Зона покриття - Кінг Стівен - Страница 81

Тільки це не може бути правдою. На перший побіжний погляд все відповідало дійсності (як і двері Кашвакамак-холу, що, здавалося, були зроблені з дерева, а насправді — зі сталі). Армія фонерів зазнала величезних втрат — так мусило бути. Скільки їх загинуло у хвилі насильства, що накрила світ одразу ж після Імпульсу? Половина? Пригадавши несамовитість, якою насильство супроводжувалося, він подумав: «А може, й більше. Можливо, шістдесят чи навіть сімдесят відсотків». Додамо до цього втрати, пов'язані з важкими пораненнями, інфекцією, незахищеністю тіла, подальшими бійками і просто дурістю. Плюс, ясна річ, попрацювали винищувачі зграй — скількох вони відправили на той світ? І скільки тоді лишилося великих зграй, подібних до цієї?

Клай подумав, що завтра їм, можливо, вдасться це з'ясувати, якщо на місце буфонади зі стратою божевільних підтягнуться й ті зграї, що залишилися. Хоча яка користь з цієї інформації?

Не зважай. Відсій усе неважливе. Якщо на титульній сторінці потрібно зобразити передісторію, то всю ситуацію слід переглянути під таким кутом, щоб звести до однієї оповідної серії картинок. Це неписане правило. Ситуацію фонерів можна описати в двох словах: тяжкі втрати. На перший погляд їх було дуже багато, їх до чорта, але ж і мандрівні голуби, напевно, теж до самого кінця справляли таке враження. Бо їхні зграї у небі затьмарювали денне світло до самого кінця. І ніхто не помітив, що цих велетенських зграй ставало дедалі менше й менше. Поки їх якось разом не стало. Зникли. Finito[48]. Бах — і все.

«Плюс, — подумав Клай, — у них тепер з'явилася ще одна проблема: погане програмування. Хробак. Як бути з цим? Врешті-решт, життя цих істот на планеті може виявитися коротшим, ніжу динозаврів, і ніщо їм не допоможе: ні телепатія, ні переміщення у повітрі, і так далі, і тому подібне».

Добре, досить вже передісторії. Що ти намалюєш на аркуші? Якою буде твоя клята картина, та зачіпка, з якої усе почнеться? Авжеж, на ній будуть Клай Ріддел та Рей Гейзенґа. Вони стоять у лісі. Рей тримає дуло револьвера Бет Нікерсон біля підборіддя, а в руках у Клая...

Ясна річ, мобільний телефон. Той, котрий Рей підібрав у ґерлейвільській каменоломні.

КЛАЙ (перелякано): Рею, ЗУПИНИСЯ! Це безглуздо! Невже не пам'ятаєш? Кашвак — МЕРТВА ЗОНА МОБ...

Не допомогло! БА-БАХ! — нерівними великими жовтими літерами на передньому плані сплеш-сторінки, і пляма[49] розпливається, бо дбайливий Арні Нікерсон забезпечив свою дружину набоями з м'якими кінчиками, які продають в Інтернеті на сайтах «Американська параноя», і тепер замість голови в Рея — справжній гейзер. На задньому плані (саме завдяки такому детальному опрацюванню Клая Ріддела міг би взнати весь світ — якби не Імпульс) з гілля сосни здіймається у повітря налякана ворона.

У біса гарна сплеш-сторінка, подумав Клай. Ймовірно, занадто кривава, і в старі добрі часи, коли ще існував Коміксовий Кодекс, таку б ні за що не пропустили, але уяву розбурхує одразу. І незважаючи на те, що Клай нічого не казав Рею про мобільні телефони, які не працюють далі пункту навернення, він би обов'язково це зробив, якби вчасно подумав. От тільки часу не вистачило. Рей вчинив самогубство, щоб Лахмітник та його друзі не прочитали в його думках про телефон, і в цьому була гірка іронія. Лахмітник знав усе про телефон, заради якого Рей пішов на смерть. Лахмітник знав, що телефон у Клая в кишені... і йому було байдуже.

Лахмітник стоїть біля подвійних дверей Кашвакамак-холу. Підносить руку з розчепіреними великим пальцем та мізинцем до вуха, скоцюрблені пальці біля розірваної, зарослої щетиною щоки, мізинець прямо перед ротом. Використовує Деніз, щоб знову наголосити, розставити всі крапки над «і»: — Ніякого фо-фо-те-те.

Так. Бо Кашвак дорівнює Без-Моб.

Рей загинув ні за цапову душу... але чому ж тоді Клаю зараз не сумно через це?

Клай розумів, що дрімає, бо часто це робив, малюючи в уяві. Усі образи розпливаються, стають нечіткими. І нічого поганого в цьому не було. Бо так він почувався завжди, коли картина й історія поєднувалися — щастя, яке сповнює людей, що нетерпляче очікують повернення додому, і цей момент уже не за горами. Момент, коли подорож закінчиться возз'єднанням закоханих. У нього не було жодних підстав для таких відчуттів, але вони не зникали.

Рей Гейзенґа застрелився через абсолютно непотрібний мобільний телефон.

Чи, крім телефону, було ще щось? Зараз Клай бачив іншу серію картинок. На ній зображалася подорож у минуле, це було зрозуміло із зубчатих країв.

Рука Рея великим планом, у ній заяложений мобільник і клаптик паперу з надряпаним на ньому номером. Великий палець Рея закриває всі цифри, крім телефонного коду штату Мен.

РЕЙ: Коли настане час, подзвони за номером, записаним на тому клапті. Ти зрозумієш, коли цей час прийде. Мені залишається тільки сподіватися, що зрозумієш.

У Кашвакамак-холі не можна подзвонити з мобільного, Рею, бо Кашвак=Без-Моб. Спитай хоча б у Президента Гахвахда.

З'являється ще одна серія картинок з минулого, наче для того, щоб розставити всі крапки над «і». Це траса-160. На передньому плані — маленький жовтий автобус із написом «ШКІЛЬНИЙ ОКРУГ 38 НЬЮФІЛД ШТАТ МЕН» на боці. Весь середній план займають букви «КАШВАК= БЕЗ-МОБ», написані фарбою поперек дороги. І знову вражають деталі: порожні банки з-під содової у стічній канаві, викинута футболка, що лежить на гілках куща, а вдалині — намет зачепився за дерево і тріпоче на вітрі, мов довгий коричневий язик. Над мікроавтобусом чотири контури для слів, схожі на кульки. Таких слів ніхто з них в реальності не казав (навіть дрімаючи, він це усвідомлював), але це було не головне. Достовірність не мала значення, принаймні тепер.

Клай подумав, що зрозуміє, у чому суть, коли підійде до неї.

ДЕНІЗ (У КОНТУРІ): Це тут вони?..

ТОМ (У КОНТУРІ): Тут вони перетворювали нормальних на фонерів, так. Нормальний стає в чергу, дзвонить, а до зграї на ярмарку йде вже одним із НИХ. От і все.

ДЕН (У КОНТУРІ): Чому тут? Чому не на території ярмарку?

КЛАЙ (У КОНТУРІ): Невже не пам'ятаєш? Кашвак=Без-Моб. Їх вишикували у чергу на дальньому краї зони покриття. Далі лежить простір без мобільного зв'язку. Nada[50]. Нуль. Немає мережі.

Чергова серія картинок. Лахмітник у всій смердючій красі великим планом. Усмішка на весь понівечений рот і підбиття підсумків будь-якої справи одним жестом руки. У Рея з'явилася якась блискуча ідея, втілення якої залежало від мобільного телефону. Ідея була настільки грандіозною, що він геть забув про відсутність покриття в Кашваці. Щоб мати бодай риску сигналу на телефоні, який він мені дав, мені, мабуть, довелося б іти до Квебека. Це смішно, але знаєте, що найсмішніше в усій цій історії? Я взяв телефоні Ну й ідіоті

Отже, ідея, заради якої Рей пішов на смерть, виявилася безглуздою? Можливо, але в уяві художника вже поставала інша картина. Надворі після Пахельбеля зазвучав Форе[51], а після нього — Вівальді. Стереосистем більше не було: музика лилася з гучномовців. Чорних гучномовців на тлі згаслого неба. На задньому плані недобудовані атракціони, на передньому — Кашвакамак-хол із його гірляндами та копицями сіна для дешевої ізоляції. І завершальний штрих, невеличка деталізація, завдяки якій Клай Ріддел вже помалу ставав відомим...

Раптом він широко розплющив очі і випростався. Інші досі сиділи кільцем на килимі північного краю будівлі. Клай не знав, скільки часу провів, притулившись спиною до дверей, але, мабуть, довго, бо його зад геть занімів.

Люди, спробував покликати він, але з вуст не зірвалося ані звуку. У роті пересохло. Серце шалено калатало в грудях. Клай відкашлявся і повторив спробу.