, і я мимоволі здригнувся. Я й не припускав, що Лян уміє так говорити.
– Жертву, старий, як би ти не називав її, уже принесено! Ніру, розкажи їм…
Змучена жінка обвела нас поглядом – зізнаюся, мені стало не по собі – і раптом із її застиглих очей рясно полилися сльози.
– Я… я бачила, – захлинаючись риданнями, бурмотіла вона. – Вони… вони всіх убили! Всіх! І спалили… село… я бачила, я все бачила!.. Я була на скелях… двоє пішли у скелі за мною. Це не люди! Це скажені вовки! Я вбила двох… вовків, не людей!.. кінь… кінь…
І вона буквально сповзла на підлогу по полірованій стіні, закривши обличчя руками.
Матінка Ци одразу кинулася до неї й почала заспокоювати, а Чандра Дев виступив уперед, оголивши меч Кханду.
– Ця жінка – знахарка із села Сунь-Цзя на північно-західному кордоні Мейланя, день шляху від пісків Кулхан. Сьогодні ввечері вона з’явилася у мене вдома. Я знаю її – вона вилікувала мого сина від падучої. Каже, добу скакала, загнала коня, але дісталася. У палац іти не зважилася – побоялась, що не впустять проти ночі. Ось і прийшла до першого зі старійшин Ради, кого знала. Тобто, до мене.
Чандра нервово облизав губи.
– Якісь… чужинці (напевно, спершу він хотів сказати «люди») знищили її село. Все. Мешканців убили, хати спалили. Зброю, яка їм сподобалася, забрали, іншу зламали й утопили в криниці. Ніру в скелях збирала цілющі трави – і звідти бачила це. Її чоловік і син загинули. Двоє чужих забралися в скелі, вона метнула в них ножі, забрала одного коня й поскакала в Мейлань…
«Вона змогла вбити! – думав я. – Звісно… вона ж бачила загибель села… а метальні ножі – вони взагалі не ведуть Бесіду, вони Говорять по черзі, а на турнірах летять вільно – і в польоті Майстерність Контролю зовсім інша… Але – вона зуміла!.. Чому ти радієш, Чене-дурню?! Чому ти радієш?!.»
– …вони прийшли до мене за порадою, – це говорив уже мій родич Лян. – А яку я їм міг дати пораду?! І тоді я згадав про тебе, Чене. Ти вже стикався з людьми… з людьми, які вбивають. І я подумав… подумав, що ти можливо – можливо! – знайдеш потрібне рішення. Удома ми тебе не застали, а біля воріт зустріли Матінку Ци…
– І нам довелося їй усе розповісти, – похмуро пробурмотів Чандра, косячись на бабцю. – Інакше б не відв’язалася! Утім, вона й так не відв’язалася…
Ох, як я розумів Чандру!
– Вчасно мене зустріли шляхетні панове! – негайно подала голос Матінка Ци. – Ото вже вчасно… інакше хто б їм дорогу сюди показав? – а я сама цю дорогу не знала, звідки мені дороги всякі знати, до різних зал таємних, де багато чого по ночах діється… та тільки серце бабці підказувало, серце дурне віщувало, куди пан Чен пішов, серце підказувало-віщало, ось і вела я, дурепа стара, і показувала…
– І вела, і показувала, – підтвердив похмурий Чандра. – І звідки лише знала?!.
Схоже, джерело поінформованості Матінки Ци залишалося загадкою для всіх, а бабця аж ніяк не поспішала просвітити всіх щодо цього.
Я глянув на джерело – на Чань-бо, який безневинно мерехтів лопатою-лезом і півмісяцем. Певно, старійшини-Звитяжці не хотіли, щоб у роду їхніх Придатків зберігалося знання про клятвопорушення – а старійшини-люди взагалі мріяли стерти пам’ять про це – так що ні Лян, ні Чандра Дев про таємну залу й жертву Минулим богам нічого не знали (на відміну від Кханди й Ковзкого Перста).
А якщо й знали – то хіба так, як знають легенду.
Інша справа – Чань-бо, якщо його й справді залишили мовчазним свідком, що наглядає за самогубствами старійшин-Звитяжців. Тоді в роду його Придатків зберігалося і знання, і пам’ять, і все, що потрібно!.. Недарма бабця минулим емірату цікавиться…
Або залишається припустити, що Матінка Ци другу сотню літ розміняла. Добре збереглася, проте більше сімдесяти ніяк не даси!..
– Це Шулма, – неголосно, але так, щоб усі чули, сказав Асахіро Лі.
– Це Шулма, – так само неголосно продзвенів Но-дачі.
Мало хто з людей і Звитяжців зрозумів їх. Одні не знали. А інші, можливо, вдавали, що не знають.
І тут заговорив старий Вардан Сач-Камал, Саїд-на, Глава вчення Батин.
– Люди відкинули Істину. Люди перестали приносити жертви Минулим богам. Люди – забули. Тому Минулі боги самі нагадали про себе. Ні, Чене в Рукавиці, ми не зійдемося з тобою у двобої, бо жертву принесено. Велику жертву. Першу з багатьох, які змушують нас повернутися обличчям до Істини…
– Добре, Саїде-на, – кивнув я, думаючи про своє. – Жертви, жертви… багато буде жертв. Щоб їх було менше, я повинен зустрітися з Істиною віч-на-віч. Тому я прошу тебе про одну послугу. Будь ласка, поклади свою сокиру он у той куток… Гаразд?
Сач-Камал здивовано глянув на мене, а проте статечно пройшов у вказаний куток і акуратно притулив до стіни свою дворучну сокиру.
Я глянув на сиву жінку зі списом, яка так за весь цей час і не зрушила з місця.
– А ви – свій спис. Будь ласка!
Жінка мовчки опинилася в кутку – я позаздрив м’якості й потайності її ковзкого кроку – і поставила спис поруч із сокирою Сач-Камала.
– Тепер ви, панове! – обернувся до родича Ляна й Чандри Дева.
Ті перезирнулися, знизали плечима, але віднесли мечі туди, куди було вказано.
– Матінко Ци, будьте люб’язні, приєднайте до них свій Чань-бо!
Бабця скорилася мовчки, за що я був їй дуже вдячний.
Так, начебто все… без Но, Кунди й Сая я цілком обійдуся. Треба буде – покличу.
Я зайшов у куток – так, напевно, входять у клітку з плямистим чаушем – де тужно вишикувалися Звитяжці й Тьмяні, і опустився на холодну підлогу. Моя права рука лежала на руків’ї Єдинорога. За поясом улаштувалася Дзютте.
«Єдинороже, кажи ти, – подумав я. – Якщо треба, я підтримаю, але не будемо їх бентежити й відволікати від головного.»
«Добре, Чене», – була відповідь.
І, абстрагувавшись на якийсь час від світу людей, я ввійшов у світ Звитяжців.
– Ви посміли з’явитися сюди! – почув я гнівний брязкіт, що не передвіщав нічого хорошого, і зрозумів, що це Юе Сач-Камал. – Ви, зрадники й клятвопорушники, посмітили знову прийти в цю залу!
Кханда В’ячасена й Ковзкий Перст понуро мовчали.
– Усі ви тут хороші! – безцеремонно перервав його Уламок. – Посміли, з’явилися… І взагалі, спалене село – це ваша робота!
– Наша? – щиро здивувався спис.
– А з якого права, – упавши на підлогу, загримів Юе Сач-Камал, – заговорив ти, непрошений гостю, порушуючи розмову Найстарших?!
Кханда квапливо впав поруч із Сач-Камалом і дзвінким шепотом щось повідомив йому. Єдиноріг-Я встиг розібрати всього кілька слів – «Кабірський Кат» і «фарр-ля-Кабір» – після чого Кханда замовк, а Сач-Камал налився багряними відблисками.
– Ми не маємо до спалення села жодного стосунку, – вимовив він після довгої паузи.
– Не маєте? – втрутився Єдиноріг-Я. – А Чинкуеда? Один із…
– Одна, – уточнив Юе Сач-Камал.
– Неважливо! Одна з вас! Ти ж не будеш це заперечувати?
– Не буду, – до Юе повернулася його колишня незворушність. – Чинкуеда Кехая на прізвисько Змія Шен була однією з нас і однією з тих, хто вижив після підступного бойовища…
Усе ж не проминув нагоди вколоти!
– І ви заслали її в Шулму! – перебив його Єдиноріг-Я. – Щоб на клинках Диких Лез Шулми в емірат повернулася Істина Батин! Хіба не так?!
– Не так, – із деяким подивом відповів Юе. – Я взагалі не розумію, про що ти кажеш. Так, Чинкуеда Кехая була серед нас трьох, серед тих, хто врятувався, коли ці, – він гнівно блиснув на старійшин, – зрадили нас. Але ми не переступаємо своїх клятв! Ми не порушуємо Закон. І за цей час ми жодного разу не приносили жертв Минулим богам. Ми шукали тих, хто захоче піти за нами. Нас мусило знову стати Дванадцять і Один! Але…
- Предыдущая
- 76/120
- Следующая