Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Янтарне скло - Пулман Филип - Страница 57
Смерть кивала в такт словам дівчинки. Вона виглядала зацікавленою та привітною, проте Ліра ні на мить не забувала, із ким розмовляє: зі своєю власною смертю, котра до того ж була такою близькою…
— Я знаю, що потрапити туди зараз буде складно й небезпечно, — вже спокійніше промовила вона, — але я хочу це зробити, смерте, дуже хочу. І Віл цього хоче. В обох нас смерть… смерті дуже швидко забрали близьких людей, і ми хочемо дещо виправити — принаймні я хочу.
— Кожна людина хотіла б знову поговорити з тими, хто пішов у країну мертвих. Чому ж саме для тебе слід зробити виняток?
— Тому що… — похапцем почала вигадувати Ліра, — тому що я маю виконати ще одне завдання, не лише побачити свого друга Роджера, а й зробити те, що просив мене ангел. Це завдання здатна виконати саме я, і воно надто важливе, щоб можна було чекати, поки я вмру своєю… своєю смертю — його треба виконати відразу. Бачиш, ангел наказав мені зробити дещо, й ось чому ми з Вілом прийшли сюди. Ми просто повинні туди потрапити!
Тіаліс у неї за спиною відклав свій прилад і мовчки спостерігав за тим, як дитина благає свою власну смерть узяти її туди, куди нікому немає ходу.
Смерть почухала потилицю й підвела руки на знак відмови, але Ліру вже було не зупинити: її бажання було сильнішим від страху смерті, до того ж, за її словами, вона бачила й гірші речі…
Зрештою смерть промовила:
— Якщо тебе нічого не зупиняє, то я лише скажу: ходімо зі мною, я візьму тебе до країни мертвих. Я буду твоїм провідником, покажу тобі, як можна туди зайти, але щодо зворотного шляху, тобі доведеться шукати його самотужки.
— Ні, не самотужки, — зауважила Ліра. — Зі мною піде мій друг Віл, і не лише він…
— Ліро, — сказав Тіаліс, — хоча вся моя натура опирається цьому, ми підемо з тобою. Хвилину тому я злився на тебе, проте ти мене переконала…
Ліра зрозуміла, що настав час примирення, і зраділа, що все владналося.
— Тіалісе, — промовила вона, — я знаю, що наговорила зайвого, і вибачаюся, але якби ви не розізлилися, то ми не знайшли б свого провідника. Тож я рада, що ви з нами, ви й леді Салмакія, і вдячна вам за це.
Так Ліра переконала свою власну смерть провести її з друзями до країни, куди вже потрапили Роджер, батько Віла, Тоні Макаріос і так багато інших людей. Її смерть сказала, що з першими променями сонця треба буде вийти на пристань і бути готовими до подорожі.
Але Пантелеймон усе ще тремтів і тихо стогнав, і хоч як Ліра намагалася його заспокоїти, їй це не вдалося. Тому її сон на підлозі халупи, пліч-о-пліч із іншими її мешканцями, був тривожним і поверховим. І всю ніч її смерть, наче вартовий, сиділа поруч із нею.
20
Верхолазіння
Мулефа вміли робити різноманітні мотузки та шнури, і Мері Мелоун весь ранок витратила на перегляд і перевірку запасів, що зберігалися в коморах сім'ї Аталі. Нарешті вона відібрала те, що їй годилося. Принцип сплетіння окремих пасм не застосовувався в цьому світі — мулефа лише обмотували один шнур іншим, але їхні мотузки були міцними та гнучкими.
— Що ти робиш? — спитала Аталь.
У мові мулефа не було відповідника слову «лазити», тож Мері довелося пояснити це описово, за допомогою великої Кількості жестів. Аталь була нажахана.
— Піднятися у верхню частину дерева? — перепитала вона.
— Я повинна побачити, що відбувається із цим світом, — пояснила Мері. — Допоможи мені підготувати мотузку.
Коли Мері була в Каліфорнії, вона познайомилася з математиком, котрий всі вихідні проводив, лазячи по деревах. Мері мала невеликий досвід скелелазіння, і дії математика її дуже цікавили, тож вона уважно слухала його пояснення, вирішивши про себе, що колись застосує всю цю інформацію на практиці. Звичайно, вона не очікувала, що лазитиме по деревах в іншому всесвіті, до того ж їй не дуже подобалося те, що їй доведеться діяти самотужки, але іншого вибору не було. Залишалося тільки заздалегідь передбачити всі можливі труднощі.
Мері взяла складений кільцем шнур, достатньо довгий, аби можна було перекинути його через одну з гілок високого дерева так, щоб обидва кінці сягали землі, і достатньо міцний, аби витримати вагу, в декілька разів більшу від ваги її тіла. Потім вона нарізала велику кількість коротких шматків меншого, але дуже жорсткого шнура та зробила з них стропи: зав'язані морським вузлом короткі петлі, на котрі можна було, прив'язавши їх до головної мотузки, спиратися руками й ногами.
Наступною проблемою було те, як перекинути мотузку через нижню гілку. Експериментування з тонким міцним шнуром і пружною гілкою за годину надало в розпорядження Мері лук, а швейцарський ніж допоміг нарізати стріл із жорсткими листками, що мали виконувати роль пір'їн — стабілізаторів польоту. Витративши день на підготовку, Мері відчула, що в неї є все потрібне. Але сонце вже сідало, а руки жінки втомилися, тож вона повечеряла та пішла спати. Мулефа ж весь день пошепки обговорювали її приготування.
Прокинувшись, Мері відразу пішла за допомогою пострілу з лука перекидати мотузку через гілку. Довкола зібралося декілька мулефа — було очевидно, що вони непокояться щодо її безпеки. Лазіння було такою чужою для цих створінь на колесах справою, що сама думка про нього нажахала їх.
Узагалі-то Мері знала, що вони відчувають. Проковтнувши клубок, що підступив до горла, вона прив'язала кінець найтоншої, найлегшої мотузки до однієї зі своїх стріл і вистрілила нею вгору.
Перша спроба виявилася невдалою: стріла влучила в кору гілки й застрягла там. Другий постріл також не приніс бажаного результату: стріла хоча й перелетіла гілку, але повисла надто високо над землею, а коли Мері тягла її вгору, вона зачепилася за дрібні гілки й також застрягла. Мері смикнула за мотузку та зламала стрілу. Прив'язавши шнур до третьої, останньої стріли, вона тривалий час цілилася, але, як виявилося, робила це недаремно — третій постріл став удалим.
Обережно підтягуючи шнур, Мері зробила так, щоб обидва його кінці висіли над землею. Тоді вона надійно прив'язала їх до кореня завтовшки з її стегно та перевірила, чи витримає її вагу така опора. Начебто все було гаразд. Утім, із землі їй не було видно, за яку гілку зачепився шнур — хоча від цього тепер залежало все, включаючи її життя. На відміну від скелелазіння, де можна кожні декілька метрів прив'язувати мотузку до кілочків, забитих у скелю, цього разу вона мала справу з одним довгим прольотом шнура, і в разі невдачі падати довелося б зі значної висоти. Аби трохи підстрахуватися, Мері сплела три короткі відрізки шнура в такий собі ремінь безпеки та обв'язала обидва кінці мотузки, що Звисала, вільним вузлом, який можна було б умить затягнути, коли вона помітить, що може зірватися.
Жінка поставила ногу на першу з петель, приязних до головної мотузки, й почала підніматися.
Вона досягла своєї мети швидше, ніж очікувала. Лізти було досить легко, крім того, глибокі борозни на поверхні кори надавали їй надійну точку опори і створювали відчуття відносної безпеки. Лише за п'ятнадцять хвилин після того, як Мері залишила поверхню землі, вона вже стояла на першій гілці та обмірковувала, як їй краще досягти наступної.
Вона взяла з собою два мотки мотузки, сподіваючись зробити з неї щось на кшталт павутиння, яке слугувало б їй страховкою. На це знадобилося ще декілька хвилин, і коли все було зроблено, Мері обрала найперспективнішу гілку, змотала запасну мотузку та продовжила підйом.
За десять хвилин вона опинилася у найгустішій частині крони. До довгих листків уже можна було доторкнутися, крім того, тут було чимало брудно-білих, несподівано дрібних квіток, котрі після завершення цвітіння ставали кружками розміром із монету — майбутніми великими та твердими, як залізо, колесами.
Мері помітила зручне для відпочинку місце — там товста гілка розгалужувалася на три, — всілася туди, прив'язала свою страховку та розслабилася.
- Предыдущая
- 57/111
- Следующая