Мама, донька, бандюган - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 59

Отак! Хук лівою.

-Письмової заяви?

-Ми пред`явимо вам її на місці. Проведемо очну ставку з потерпілою.

-Краще чистуху пиши, сука з яйцями! - додав сержант Григорян, демонстративно граючись гумовим кийком. - Гвалтівник-одинак, чікатило херів, таким, як ти, яйця виривати треба, з корінням!

-Капітане, заткни своєму підлеглому хайло.

-Я тобі, бля, зараз хайло заткну! Оцим! - кийок зі свистом розітнув повітря. - Товаришу капітан, він з нами добровільно йде чи, може, нехай опір чинить?

-А це вже вирішувати Олегові Павловичу.

-Який він у сраку Павлович, школярок паскудить!

-Заспокойте сержанта, - повторив Олег, зняв з вішака куртку, одягнув її. - Куди йти?

Він прогавив удар, не встиг ухилитися - кийок з силою опустився йому на поперек, з іншого боку кийком довбанули в живіт, просто в сонячне сплетіння, повітря раптово забракло, а коли дихання внормувалося. Руки були вже скуті наручниками.

-Винним себе не визнав, під час затримання ображав співробітників міліції, чинив шалений опір, - констатував капітан. - Свідків у мене море.

-Для чого аж так, капітане?

-А для чого ти школярку гвалтував? Дівок тобі мало, платних повій неповнолітніх, що тут, на районі, гужуються, ось просто під цим базаром? Топай, розмову не закінчено, - капітан вийшов першим, затриманий пішов за ним.

Начальника охорони базару "Універсум" вивели в наручниках у всіх на очах і брутально запхали в "канарейку", в тісний закуток для затриманих, ще й дали кийком, аби ворушився моторніше. Все ж таки Олег устиг крикнути, аби терміново шукали Савицького. Вже коли рушили, усвідомив - він хоче просити допомоги в людини, котру банально кинув на гроші щойно або процес ще триває. І совість його не мучила, ось що цікаво. Мучила інша нагальна проблема: Оксана.

Це, звичайно, красиво виглядало. Нарешті ссученого мента на прізвисько Карась завели в рідну районну управу, де він чесно пахав, поки не дістало все, розхристаного та у наручниках. Аби іншим не повадно було зраджувати ідеалам української міліції. Повели його, всупереч сподіванням, не у "мавпівник", відразу на другий поверх, до кабінету, де з нетерпінням чекав майор Бойчук.

-Ласкаво просимо, гість дорогий... Аби ти знав, як ми довго тебе чекали і як раді. На жаль, довго ти в нас не затримаєшся, та твоє перебування все ж таки буде максимально комфортним. Присядь, Олежко.

-Браслети зніми, Ромо, не кривляйся, викликай сюди мого адвоката.

-Ага, і дати тобі право на один телефонний дзвінок, зачитати права. Щас! Общукали?

Незмінний сержант Григорян, якому вочевидь подобалося працювати з Рибалкою, спритно обмацав затриманого, виклав на стіл ключі від квартири, машини, мобільник та з тріумфальним виразом на пискові - пачку презервативів.

-О, що і мусили довести!

-Твої? - для чогось уточнив Бойчук.

-Хіба заборонено? - Рибалка зовсім забув про них, носив з собою про всяк випадок, ці засоби поклав до внутрішньої кишені куртки ще в середині листопада, по початку тривалої сварки з Алкою. - Не наркота.

-Не наркота, - погодився Бойчук. - Навіть реклама по ящику є, закликають до безпечного сексу. Ми тобі його, Карасику, влаштуємо по повній програмі. Міг би заодно вазеліну прихопити, їй`Бо знадобиться. Стосовно наркоти: хочеш, знайдемо? При свідках, під протокол, причому навіть з твоїми відбитками пальців? Всі в таких випадках кричать "не моє".

-Поясни мені внятно, за що мене затримали.

-Поки - за згвалтування. Потім, якщо будеш погано себе вести - за зберігання наркотиків. Плюс опір працівникам міліції при затриманні. Ти ж їх ще, крім усього, ображав та принижував публічно. Нє, дєточка, обіцяв же я тобі колись посадити за першу-ліпшу дрібничку так, що просто тобі звідси не вийти? А тут не дрібничка, дядя, зовсім не дрібничка. Ознайомся. Копія.

Поки Олег читав заяву, написану старанним дівочим почерком з характерними округлими літерами, Бойчук жестом звелів всім вийти. Вчитуючись у текст, Рибалка нічогісінько не розумів.

Отже, Оксана пише: Олег Рибалка перед Новим роком збив її машиною. Враховуючи те, що він надав першу допомогу та не втік з місця пригоди, потерпіла вирішила не подавати на нього в суд. Тим більше на той час була вагітною. Потім пан Рибалка частенько навідувався до неї в лікарню, приносив усілякі подарунки. Коли її виписали - став учащати до них додому. Незабаром Олег Рибалка та її мама, Сошенко Людмила Петрівна, вступили в інтимні стосунки. Віднедавна цей мужчина проживає в їхній квартирі. У особисте життя рідної матері донька втручатися не збирається. Та згодом материн коханець почав виявляти до неї знаки сексуальної уваги. Спочатку дівчині вдавалося не допускати крайнощів по причині вагітності. Та коли з обставин особистого характеру вирішила позбутися дитини і зробила аборт, мала необережність сказати про це Олегові. Він наче оскаженів. Спочатку привіз її до кафе, де намагався за бокалом вина вирішити свої інтимні проблеми, а коли вона таки рішуче відмовила дорослому мужчині з сумнівною репутацією в близькості, Рибалка ніби змирився з цим, визвався підвезти додому, а сам завіз на околицю района, почав приставати просто в машині, погрожував ножем. Під тиском сили дівчина змушена була поступитися гвалтівникові. Під час примусового статевого акту Рибалка користувався презервативом. Потім підвіз її до найближчої зупинки, сказав, що йому треба на роботу, а ввечері буде продовження, інакше все розкаже матері, причому обіцяв наголосити - дівчина сама до ньго клеїлася. Ну, в загальних рисах усе.

Олег Рибалка нічогісінько не розумів.

-Що скажемо?

-Брехня. Бреше вона.

-Ага, звичайно ж , бреше. Само собою, обмовляє тебе. Та сама дівчина, правда? Нарешті зрозуміла всю твою глибинну падлючу сутність. І зробила правильні висновки.

-Бойчук...

-Громадянин майор. Для тебе після прийняття оцієї заяви - не товариш, не пан, саме громадянин майор.

-Нехай так. Громадянине майор, де зараз Оксана?

-Не твоє діло.

-Вимагаю очної ставки.

-Пиши чистуху. Бо як запрацює машина, ти ж уявляєш, що воно буде, не мала дитина. Пиши, пиши, труха твоє діло.

-Послухай секунду!

-Не треба тут кулаками грюкати, бо знайдеться, кому стукнути.

-Добре, гаразд, тільки послухай. Я правда тепер живу з її матірью, Людмилою Петрівною Сошенко. Виклич її, покажи цю писулю, допитай. Дівчина перенесла травму, не стільки фізичну, більше психологічну, - про історію з викраденням Олег цілком зрозуміло вирішив промовчати. - Спочатку вона мене ненавиділа, її мама це підтвердить. Потім ставлення змінилося. Не можу тепер пояснити, що саме дівчисько вбило собі в голову, тут лікар потрібен, фахівець з психічних зрушень, нехай обстежить її, чи здорова. Раптом заявила: люблю тебе, зробила аборт, візьми мене, я твоя.

-Ну просто кіно! Дуже цікаво.

-Гірше, ніж кіно! - Рибалка вдавано не помітив його іронії. - Відбулася розмова, я сказав усе, що думаю про неї та її вчинки. Вона - підліток, неврівноважена, особливо після аборту, жінкам завжди непросто це переносити... Ну, думаю я так... Особливо дівчаткам таким молодим. От і вирішила помститися таким чином. Викликай її, нехай мені в очі скаже, нехай.

-Гаразд. Припустімо, я тобі повірив. Де ти був сьогодні між одинадцятою иа дванадцятою дня?

-У кафе "Альбена", на Подолі.

-Сам?

-З Оксаною Сошенко.

-Обрали місце зустрічі випадково чи збиралися саме в це кафе?

-Абсолютно випадково. Вона подзвонила мені на роботу, захотіла поговорити десь подалі, аби ніхто не бачив нас разом. По тему розмови поняття не мав. Про "Альбену" чув, непогане затишне місце, дівчині там мусило сподобатися і сподобалося. Можна сказати, повіз її в перше-ліпше місце, яке спливло в голові.

-Ви там пили спиртне?

-Вона пила вино, я за кермом, навіть не нюхав.

-Молодець, законослухняний водій. Ви посварилися?