Мама, донька, бандюган - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 45

-Тихо, синку, тихо! Мізки вишибу, сука! Стояти!

-Чого треба? Ти хто?

-Не твоє собаче діло! Звати як! Раз-два-три, звати як, ну? - тепер дуло давило на зовсім не по сезону поголений череп.

-Патик! Юра Патик! Знаєш, під ким ходжу?

-Ще одне криве слово - ходитимеш під себе, гандон, до кінця життя! Одна радість, суко, для тебе - коротким воно буде, життя твоє довбане! У машину, бігом!

-Чого?

-За кермо сядь, підор гнійний! Рипнешся - дірок в тобі нароблю! Бігом, бігом!

Вони обійшли джип з лівого боку. Юра Патик виконав наказ, сівши на місце водія. Рибалка, далі тримаючи його на стволі, переклав зброю з правої руки в ліву, ступив крок назад, прочинив задні дверцята. Патик показав себе доволі спритним супротивником, тепер як раз був небезпечний момент, коли він може спробувати поновити свої домінуючи позиції. Руків`я пістолета знову стиснула права долоня, Олег, взявшись за дверцята, швидко засунув правицю всередину в черево "джипа", наставляючи її на один рівень з головою водія, плавним і вправним рухом занурився в салон сам, примостився на задньому сидінні, амбал не встиг навіть оговтатися. Дуло "макарова" повернулося на соє місце, до потилиці Патика.

-Там біля тебя цацка лежить. Будь другом, дай мені її сюди! Правою рукою і дуже обережно, а то стрельну, мізки в стелю. Ну!

Патик нарешті зрозумів - наказ небезпечного незнайомця краще виконувати. Автомат він передав назад, навіть не намагаючись робити різких рухів.

-Молоток, - Олег примостив "калаша" біля себе. - Тепер гоу, туди, звідки приїхали.

-Куди це?

Замість відповіді Рибалка садонув полоненого по маківці, навмисне роздираючи шкіру на голові дулом пістолета. Зацебеніла кров.

-Повторити чи ясно все?

-Ясно.

"Джип" розвернувся і рушив з місця. На коротку вечірню пригоду, як водиться, уваги ніхто не звернув. Коли під вікнами кричать, народ нині воліє вікна закрити.

-Чого тобі треба? - вкотре запитав Патик, коли вони вивернули на Оболонський проспект.

-Тебе знають у "Затишку"?

-Працюю там.

-Тепер куди виїздив?

-До баби.

-Вибач, старий, поламав тобі кайф. Нічого, будеш розумним - не одну ще рибоньку вжариш. Чи в тебе одна-єдина? Ти останній романтик, нє?

-Твоє яке...

-От бач, уже поводиш себе нерозумно. Ким же ти там? Мабуть, охорона? Точно, секьюріті, не поставлять же тебе служником на кухню чи покоївкою. Зміна скінчилася?

-Знаєш ти багато.

-У мене, синку, така робота. А в тебе тепер робота - завезти мене всередину, бо хоч одне гниле слово охороні біля воріт, і в тебе стрельну першого, ти ближче сидиш. Повертатися мусив на ніч?

-Завтра.

-Нічого. Придумай сам, чому повернувся назад сьогодні. Жигуна знаєш?

-Хазяїн.

-Чому охоронці дурня включають, коли їх про хазяїна запитують? Може, на них теж треба ствола наставити? Мовчиш? У хазяїна ваше прізвище справжнє чи його більше на погоняло називають? Ось ти, наприклад, як до нього звертаєшся. Коли просиш підвищити тобі платню?

-Сергій Сергійович.

-А Патик - хвамілія чи клікуха? На могилі в тебе що напишуть: Юра Патик, трагічно загинув?

Наступної миті Олег зрозумів, що через своє патякання втратив пильність: Патик різко крутонув "бублика", кидаючи машину праворуч, ближче до бровки тротуара, пасажир на задньому сидінні гойднувся, завалився на бік, а водій знову кинув машину, тепер - ліворуч, порушуючи правила дорожнього руху - на дії автохулігана негайно відреагували гудками авта, що їхали поруч. Олега кинуло в протилежний бік, він навіть дригнув ногою, скидаючи на підлогу автомат. "Джип" тим часом гайнув у якийсь провулок, уникаючи небажаних для обох зустрічей з ДАЇ, ліва рука Патика стискала кермо, права вже тяглася кудись у праву сторону, швидше за все, до зброї. Втримавшись під час чергового водійського фінту, Рибалка, котрий попри все стискав "макаров" у руці, наплював на обережність, наставив ствола на Патика, опустив його на потрібний рівень, двічі натиснув на спуск. Здалося, в салоні рвонула бомба, у обох заклало вуха, Патик, пустивши кермо, схопився за праве плече, Карась гаркнув: "Пильнуй!", водійські навички переважили, неушкоджена лівиця знову стисла "бублика", вирівнюючи машину. У салоні запахло порохом. Рибалка випростався. Розлючено довбанув Юрка по свіжезабитому місці на маківці, не стримавшись, штовхнув дулом у поранене плече. Патик зойкнув, та керма цього разу не випустив.

-Що задумав, сучар-ра, - Олег тяжко дихав. - Дивись перед собою, аби від даїшників тікати не довелося.

-Хто їх більше боїться - ти чи я?

-Почуємо їхні ва-ау - ва-ау - ва-ау, - Карась фальшиво зобразив звук міліцейської сирени, - ось тоді й побачимо. Поки що вези, куди віз.

-Перев`язати треба... Перша допомога...

-Сам винен. Там не стільки тієї рани, скільки криків та писків. Утримаєш машину?

-Не знаю... Падло...

-А ти заради кого у ковбоїв тут граєшся мені? Думаєш, Сергій Сергійович таки правда платню підніме баксів на десять, аби ти міг свої трипери лікувати? Для таких, як ти, трипер - як для вояка медаль "За відвагу". Чи для снайпера - зарубка на прикладі гвинтаря... Років тобі скільки?

-З мене кров витікає, мать твою!

-Вся не витече. Сам винен, казав же, дурню, аби не рипався. Років, питаю, скільки? Чи забув?

-Двадцять два.

-Дівчинці, яку в підвалі тримаєте, знаєш, скільки?

-Яку дівчинку і в якому..., - Патик не договорив. З усього видно, аж такого повороту теми він у жодному разі не очікував. Тому заперечував швидше за звичкою. Це його затинання остаточно переконало Рибалку в правильному напрямку своїх дій.

-Що там у тебе? Ти ж мене чимось налякати хотів? Пукавка, пугач? Мовчиш? Дівчину чим лякаєте? Собою? Не сказав би я, що такими, як ти, здоровими, сильними та симпотними, можна когось лякати. А ви ж ходите, такі здорові, сильні та симпотні, мать вашу, і не знає ніхто, що ось вона, скотина безрога, їде собі на "джипі" і дівчаток молоденьких викрадає, а потім трахає! Ґвалтує їх потім! - Олег знову замахнувся, Патик автоматично смикнув головою, та бити передумав, опустив руку. - Ви там постійно дівчаток у підвалі ґвалтуєте?

-Не чіпає її ніхто поки! - зірвався на крик Патик. - Я її в очі не бачив! Це через неї, значить, бл-лін!

-В очі не бачив? - Олег знову поворухнув озброєною рукою. - Дивися за дорогою, бо точно нічого не побачиш! Значить, ти зовсім її не бачив, тварюко?

-Ну, разок чи два...

-Що разок чи два?

-Бачив! Не я її привозив. Ми там взагалі не при ділах. Водолаз казав, її там за хазяїновим наказом на голку наштрикують!

Рибалка відчув раптом, як пополотнів. Кров відійшла від лиця, це помітив навіть у півтемряві салону Патик, котрий стежив за небезпечним пасажиром у дзеркальце. І злякався - вираз обличчя незнайомця відтепер нікому нічого доброго не обіцяв, особливо йому, Патикові, котрий сидить у небезпечній близькості від цього божевільного. Тому замовк і зосередився на керуванні машиною, їхати ж доводилося вже не з такою швидкістю, кермо крутити однією рукою.

Олег узяв себе в руки. Дві доби вагітну шістнадцятирічну дівчинку фарширують наркотиками за наказом Жигуна. Карась ніколи не уявляв себе в ролі бравого командос, такого собі "морського котика", але тепер він відчув у собі жагуче бажання нафарширувати усіх мешканців борделю "Затишок" свинцем.

-Жигун тепер там?

-Він був рано, по обіді поїхав кудись. Взагалі на ніч майже ніколи не залишається, у нього десь квартира в місті чи будинок за містом. Мало хто знає. Нам взагалі не положено...

-А знати про те, що дівчину саджають на голку, вам, підорам гнійним, положено? Сучара, от же ж сучара... Слухай сюди вухом, Патик, уважно тільки, старайся нічого не пропустити. Водолаз - це хто?

-Улюбленець хазяйський.

-Жигун гомик?