Шлях меча - Олди Генри Лайон - Страница 70

(…Мандрівний співак відсапався – і я теж. Так, тепер я розумів утеклого Коса…)

(…Ти бач! Ото негідник… у колисках мирно спали… аж плакати хочеться!..)

(…Юньер якось підозріло покосилася на мене – і я відвів очі, намагаючись зберегти на обличчі вираз безневинної зацікавленості джиром.)

(…я відчув, що починаю шарітися…)

(…цей меч, що постійно вогнем вночі палає, почав мене всерйоз дратувати. Що ж до іншого… дуже, дуже повчальна історія!..)

(…«Що вогнем вночі палає», – мало не додав я.)