Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Несподівана вакансія - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 18


18
Изменить размер шрифта:

Отож він і вирішив переступити через одне з небагатьох шкільних правил, яких ще досі не порушував, і, сачконувши зі школи, подався прямо на Поля. І не лише тому, що тут можна було краще, ніж будь-де, відчути шорсткий пульс реальності. Він мав також невиразну надію спіткатися з деякими сумнозвісними особами, що його інтригували. А ще в нього було глибинне бажання, в якому він навіть сам собі не зізнавався і для якого не міг би й підшукати відповідних слів, бажання знайти якісь прочинені двері, раптове впізнавання й гостинне запрошення до дому, про який він навіть не знав.

Проходячи повз жовтаво-сірі будинки пішки, а не минаючи їх у маминій машині, він помічав, що чимало з них були чистенькі, без будь-яких графіті, а деякі (як йому здалося) наслідували претензійну елегантність Пеґфорда своїми мереживними фіранками й декоративними підвіконнями. Ці Деталі не були помітні на автомобільній швидкості, коли Жирків погляд неминуче наштовхувався на забиті дошками вікна або засмічені подвір’я. Жирка не цікавили ошатні будиночки. Його вабили до себе місця, де панував хаос і беззаконня, хоч би й у такому поверховому варіанті, як от розмальовані фарбою з пульверизаторів стіни.

Десь тут неподалік (де точно, він не знав) мешкав Дейн Таллі. Його родина мала сумнозвісну славу. Його батько і обидва старші брати роками не вилазили з тюрми. Ходили чутки, що останнього разу, коли Дейн забив стрілку (як казали, з одним 19-річним хлопцем з дільниці Кентерміл), його батько пішов разом з ним і встряг там у бійку зі старшими братами Дейнового супротивника. Таллі приперся до школи з порізаним обличчям, розпухлою губою й підбитим оком. Було зрозуміло, що ця його рідкісна поява у школі була викликана одним лише бажанням похизуватися своїми ранами.

Жирко був певний, що сам би вчинив інакше. Зважати на те, що інші думають про твоє розбите обличчя, було ознакою несправжності. Жирко волів би після сутички поводитися так, мовби нічого не сталося, і якби хтось про це довідався, то лише випадково.

Жирка ще ніколи не били, хоч він не раз до цього провокував. Останнім часом він часто розмірковував про те, що відчував би під час бійки. Він передбачав, що справжність, якої він так прагнув, повинна мати в собі елемент насильства, принаймні не повинна його заперечувати. Готовність ударити і прийняти на себе удар здавалася йому невід’ємною складовою відваги, до якої він прагнув. Йому ніколи не доводилося вдаватись до кулаків — вистачало його гострого язика. Але оновлений Жирко починав зневажати власну красномовність і захоплювався справжньою грубою силою. Хоча, наприклад, до ножів Жирко ставився з обережністю. Якби він купив собі лезо тепер, та ще й почав би ним хизуватися, це стало б кричущим виявом несправжності, жалюгідним мавпуванням таких, як Дейн Таллі. Від однієї думки про це в Жирка перекрутилися всі нутрощі. Якщо колись настане такий час, що йому знадобиться ніж, то це матиме зовсім інакший вигляд. Жирко не виключав можливості, що такий час може настати, хоч ця думка його жахала. Жирка лякало все, що розтинало тіло, будь-які голки чи леза. Він був єдиний, хто зомлів, коли їм у Св. Томасі робили щеплення від менінгіту. Ендрю знав, що Жирка дуже легко можна вивести з рівноваги, якщо в його присутності видобути «ЕпіПен» — голку з адреналіном, яку Ендрю мусив постійно носити з собою, бо в нього була небезпечна алергія на арахіс. Жиркові ставало погано, коли Ендрю починав розмахувати цією голкою або вдавав, що хоче вколоти його.

Блукаючи без жодної мети, Жирко раптом побачив знак з написом «Фолей Роуд». Тут жила Кристал Відон. Він не був певний, чи вона сьогодні в школі, і не мав жодного наміру давати їй привід думати, що він забрів сюди спеціально, щоб її розшукати.

Вони домовилися про зустріч у п’ятницю ввечері. Жирко сказав батькам, що піде до Ендрю працювати над якимось проектом з англійської. Скидалося на те, що Кристал зрозуміла мету їхньої зустрічі і була до цього готова. Вона вже якось дозволила йому встромити два пальці в свою вагіну, гарячу, пружну й слизьку. Він тоді розстібнув їй ліфчик і обмацав руками її теплі, пишні груди. Він умисно розшукав її на різдвяній диско-вечірці, вивів із зали під недовірливими поглядами Ендрю та інших, і затяг у темний кут зали для вистав. Вона була здивована не менше за інших, але, як він і очікував та сподівався, майже не чинила опору. Він обрав Кристал зумисне й свідомо, і мав напоготові зухвалу і зверхню відповідь, коли б його ровесники вирішили з нього поглузувати.

— Якщо хочеться чипсів, не йдеш у довбаний салат-бар.

Він заздалегідь приготував це порівняння, хоча й мусив його ще їм розтлумачити.

— Ви, пацани, займайтесь онанізмом. А я хочу трахатись.

Після цього ніхто вже не шкірився. Він не сумнівався, що всі, включно з Ендрю, прикусили від захвату свої язики, адже він так зухвало й безстрашно прямує до єдиної важливої і справжньої мети. Ніхто не сумнівався, що Жирко обрав Для цього найкоротший шлях. Ніхто не міг заперечити його здорового глузду й практичності, а Жирко бачив, що кожен із них запитував себе: а чому ж їм забракло відваги піти цим шляхом, що веде до такої солодкої мети.

— Зроби мені послугу — не кажи про це моїй старій, добре? — пробурмотів Жирко, набираючи в легені повітря в паузі між взаємними довгими, вологими дослідженнями ротів, тоді як його пальці активно терли соски Кристал.

Вона захихотіла, а тоді ще агресивніше стала його цілувати. Вона не питала, чому він обрав саме її, вона взагалі майже ні про що його не питала. Здавалося, що вона, як і він, отримувала втіху від злиття їхніх таких різних родинних станів, насолоджувалася розгубленістю спостерігачів і обуреною пантомімою його приятелів. Жирко й Кристал майже не розмовляли під час наступних трьох акцій плотських досліджень і експериментувань. Усе розпочинав Жирко, хоча вона теж сприяла цьому своєю доступністю, навмисне опиняючись там, де йому було легше її знайти. Вечір п’ятниці мав стати їхньою першою заздалегідь домовленою зустріччю. Він купив презервативи.

Перспектива пройти нарешті все до кінця, мабуть, зіграла певну роль у його сьогоднішньому сачкуванні і мандрівці на Поля, хоч він навіть не думав про Кристал (хіба що про її розкішні груди й чудесним чином незахищену вагіну), аж поки не побачив назву її вулиці.

Жирко відступив назад, запалюючи ще одну цигарку. Цей знак з написом «Фолей Роуд» чомусь зродив у ньому відчуття, що зараз не зовсім відповідний час. Поля сьогодні були банальні й непроникні, а те, що він шукав, та річ, яку він сподівався впізнати, коли знайде, ховалася десь удалині, подалі від очей. Отож він повернувся й подався назад до школи.

IV

Телефони не відповідали. У кімнаті захисту дітей Кей уже мало не добрих дві години набирала номери, залишала повідомлення, просила всіх відзвонити їй: патронажну сестру Відонів, їхнього родинного лікаря, кентермілські ясла і наркоклініку «Белчепел». На столі перед нею лежало обшарпане досьє Террі Відон.

— Що, знову колеться? — запитала Алекс, одна зі співробітниць Кей. — Цього разу її вже остаточно попруть з «Белчепела». Вона боїться, що в неї заберуть Роббі, але не може зіскочити з голки.

— Вона вже втретє лікується в «Белчепелі», — додала Уна.

Після всього, що вона побачила сьогодні, Кей вирішила,

що настав час повторно переглянути цю справу, зібравши свідчення всіх фахівців, які були відповідальні за певні фрагменти життя Террі Відон. У паузах між іншими обов’язками Кей постійно тисла на кнопку повторного виклику, а офісний телефон у кутку також безперестанку дзвонив і зразу перемикався в режим автовідповідача. Кімната захисту дітей була тісненька й захаращена, та ще й просмерджена зіпсу- гим молоком, бо Алекс і Уна мали звичку викидати кавовий осад зі своїх чашок прямо в горщик з напівзів’ялими стеблами юки, що стояв у кутку.

Останні нотатки Метті були нерозбірливі й хаотичні, там було багато закреслень, неточних дат і незавершених речень. Бракувало кількох ключових документів, включно з листом, висланим два тижні тому з клініки для наркоманів. Було простіше отримати потрібну інформацію від Алекс і Уни.