Вовки Кальї. Темна вежа V - Кінг Стівен - Страница 117

— Говори, що повинен сказати.

— По-перше, ти маєш спостерігати за нею за найменшої нагоди. Як яструб! Особливо уважно шукай ознак, коли її пальці будуть тут, — Роланд потер лоба над лівою бровою. — І тут. — Потер ліву скроню. — Прислухайся до того, як вона говорить. Пильнуй, коли темп її мовлення прискорюється. Стеж, коли її рухи стають рвучкими. — Роланд різко підняв руку, почухав голову й так само рвучко опустив. Смикнув головою вправо, знову подивився на Каллагена. — Розумієш?

— Так. Це ознаки наближення Мії?

Роланд кивнув.

— Я не хочу, щоб вона залишалася сама, коли перетворюється на Мію. Якщо можна цьому зарадити.

— Я розумію, — сказав Каллаген. — Але, Роланде, мені важко повірити, що немовля, хай би ким був його батько…

— Мовчи, — обірвав його Роланд. — Замовкни, прошу. — А коли Каллаген слухняно замовк: — Те, що ти думаєш і в що віриш, для мене — порожній звук. За це турбуйся сам, зичу тобі успіху. Але якщо сама Мія або її дитина заподіють шкоду Сюзанні, отче, провина за це ляже на твої плечі. І покару за це ти отримаєш з моїх рук. Ти це розумієш?

— Так, Роланде. — На обличчі Каллагена з'явився дивний вираз: збентеження і спокій водночас.

— Добре. А тепер ще одне, про що я тебе попрошу. Коли настане день появи Вовків, мені потрібно буде шестеро фолькен, яким я можу абсолютно довіряти. Хотілося б, щоб це було троє чоловіків і три жінки.

— Нічого, якщо деякі з них будуть батьками дітей, яким загрожує небезпека?

— Нічого. Але щоб не всі вони були батьками. І щоб серед них не було жінок, які вміють кидати тарілку: Сейрі, Залії, Маргарет Айзенгарт, Розаліти. Для них знайдеться робота в іншому місці.

— Для чого тобі потрібні ці шестеро?

Роланд мовчав.

Ще якусь хвилю Каллаген дивився на нього, потім зітхнув.

— Ройбен Кавера, — сказав він. — Ройбен ще не забув своєї сестри, не забув, як він її любив. Діана Кавера, його дружина… чи сімейні пари слід виключити?

— Ні, пари годяться. — Роланд покрутив пальцями, жестом даючи знати, щоб священик продовжував.

— Кантаб із манні. Діти ходять за ним, неначе він сам гамельнський щуролов.

— Не розумію.

— А й не потрібно. Головне, що вони підуть за ним. Бакі Хав'єр і його дружина… а що ти скажеш про свого хлопчика, Джейка? Для міських хлопчаків він уже кумир, і підозрюю, що чимало дівчаток у нього закохані.

— Ні, він буде мені потрібен.

«Або ж ти не хочеш відпускати його від себе», — подумав Каллаген, але промовчав. Він і так занадто напосідав на Роланда. Принаймні для одного дня.

— А як щодо Енді? Діти його теж люблять. А він захищатиме їх до смерті.

— Справді? Від Вовків?

На обличчі Каллагена з'явився стурбований вираз. Взагалі-то він мав на увазі печерних котів. І тих вовків, що бігали на чотирьох лапах. Що ж до тих, які приходили з Краю грому…

— Ні, — сказав Роланд. — Не Енді.

— Чому ні? Хіба ці шестеро потрібні тобі не для битви з вовками?

— Не Енді, — повторив Роланд. Зараз ним керувало чуття, але його чуття було споріднене з телепатією. — Отче, ще є час поміркувати над цим… ми теж поміркуємо.

— Ви збираєтесь у місто.

— Еге ж. Сьогодні і ще кілька наступних днів.

Каллаген широко всміхнувся.

— Те, що ви збираєтеся робити, твої друзі і я назвали б шмузингом. Запудрюванням мізків. Це слово з ідишу.

— Справді? А що це за плем'я?

— Нещасне, як не крути. Тут шмузинг називається комалою. Тутешньою мовою «комала» означає все на світі. — Каллаген упіймав себе на тому, що прагне повернути прихильність стрільця, і сам собі здивувався. Навіть засоромився. — Хай там як, бажаю вам успіху.

Роланд кивнув. Каллаген попрямував до будинку, де Розаліта вже запрягла коней у візок і нетерпляче очікувала на повернення Каллагена, щоб якнайшвидше вирушити у справах Божих. На півдорозі до верхівки схилу Каллаген зупинився.

— Я не вибачаюся за свою віру, — сказав він. — Але, якщо я ускладнив тобі роботу тут, у Кальї, я шкодую про це.

— Щось мені підказує, що там, де йдеться про жінок, ваш Людина-Ісус поводиться як сучий син, — сказав Роланд. — Він мав дружину?

Кутики рота в Каллагена смикнулися.

— Ні, але Його подруга була шльондрою.

— Краще так, ніж ніяк, — сказав Роланд.

Роланд знову сперся об паркан. Слід було братися до денних справ, але він хотів, щоб спершу Каллаген від'їхав якнайдалі. Й причина для цього була та сама, що спонукала його відкинути кандидатуру Енді. Просто чуття.

Коли Едді спустився схилом, в сорочці навипуск і з чобітьми в руці, Роланд ще стояв біля паркану, скручуючи другу цигарку.

— Хайл, Едді, — привітався він.

— Хайл, бос. Бачив, як ти балакав з Каллагеном. Наші Вілма і Фред[51] поїхали, кинули нас самих.

Роланд підняв брови.

— Не зважай. Роланде, у всій цій біганині я так і не зміг переповісти тобі історію Тіанового діда. А вона важлива.

— Сюзанна встала?

— Так. Миється. А Джейк їсть омлет з дванадцяти яєць. Принаймні так мені здалося з переляку.

Роланд кивнув.

— Коней я погодував. Можеш розповісти мені історію старого, поки ми їх сідлатимемо.

— Не думай, що для цього знадобиться аж так багато часу, — відповів Едді. І це справді було так. До кульмінаційного моменту, слів, що їх старий прошепотів йому на вухо, Едді дістався, коли вони підходили до комори. Роланд повернувся до нього, забувши про коней. Його очі спалахнули. У руках, що лягли на плечі Едді, навіть у скаліченій правій, відчувалася величезна сила.

— Повтори!

Едді не образився.

— Він попросив мене нахилитися ближче. Я нахилився. Сказав, що нікому цього не розповідав, крім свого сина, і я йому вірю. Тіан і Залія знають, що він там був — чи каже, що був, — але не знають, що він побачив, знявши маску з убитої істоти. Думаю, вони навіть не в курсі, що саме Руда Моллі його завалила. А потім він прошепотів… — І Едді знову повторив Роландові те, що сказав йому Тіанів дідо.

Роландові очі заблищали так переможно, що Едді відсахнувся.

— Сірі коні! — вигукнув він. — Всі коні однакової масті! Едді, тепер ти розумієш? Розумієш?

— Ага. — Губи Едді розтяглися в посмішці, оголивши зуби. Щось у ній було страшнувате, в тій посмішці. — Як сказала хористка бізнесменові, бували, знаєм.

У стандартній американській англійській слово з найбільшою кількістю відтінків значень — це, напевно, «run». Повний словник видавництва «Рендом хауз» пропонує сто сімдесят вісім значень цього слова, починаючи з «швидко рухатися, переставляючи ноги швидше, ніж під час ходьби» і закінчуючи «талий чи перетворений на рідину». В Кальях Дуги, прикордонних територіях між Серединним світом і Краєм грому, синя стрічка за найбільшу кількість значень перейшла б до комали. Якби «комалу» внесли до цього повного словника, то першим значенням (за умови, що тлумачення розподіляли від найбільш до найменш вживаного) був би «сорт рису, що росте на східному краї Всього світу». Другим — «статеві зносини». Третім був би «сексуальний оргазм», наприклад, «Ти отримала комалу?» (У відповідь партнер сподівався почути: «Еге ж, я кажу спасибі, велику-велику комалу»). «Мочити комалу» означає поливати рис у засушливу пору року, а ще мастурбувати. Комала — це початок великого й веселого обіду, наприклад, сімейного (не сама гостина, а та мить, коли починають їсти). Чоловік, який швидко лисіє (як Ґерет Стронґ цьогоріч), іде в комалу. Спаровування тварин — волога комала. Кастровані тварини — суха комала (чому — хтозна). Незаймана дівчина — зелена комала, жінка, в якої менструація, — червона комала. Старий, який більше не може кувати залізо, — прикро, але м'яка комала. «Стояти комалу» означає утаємничувати. Сексуальні конотації цього слова зрозумілі, але чому кам'янисті сухі річища річок на північ від містечка відомі як канави комали? Або чому виделку іноді називають комалою, а от ложку чи ніж — ніколи? Сто сімдесят вісім значень цього слова, напевно, не набереться, але сімдесят точно є. А якщо враховувати різні словосполучення, то вдвічі більше. Одне зі значень, яке, напевно, входить до першої десятки, — саме те, що отець Каллаген назвав «шмузингом». Фраза звучала б так: «піти Стерджис комала» чи «піти Брин комала». Буквально — зустрітися з усією громадою.