Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Маленька принцеса - Бернетт Фрэнсис Ходгсон - Страница 36
— Правда ж, гарно? — усміхнулася Сара. — Усе це знайшлось у моїй старій скрині. Я попросила поради в чарів, і вони порадили мені пошукати там.
— Заждіть, міс, — втрутилася Беккі, — заждіть, хай міс Сара вам усе розкаже. Це все не просто так… Міс, прошу вас, розкажіть їй! — повернулась вона до Сари.
І Сара все розповіла подрузі. Чари допомагали їй, втілюючи фантазії: Ерменґарда майже бачила золоті тарілки, склепінчасту стелю, палаючі дрова в каміні, поблискування свічок із воску. Із пакунка дівчатка дістали наїдки: глазуровані тортики, фрукти, цукерки й наливку — усе було готово до початку бенкету.
— У нас справжня вечірка! — вигукнула Ерменґарда.
— Їжа, як у самої королеви, — зітхнула Беккі.
І раптом Ерменґарді сяйнула чудова думка:
— Знаєш що, Саро, — сказала вона. — А давай будемо думати, ніби ти принцеса, і в нас королівський бал.
— Але ж це твій бенкет, — заперечила Сара. — І принцесою маєш бути ти, а ми будемо твоїми фрейлінами.
— Ні, я не можу, — не погодилась Ерменґарда. — Я занадто гладка, в мене не вийде. Принцесою будеш ти.
— Добре, якщо ви так наполягаєте, — сказала Сара.
Зненацька вона підхопилась і підбігла до іржавої решітки коминка.
— Тут зібралось багато паперу й різного сміття, — вигукнула дівчинка. — Якщо ми його запалимо, воно кілька хвилин погорить, а нам здаватиметься, ніби це справжній вогонь.
Сара запалала сірник, й за мить спалахнуло привітне полум’я, що освітило всю кімнату.
— Коли воно згасне, — сказала Сара, — ми вже й забудемо, що вогонь несправжній.
Вона стояла біля танцюючих язиків полум’я і усміхалась.
— Правда ж, усе здається справжнім? — мовила дівчинка. — Тепер можемо починати наш бенкет.
Сара попрямувала до столу. Милостиво змахнула рукою, запрошуючи Ерменґарду й Беккі, — вона вже цілком поринула в свої мрії.
— Проходьте, вельможні пані, — казала Сара щасливим, замріяним голосом, — і займайте місця за бенкетним столом. Мій шляхетний батько, король, подався у далеку мандрівку, а перед тим наказав мені влаштувати для вас бенкет.
Потім Сара ледь повернула голову, спрямувавши погляд у куток кімнати.
— Агов, менестрелі! Мерщій беріть віоли й фаготи та зіграйте нам! У принцес, — швиденько пояснила вона Ерменґарді й Беккі, — на бенкетах завжди грають менестрелі. Уявімо, що там, у кутку, ложа для менестрелів. А тепер починаймо.
Ледве дівчатка встигли взяти по шматку торта — навіть не відкусили й по крихті, — як раптом усі троє підхопились на ноги й повернули сполотнілі обличчя до дверей, прислухаючись.
Хтось піднімався сходами. Не лишилося жодного сумніву щодо того, хто це був. Усі троє впізнали злу, важку ходу і зрозуміли, що чарівний вечір скінчився.
— Це хазяйка! — здавленим голосом мовила Беккі, і шматок торта випав з її руки просто на підлогу.
— Так, — сказала Сара. Її очі розширились від несподіванки й видавались величезними на худенькому блідому обличчі. — Міс Мінчін нас викрила.
Міс Мінчін різко відчинила двері. Вона й сама зблідла, але від люті. Господиня пансіонату стояла, переводячи погляд зі зляканих облич на бенкетний стіл, і з бенкетного столу на останній спалах догораючого паперу в коминку.
— Щось таке я й очікувала побачити, — гаркнула вона. — Та навіть не думала, що нахабство перевищило всі межі. Лавінія казала правду.
Так дівчатка довідалися, що саме Лавінія якось рознюхала їхній секрет і видала його. Міс Мінчін рвучко підійшла до Беккі й удруге за вечір дала їй ляпаса.
— Нахабне дівчисько! — крикнула вона. — Щоб завтра зранку ноги твоєї не було в цьому домі!
Сара й далі стояла нерухомо, тільки очі ще більше розширювались, а обличчя полотніло. Ерменґарда розплакалась.
— Не виганяйте її, — схлипувала вона. — Моя тітонька прислала мені пакунок із їжею. Ми просто… просто влаштували бенкет…
— Я бачу, — ядуче процідила міс Мінчін. — А верховодить бенкетом принцеса Сара, — вона розлючено повернулась до Сари. — Знаю, це ваших рук справа, — крикнула вона. — Ерменґарда сама б до такого ніколи не додумалась. Думаю, це ви вигадали прикрасити стіл різним… сміттям!
Міс Мінчін повернулась до Беккі й наказала їй:
— Геть звідси!
Беккі вилетіла прожогом, закриваючи обличчя фартушком, а плечі її здригалися.
Тоді господиня пансіонату знову повернулась до Сари.
— Вами я займуся завтра. Ви завтра не отримаєте нічого на сніданок, обід і вечерю!
— Але я й сьогодні не обідала та не вечеряла, міс Мінчін, — кволо спробувала заперечити Сара.
— Що ж, так навіть краще. Цей урок вам запам’ятається. Не стійте тут. Складіть їжу назад до пакунка.
Міс Мінчін сама заходилася забирати зі столу наїдки й раптом помітила нові книги Ерменґарди.
— А ви, — сказала вона Ерменґарді, — принесли свої чудові нові книжки на це брудне горище. Візьміть їх і йдіть спати. Завтра вам буде заборонено підніматись із ліжка, і я напишу вашому батькові. Що б він сказав, якби дізнався, де ви провели сьогоднішній вечір?
Щось у Сариному потайному, непорушному погляді збентежило міс Мінчін, і вона миттю спрямувала свою лють на дівчинку.
— Про що це ви думаєте? — вимогливо крикнула вона. — Чого ви так на мене дивитесь?
— Я задумалась, — відповіла Сара, точнісінько так, як у пам’ятний день, у класній кімнаті.
— І про що ви задумались?
Сцена справді нагадувала ту, що відбулася колись у класі. У Сариній поведінці не відчувалось навіть натяку на зухвальство. Дівчинка була сумна й тиха.
— Задумалась про те, — стиха мовила вона, — що сказав би мій татко, якби побачив, де я проводжу сьогоднішній вечір.
Міс Мінчін розлютилася ще більше. Вона не стримувала себе — підбігла до дівчинки й з усіх сил струснула її.
— Нестерпна, зухвала дитина! — закричала вона. — Як ти смієш! Як ти смієш!
Тоді господиня пансіонату згребла книги, безладно скинула наїдки, приготовані для бенкету, назад до пакунка, схопила за руку Ерменґарду й штовхнула її до дверей.
— А тепер думайте, скільки заманеться, — сказала вона. — Негайно до ліжка!
Міс Мінчін зачинила двері за собою і бідолашною Ерменґардою, покинувши Сару на самоті.
Мрія розвіялась. Погасла остання іскра в папері, що горів у коминку, й залишився тільки попіл. Стіл стояв порожній. Золоті тарілки, багато вишиті серветки й гірлянди квітів знову перетворились на носовички, шматки смугастого паперу і жмуток штучних квітів — усе це безладно валялось на підлозі. Із галереї для музик більше не лунали звуки віол та фаготів — менестрелі зникли. Емілі сиділа, притулившись до стіни, — вона дивилась просто перед собою. Сара помітила ляльку, підійшла і взяла її тремтячими руками.
— Від бенкету нічого не лишилось, Емілі, — мовила дівчинка. — Більше немає принцес. Ми тепер знову в’язні Бастилії.
Сара сіла й затулила обличчя руками.
Якби ж вона не зробила цього, а натомість поглянула у віконце, можливо, закінчення цього розділу було б зовсім іншим. Адже якби дівчинка визирнула у віконце, вона б точно злякалась від побаченого, — там було те саме обличчя, притиснуте до скла, що зазирало раніше, коли Сара розмовляла з Ерменґардою.
Та вона не підводила голови, а сиділа так якийсь час. Сара завжди так сиділа, коли намагалась наодинці щось перебороти. Згодом підвелась і пішла до ліжка.
— Я більше нічого не можу уявити. Не варто більше пробувати, — сказала вона. — Треба поспати. Може, сни навіють мені щось хороше.
Дівчинка раптово відчула себе такою стомленою — може, від голоду, — що знеможено присіла на краєчок ліжка.
— Уявімо, що в коминку горить яскравий вогонь, і язички полум’я весело танцюють за решіткою, — пробурмотіла вона. — Уявімо, що тут стоїть зручне крісло — перед маленьким столиком, на якому парує вечеря — гаряча вечеря. І уявімо, — Сара натягнула на себе тоненьку ковдерку, — уявімо, що це чудесне, м’яке ліжко, з шерстяними ковдрами й пухкими подушками. Уявімо… Уявімо… — втома зморила дівчинку, її очі заплющились, і вона заснула.
- Предыдущая
- 36/46
- Следующая