Мама, донька, бандюган - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 19

-До чого тут бички?

-Бички - не ті, про кого ти подумав. Не двоногі дебіли з кастетами в кишенях. Звичайна собі дрібна рогата худоба. Яловичина. Таке собі телятко дурне, біле. З чорними плямами по боках.

Дизель надто впевнений у собі. Олегові підозри підтверджувалися: настільки все нечисто і непросто, що Вовка вважає за потрібне поводитися нахабно. Скажемо так - не зовсім відповідно до власного статусу.

-Ну і при чому яловичина?

-Не знаєш казки про білого бичка?

-Не знаю, - відповідь прозвучала чесно.

-Бач, ти не знаєш - і я не знаю. Знаєш казку про білого бичка? Не знаєш? Ти не знаєш, і я не знаю, а знаєш казку про білого бичка?

-Херня якась...

-Бач, дійшло. Так і ми з тобою будемо. Твої люди хату ставили? Яку хату? На Харківській! А-а, на Харківській..., - ймовірний діалог Рибалка зображував у ролях, старався з усієї сили. - Так твої пацани хату ставили? Яку, кажеш, хату? На Харківській...

-Ну, хоре вже кривлятися. Наче солідні люди...

-Так от, щоб не кривлятися і не починати казочок на зразок тієї, про яку я нагадав, давай тепер усі моменти з`ясуємо. Людину ви образили, порядну і потрібну. Збитки покривати доведеться.

-Кому повертати збитки? Тобі?

-Терпилі, Дизелю, терпилі. Повертаєш штуку - і жодних до тебе претензій. Вибач, речі йому не потрібні. Та й сума смішна... Я собі думаю, не надто сильно ти піднявся. Телевізор за сто вісімдесят скинули, відак за півтори сотні. Скільки вторгували за компьютер, не знаю, та навряд чи більш як триста п`ятдесят. І так, різні дрібнички. Це я закруглив, бо ще моральна шкода вимальовується. Чого витріщився? Власне, заради моральної шкоди ми з тобою тут і базари тремо.

Дизель відсунув кухоль з пивом мало не на край столу, присунувся до Рибалки.

-Ти точно не при ділах, Карасику. Навіть коли товаришем капітаном був, справи подібні не для твого розуму робилися. Дивися, аби самому собі фізичної шкоди не нажити.

Ще трохи - і розвалиться, до самої задниці. Почне хвалитися, наводити факти своєї значимості та важливості. Олег у думках привітав себе за вірно обрану тактику розмови.

-Невже так страшно?

-Я тебе поважаю, хоч ти мент колишній. Не кожен, хто з ментовки йде, нормальним мужиком лишається. Тебе я завжди людиною вважав. І скажу, коли хочеш: не лізь, тримайся подалі, здоровішим будеш. Думаєш, заради смердючих семи сотень ми на це підписалися?

-Твої орли і за меншу суму працюватимуть, аби з бабки на руки швидше отримати.

-Не про них зараз йдеться, дурило картонне. Отам, - Дизель підняв вказівного пальця догори, - потрібно було, аби чувака твого виставили по повній програмі. Язикатий дуже і грамотний. Лізе не в свої справи, ось йому і дали просратися, хто він у цьому світі і скільки коштує.

-Іншими словами, тебе навели на квартиру Новикова люди, котрі спати спокійно не зможуть, поки Влад спокійно спить?

-Щось у такому дусі. Сказали, зовсім чувак нюх і страх загубив. Ось мої пацанчики і допомогли йому, нагадали, що спокійно спати може тільки той, хто добре поводиться. Чим він завинив, перед ким - мене, сам розумієш, гребло дуже мало. Солідні люди до мене звернулися, і з тобою я про такі речі триндю, аби сам не наривався. Так що фінансові претензії не до мене.

На денці Олегової чашки лишилася сама кавова гуща. Рибалка взяв її за вушко, окрутив у руці, поставив на стіл, кілька разів прокрутив її пальцями проти годинникової стрілки.

-Справді солідні люди?

-А то!

-Тоді не бійся і скажи, хто. Раз вони такі круті, що в якості помсти легко замовляють нагле пограбування квартири кривдника, їм точно нема чого боятися. І не поменшає, якщо про них буде знати такий собі колишній мент. Та й тобі заодно нема чого тремтіти, он який дах солідний. Почали вже відверто - то шпар до кінця.

-Ти з них хочеш бабки збити? Тебе цей терпило очкастий найняв?

Тепер Олег нахилився через стіл, їхні обличчя опинилися майже впритул.

-Мені платять зарплату. Найматися, тим більше - на ліві халтурки, звички не маю. І якщо ти підкажеш, де твоїх крутих знайомих шукати, відчеплюся.

-А що, можливий якійсь інакший варіант?

-На раз. Думаю, швидше за все так і вийде у нас із тобою. Просто зараз ми вивеземо тебе з міста.

-І багато вас?

Він не помітив умовного сигналу, поданого Рибалкою. Один з трійці за кутнім столиком уже підходив до них, крутячи між пальцями сигарету.

-Прикурити буде? - і, не чекаючи, поки піднесуть вогню, нахилився до Дизеля. Мить - і тупорилий пістолет ткнувся йому в бік.

-Закрий рота і дай людині прикурити. Не тішся, Гошик у нас лівак, правою нормально хіба цигарку тримає, або при потребі в морду лупить.

Вовка Дизель клацнув запальничкою, Гошик прикурив, затягнувся, але йти на своє місце не поспішай.

-Кажу ж - часу зовсім немає. Ми виведемо тебе звідси, ти підеш, нікуди не дінешся, вихід і вулицю контролюють мої люди. Влаштуєш заваруху, прострелимо ногу просто тут, все одно поїдеш з нами, тільки калікою незалежно від результатів наших переговорів лишишся.

-Суко, ми ж домовлялися - стрєлу б`ємо без охорони.

-Не сучся, дослухай. Коли твої відморозки без гепання людини чимосьпо кумполу зовсім не можуть, чому я з такими падлюками, як ти, мушу про щось домовлятися і слово тримати? Хочеш на розборку викликати? Давай, я подивлюся, хто тебе послухає і хто візьметься такі справи залагоджувати. Ще одна неприємна новина для тебе: як до розборок дійде, братва таки визнає мою правоту. Хоча б через те, що ти, Дизель, чмом живеш і чмом помреш. А я, нехай мент колишній, закони ваші краще за тебе знаю. І вже коли розборок таки не уникнути, я до них підготуюся. Точно буду знати, хто ж це тебе так круто підписав на реальний блудняк і на кого ти сучиш, як... Чорт, навіть слів для порівняння не знаходжу.

Знов непомітний для стороннього ока сигнал - і мовчазний хлопець з пістолетом неквапом повернуся до гурту за свій столик, голосно подякувавши.

-А на закінчення нашої дружньої бесіди скажу так. Я вмію шукати, можеш вірити на слово. Вирахую, перед ким ти хвостом махаєш аж так, що законів не боїшся. Інформації в мене досить, це так здається, що ворогів у Влада Новикова багато. Не з сусідами посварився і не від коханки пішов, тут чимось серйозним смердить. Піде в мене на встановлення потрібних осіб два дні, - Рибалка оказав Дизелю два розчеплених пальці. - Не буде не цей час штуки, вважай, хана тобі. Я вже знаю, куди і кому інформацію злити, аби тебе ще до Нового року в змерзлу землю закопали. А то - поїхали з нами, чи двох днів вистачить? Подумати хочеш? До речі, вирішуєш питання компенсації - ми з тобою стрілок не забивали і жодних спільних тем не перетирали, бо у нас з тобою, Дизель, спільних тем бути не може. Хоч з цим ти згоден?

Рибалка боявся недооцінити Вовку Дизеля, але в одному був упевнений на всі сто: сам себе Дизель не переоцінює і цілком свідомий, що легіону заступників йому не зібрати. Оточив себе наркошами-бєспрєдєльщиками, від них один гармидер, тепер курс інший у братви, тихо та спокійно себе поводити треба, вибрики відморозків, яких Дизель гордо іменував своєю конторою, давненько дратували серйозних людей. Навіть ті, на чиє покровительство він так розраховує і кого він, Олег Рибалка, кров з носа встановить, бо мусить, самому цікаво, навряд чи звернулися за подібною послугою до когось іншого. Це вже говорить про певні володіння кримінальною ситуацією як в районі, так і в цілому Києві за великим рахунком.

Справді, справа гнила, мало кого з серйозних бандитів вдалося б використати практично в темну, завіграшки втравити в завідомий блудняк. Попав ти, Вовка Дизель, ох попав...

-Може, ще пива хочеш? Чи поїдемо на машинці кататися?

Олег Рибалка не любив таких, як Дизель. Вовка це знав, тож не мав сумнівів - кожну свою погрозу Карась виконає. Просто з почуття особистої неприязні. Було над чим поламати голову.

-Давай по пиву. Можна ж домовитися, чого ти відразу в бутилку лізеш...