Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник) - Вишня Остап - Страница 36
Сидячи у вагоні, ви дивитесь у блокнот і підраховуєте, скільки чого треба вам привезти з-за кордону.
Підрахували: 13 шляп, 45 краваток, 23 пари черевиків, 110 пар жіночих панчіх, 87 автоматичних пер, 15 дюжин олівців, 5 велосипедів, 7 ведмедів…
Темніє у вас в очах, і ви, дивлячись на зелені жита, уперто думаєте: «Ну добре! Обмотаюсь! Позатикаю дещо в черевики! Велосипеди здам у багаж! А куди я тих ведмедів позасовую?»
Дорога Шепетівська митнице! Коли я вилізу з вагона товщий удесятеро, як їхав за кордон, думай, будь ласка, що то я так поправився у німецькому санаторії. Коли в мене з ушей торчатиме по ведмедю, а з носа по шляпі, думай, що то мені лікарі приписали всі дірки на дорогу позатикати.
Ну, що ж я маю робити?! Я ж за кордон їду!
……………………………….
Їдемо.
– Так ви ж, товаришу, дивіться. Raucher – це для курців, а Nichtraucher – це для некурців.
– А який «другий клас»?
– Zweite Klasse! Так і кажіть на вокзалі!
– Кому казать?
– Та там, хто вас поспитає, тому і кажіть.
– Ага. Їх габе цвайтер кляссе. Їх габе цвайтер. Їх габе цвайтер…[111]
– А на вокзалі дивіться, де написано «Ausgang», туди й виходите. «Аусганг» – значить «вихід».
– Ага… Як вихід?
– Аусганг.
– Ага. Аусганг… аусганг, аусганг… Ну, й трудне слово…
– А приїдете, дивіться: буде написано: Bahnhof Fridrich-straЯe, там і вставайте: «Бангоф» – вокзал, «штрассе» – вулиця. Там і вставайте.
– Ага… Значить, так: «Їх хабе цвайтер кляссе». «Аусганг» – вокзал. «Бангоф» – вихід. Ага.
– Та ні. Навпаки.
– Як навпаки? «Їх хабе цвайтер кляссе» – вокзал?
– Та ні.
– Ага. «Бангоф» – вокзал.
……………………………….
– Цванціх. Драйціх. Фірціх[112]. А там же ж як, після того «аусгангу»?
– А там спитаєте.
Спитаєте. Ну, добре, спитаю. Як уже ми там питатимемо, а питати треба.
Їдемо… Їдемо… Їдемо…
Шепетівка…
А ви знаєте, під’їжджаючи до Шепетівки, якось тобі робиться «каламітно». Не те, що тобі там доведеться через митницю проходити… Митниця – вона собі митниця… Що митниця з нашого брата, коли він за кордон їде, може «стребувать»? Нічого.
Їдуть же ж у командировку так, що ані лялечки на ньому, ані нижче лялечки. Один із подорожніх дуже жалкував:
– От, – каже, – погано, що не можна за кордон голому їхати. Все б таки воно звідтам більше б узяв.
Я йому:
– А ви б, кажу, сажею вимазались та два-три бюстгальтери поганеньких почепили б і їхали. А якби хто спитав, сказали б: «Уніформа в нас така».
Не в митниці справа.
Під’їжджаючи до Шепетівки, хочеться назад чкурнути. От так тебе й підмиває злізти і майнути знову на Київ. Перескочиш-бо Шепетівку, і нікого ж у тебе не буде… Анікогісінько… І що найдорожче залишиться – це червоний паспорт… І хапаєшся ти за нього весь час.
Не дай Бог – вискочить. Пропав.
А коли вже з Шепетівки на Здолбунів їдеш, тоді тихо-тихо у вагоні.
Чого воно так тихо? Так, ніби поховав когось, чи що.
Встає прикордонна сторожа. І так тобі шкода тої сторожі, як рідного батька.
Нейтральна зона…
«Mohyljany». Білі орли скрізь. І порожньо, порожньо на станції… Станція Могиляни.
– Прошу пана! Паспорти!
Озираєшся… Хто ж тут, думаєш собі, пан?
Дивиться на тебе людина. На голові каска чорна, на касці орел білий, і каже тобі «пан».
Виходить, що, значить, я пан. Як швидко! Яких-небудь десять кілометрів – і я вже «пан»!
Польща.
Приїхали
Польща, значить…
Їдемо… Їдемо… Їдемо…
Обабіч залізниці вузесенькі-вузесенькі смужечки поля. На смужечках тих житечко росте, ячмінь, картопелька…
Вузесенько-вузесенько так росте…
А іноді серед смужечок серед тих, вузесеньких, суцільні такі, великі-великі лани порозлягалися. Як море лани, серед дрібненьких струмочків.
Що це значить?
Не знаю, – я у внутрішні справи чужої держави не втручаюсь і не втручатимусь.
Польща – держава. Вона – за Могилянами.
Польща – хороша держава: мені ще раз її треба переїздити.
Як їдеш, так і праворуч Польща, і ліворуч – Польща, і так просто – Польща. Скрізь Польща.
Як проїхав Могиляни, так уже скрізь населення суто вже польське.
Далі – Здолбунів, Рівне, Ковель.
Польща.
На Здолбунові пересідати на варшавський поїзд.
Гроші вже там не карбованці, а злоти.
А як сідаєш у спальний вагон, то вам кажуть:
– Ви ж провідникові «на чай» дайте, бо він плати не дістає. І покоївці, що ото ліжко вам послала, дайте, бо вона плати не дістає.
– Гаразд.
Кажуть, що ніби в Польщі багато в’язниць, де сидить багато селян отих, що на Волині, на Холмщині, на Підляшші, – польських селян, – так цього не помітно. Ніч. Темно вже. І так аж до Варшави – ніч.
У Варшаву поїзд приходить вранці. Там пересадка на берлінський.
У тім уже поїзді є вагони аж до Берліна.
У Варшаві на вокзалі народу чимало. Офіцери.
Я вже звик, що я «пан». І всі пани…
За Варшавою, аж до Німеччини, так само Польща.
Лани. На ланах полільниці. Полють, плазуючи навколішках. І біля кожного невеличкого гуртка полільниць чоловічина з люлькою в зубах.
Він або сидить на межі, або стоїть над дівчатами, ручки в кишені позакладавши. А дівчата – навколішках.
Я став біля вікна та:
«Товариші дівчата. Доки ж ви плазуватимете на колінах… Та час уже розігнути свою спину та показати всім експлуататорам, що ви вільні, ви рівні…»
Сам собі подумав і сів…
Корови скрізь пасуться. Корови чорно-рябі. Голландські… А далі королева нідерландська. Це аж – за Німеччиною.
Польща – республіка, у неї є президент. Не вірите? Їй-Богу, є. Що його не чуть? А чого йому кричать…
Їдемо…
Всі до мене:
– Прошу пана! Прошу пана!
Я не витримав, устав, та:
«Товариші! Пани всі в Чорному морі. Та доки ж ви один одного, й мене, грішного, панами величатимете? Та коли ж ви панське ярмо скинете?» – сам собі подумав і сів.
Лани… Лани… Лани…
Їдемо.
В купе зо мною молодий чоловічина сидить та все на мене дивиться, а потім каже:
– Шпрехен зі дойч?[113]
А я йому:
– Ні!
– Франсе?[114][115]
А я йому:
– Ні!
– Інгліш?[116]
А я йому:
– Ні.
Мовчить він.
Тоді я почав.
– А ви, кажу, по-українському, щоб на першу категорію, можете?
– Ніх, – каже, – ферштейн.[117]
– То-то ж.
А він почервонів-почервонів. А я йому.
– Що ви мені, кажу, дойч, франсе, інгліш… Перелякали, думаєте. Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: «інгліш».
Дивлюся, перестрашився.
– Не бійтесь, кажу, я не сердитий.
Їдемо.
Поїзд летить. Зупиняється тільки на більших станціях, а менші пролітають повз: ні вдивитися тобі, ні помітити, яка така станція, що за місцевість. Летить.
Ст. Торунь.
Стоп. Тут швиденько одчіпляються наші вагони і причіпляються до поїзда, що їде прямісінько до Берліна. Раз-два – і летимо до німецького кордону. Не зчувсь, коли в поїзді вже до вас:
– Майн гер! Біте шен, пас.[118]
О! То був «паном», тепер уже – «гер».
Просто тобі трансформація…
Кордон німецький. Ст. Шнайдемюле.
Яка чистота. Така чистота, що забруднити чимось хочеться. Ну, ясно – не звик же, щоб на станції було так чисто…
111
Ich habe zweite Klasse. Ich habe zweite. Ich habe zweite… – У мене другий клас. У мене другий. У мене другий… (Нім.)
112
Двадцять. Тридцять. Сорок (нім.).
113
Чи розмовляєте ви по-німецьки? (Нім.)
114
Французькою? (Фр.)
115
Французькою? (Фр.)
116
Англійською? (Англ.)
117
Перекручений німецький вислів: не розумію.
118
Main Herr! Bitte schцn, den PaЯ! – Пане! Прошу паспорт! (Нім.)
- Предыдущая
- 36/73
- Следующая