Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»

Андрухович Юрий Игоревич

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 10

Изменить размер шрифта:

5. КОЗАК ЯМАЙКА

О скільки конику-братику крутих чудасій на світі

дивився б допоки круки очей не вип'ють

а мало

по сей бік багама-мама

по той бік пальми ґаїті

і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунґало

і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари

якого лисого чорта з яких попідземних фаун

та й зрадили нас у битві морські косарі корсари

а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун

а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром

а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне

дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром

і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне

кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком

кажу йому схаменися покайся кажу паскудо

невже коли ти європа то вже не єси чоловіком

якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо

а дік то химерна штучка плекає папугу пугу

плеще мене позаплічно заламує руки в горі

оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу

to be or not to be каже і булькає I'm sorry

невільницю каже маю зі шкірою мов какао

купи сизокрилий орле маркотно ж без господині

город засівати не конче прицмокує так лукаво

город на ній проростає

тютюн ананаси дині

наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша

тільки ж ярму не дається шия моя душа

та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку

конику мій невірнику апостоле мій хома

піду на зорю вечірню

зріжу цукрову сопілку

сяду над океаном

та вже мене і нема

6. САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, ПОСАДЖЕНИЙ ЗА ҐВАЛТ У ВЕЖУ, САМОМУ СОБІ

вчора був ти герой одягався у плащ

їздив кіньми і саньми співав пияцьки

нині сівши у вежу ридай пропащ

зґвалтувавши дівча що розносило пляцки

може сп'яну а може скосив тебе шиз

бо не бачу причин для такого лайдацтва

тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз

ти що пив і стріляв і мав купу багацтва

мав півміста друзяк і півміста курвів

розважався маґнацьки цицьки мав і цяцьки

та знеславив себе і родину і львів

і дівча і курвів і вітчизну і пляцки

ти тепер найостанніший князь волоцюг

за невинне дівча що не з'їло б і муху

цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг

і лежи мов лантух окаянний свинтуху

недостоєн єси щоб кишки твої псам

запитає суддя та не в янка чи в яцка

а у тебе хоча ти не відаєш сам

чи дівчини хотів чи хотів її пляцка

чи кохання хотів що неторкане ще

пролітає над ринком де рила і туші

ну бо що це за світ і куди він тече

коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші

якось так воно все у глибокій дірі

і на Бога на чорта це личенько біле

от хіба що лишень упирі і щурі

і на цьому амінь бідолашний дебіле

БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ

КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛК У ПАРИЖІ. 1815

палаце правосудний тріумфів арко

обскубані когути плюмажні офіри

машируючи під арков переможно шпарко

співаємо хрипко немов обозні фіри

слава нашим генералам конюхам слава

слава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпекла

в'ється в небі фана рвана як халява

сто фортець добуто і згага запекла

миром пахне як миртов лопочуть газетки

же конець усім войнам же канони відблискали

на ковчегах бальконів

гризуться гризетки

що то йде за вояцтво з обгорілими писками

а то ми машируючи полями і битвами

принесли свої кулі коломийки ранці

розмальовані шаблями ніби бритвами

світимося наскрізно рана на рані

а то ми серед парижу табором стали

острови плинуть річкою вальсуй версале

скінчилась війна і вина сім бочок

сеною плине яворовий листочок

пам'ять ніби сурму виносимо з бою

сім держав перейдемо вмиємось чисто

чи ж дійдемо до тебе

столице нашого болю

коломиє писанко коломиє місто

ЧЕРНІГІВСЬКА МІСЬКА АРТИЛЕРІЯ

у місті де вже забуто процес уживання апострофа

і йодом багата ріка всихається гінко

стали над урвищем валу 12 чорних апостолів

а внизу ходять мешканці повз дерево ґінкго

залізний атракціон під назвою «пушкі»

охлялі та охололі немов зужиті повії

стережуть гойдалку і невеличкого пушкіна

вогнепальні колись уламки якоїсь росії

і от

під валом довкіл розляглася чорнична губернія

де груші в садах мов ядра все гуп та гуп

збирайте на схилах сурми порослі терням

вкладайте в губи огрубле тремтіння труб

наведемо на місто черні чоренні жерла

пустим півня по мезонінах мов на гарман

але ядер нема і дула задуха сперла

і лише горобці вилітають з гармат