Несподівана вакансія - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 92

— До восьмої тридцять, — уточнив Обрі, дивлячись на годинник.

— …так, отож якщо немає заперечень… ні?., вам слово, Обрі.

Обрі виклав свою позицію просто й без зайвих емоцій. Невдовзі має відбутися новий перегляд адміністративних кордонів, і цього разу чи не вперше в історії певне оточення за межами Пеґфорда має бажання перепідпорядкувати Поля Ярвілу. Це оточення готове взяти на себе порівняно невеликі витрати, які тепер несе Пеґфорд, щоб приєднати антиурядово налаштований електорат Полів до Ярвіла і таким чином забезпечити перевагу сил на наступних виборах, тоді як у Пеґфорді ці голоси погоди не зроблять, бо тут ще з п’ятдесятих років стабільно перемагають консерватори. Адміністративні кордони можна було б переглянути під виглядом спрощення і оптимізації: адже Ярвіл і так забезпечує Поля майже усім необхідним.

Обрі підсумував свій виступ словами про те, що якби Пеґфорд таки забажав позбутися Полів, то було б корисно, щоб усе містечко сформулювало відповідну думку й передало її до окружної ради.

— …вашу чітко сформульовану, конкретну позицію, — сказав він, — і цього разу, на моє глибоке переконання…

— Раніше це ніколи не спрацьовувало, — заперечив якийсь фермер під схвальний гул голосів.

— Може, й так, Джоне, але ж досі ніхто й не цікавився нашою позицією, — мовив Говард.

— То, може, ми спочатку узгодимо нашу позицію, перш ніж заявляти про неї публічно? — крижаним голосом запитала Парміндер.

— Добре, — люб’язно погодився Говард. — Ви хочете виступити, докторе Джаванда?

— Не знаю, чи багато людей читали статтю Баррі в газеті, — почала Парміндер. Усі обличчя повернулися до неї, і вона спробувала не думати про анонімний допис і про журналістку, яка сиділа до неї спиною. — Мені здається, що він там дуже чітко виклав аргументи на користь того, щоб залишити Поля під юрисдикцією Пеґфорда.

Парміндер зауважила, що Шерлі, яка щось активно записувала, ледь помітно всміхнулася.

— І головний аргумент, що потрібно турбуватися про таких, як Кристал Відон? — спитала старша жінка на ім’я Бетті з другого кінця столу.

Парміндер завжди відчувала до неї відразу.

— Головний аргумент, що мешканці Полів — невід’ємна частина нашої громади, — відрізала вона.

— Вони вважають себе ярвілцями, — втрутився фермер. — Завжди вважали.

— Чудово пригадую, — додала Бетті, — як Кристал Відон штовхнула якусь дитину в річку під час прогулянки на природі.

— Неправда, — сердито заперечила Парміндер, — це було на очах у моєї доньки… двоє хлопців побилися… але не це важливо…

— А я чула, що це зробила Кристал Відон, — стояла на своєму Бетті.

— Вас дезінформували! — сказала Парміндер; власне, не сказала, а закричала.

Усі були шоковані. Вона й сама була приголомшена. Її крик луною відбився від старих стін. Парміндер ледве проковтнула слину. Вона похилила голову, втупившись у порядок денний, і почула десь позаду голос Джона.

— Краще б Баррі розповів про себе, а не про ту дівчину. Йому дуже багато дала школа Святого Томаса.

— Біда в тому, що на кожного такого Баррі, — мовила інша жінка, — припадає купа бандюг і хуліганів.

— Вони належать Ярвілу — і все, крапка, — додав якийсь чоловік.

— Неправда, — заперечила Парміндер, зумисне не підвищуючи голос, але усі враз принишкли, чекаючи, коли вона знову зарепетує. — Це просто брехня. Гляньте на Відонів. У цьому вся суть статті Баррі. Ця родина віддавна мешкала в Пеґфорді, але…

— Вони переїхали в Ярвіл! — втрутилася Бетті.

— Тут їм просто не було де жити, — відрізала Парміндер, намагаючись опанувати своє хвилювання, — ніхто з вас не хотів, щоб розбудовували околиці містечка.

— Вас там не було, перепрошую, — сказала Бетті і її щоки вкрилися рум’янцем. Вона демонстративно відвернулася від Парміндер. — Ви не знаєте нашої історії.

Усі почали говорити одночасно. Зібрання поділилось на кілька групок — кожен доводив своє, і Парміндер нічого не могла зрозуміти. У горлі їй пересохло, вона не наважувалась підняти очі.

— То, може, проголосуємо? — перекричав усіх Говард, і в залі знову запанувала тиша. — Хто за те, щоб довести до відома окружної ради бажання Пеґфорда змінити адміністративні межі й вивести Поля з-під нашої юрисдикції?

Парміндер стисла на колінах кулаки, вп’явшись нігтями в долоні. Всюди довкола неї зашелестіли рукави тих, хто піднімав догори руку.

— Чудово! — вигукнув Говард, і його радісний голос переможною луною відбився від склепіння зали. — Ну, тоді я складу разом із Тоні й Гелен попередній проект заяви, ми розішлемо його всім для ознайомлення, а потім передамо далі. Прекрасно!

Кілька членів ради заплескали в долоні. У Парміндер перед очима все попливло, і вона щосили закліпала. Дивилася в порядок денний і нічого не бачила. Раптом у залі стало так тихо, що Парміндер наважилася підвести голову. Говард так розхвилювався, що мусив видобути свій інгалятор, і більшість членів ради співчутливо за цим спостерігали.

— Ну, гаразд, — прошипів, ховаючи нарешті інгалятор, розчервонілий і вдоволений Говард, — якщо ні в кого немає зауважень, — він зробив секундну паузу, — пункт дев’ятий. «Белчепел». Тут Обрі теж має для нас інформацію.

«Баррі не дозволив би цьому статися. Він би сперечався. Він би розсмішив Джона і схилив би його на наш бік. Краще б він написав про себе, а не про Кристал… Я підвела його».

— Дякую, Говарде, — мовив Обрі, і в Парміндер знову зашуміло у вухах; вона ще сильніше вп’ялася нігтями в долоні. — Як ви знаєте, нам доведеться доволі радикально скоротити фінансування на окружному рівні…

Вона закохалася в мене, і щоразу, коли мене бачила, майже не приховувала цього…

— …і один із тих проектів, на який нам варто звернути особливу увагу, — це наркоклініка «Белчепел», — вів далі Обрі. — Я вирішив виступити з цього приводу, адже, як ви знаєте, будівля належить нашій парафії…

— …а термін оренди завершується, — підхопив Говард.

— Саме так.

— Але ж кому потрібна ця стара будівля? — озвалася з другого кінця столу колишня бухгалтерка, що вже була на пенсії. — Я чула, що вона в жахливому стані.

— О, я впевнений, що ми знайдемо нового орендаря, — спокійно мовив Говард, — але йдеться про інше. Нас цікавить, наскільки клініка взагалі ефективна…

— Це навіть не обговорюється, — урвала його Парміндер. — Місцева рада не може вирішувати, корисна ця клініка чи ні. Ми не фінансуємо її роботу і не несемо за неї відповідальності.

— Але ми — власники будівлі, — відповів Говард, усе ще з посмішкою і нарочито ввічливо, — тому я думаю, що цілком природно обговорювати…

— Якщо ми хочемо розглянути інформацію про діяльність клініки, то тут дуже важливо, на мою думку, отримати збалансовану картину, — мовила Парміндер.

— Я дуже перепрошую, — втрутилася Шерлі, змірявши поглядом Парміндер, — але чи не могли б ви не перебивати голову ради, докторе Джаванда? Страшенно важко вести запис, коли люди перекрикують одне одного. Ой, а це ж тепер я й сама перебиваю, — додала вона посміхнувшись. — Перепрошую.

— Я припускаю, що рада й далі хоче отримувати прибуток з цієї будівлі, — сказала Парміндер, не зважаючи на Шерлі. — А наскільки мені відомо, ще жоден потенційний орендар не стоїть у черзі за нею. Тому мені цікаво, чому ми взагалі розглядаємо питання про припинення оренди клініки?

— А там нікого не лікують, — втрутилася Бетті. — Там просто дають ще більше наркотиків. Я була б щаслива, якби ми її позбулися.

— Нам доведеться зробити деякі непрості рішення на окружному рівні, — сказав Обрі Фаулі. — Уряд планує заощадити понад мільярд на місцевому врядуванні. Ми більше не можемо надавати послуги в попередньому обсязі. Така реальність.

Парміндер просто втрачала терпець, дивлячись, як її колеги з ради поїдають очима Обрі, як впиваються його глибоким басом, як схвально кивають у відповідь на кожне його слово. Вона чудово знала, що дехто з них прозиває її Безнадійдер-Бандою.

— Дослідження показують, що нелегальне вживання наркотиків зростає під час економічних спадів, — сказала Парміндер.