Ключі від ліфта - Іванцова Міла - Страница 23

Оля захоплено роззиралася навколо – все дивувало її соковитими барвами, неймовірною кількістю квітів, відмінністю природи та будівель від звичних рідних краєвидів. Правда, Київ, де вона перед від’їздом прожила майже тиждень в Олександри, також відрізнявся від її села та від містечка, де пропрацювала неповний рік, але тут усе було геть інакшим. Навіть люди.

Машина пригальмувала біля доволі високого паркану, викладеного з каменю, Олександра з Олею вийшли з машини, відчинилася хвіртка, пропустивши їх усередину. Якийсь дідок, що накульгував на одну ногу, провів дівчат до будинку через охайний двір із квітником та столиком у тіні великого дерева.

– А де ж ресторан? – спитала Оля.

– Ресторан далі по вулиці, маємо ж спершу домовитись і тебе влаштувати, чи ти вже ладна з літака й до роботи? – гмикнула компаньйонка.

Мужчина, що вийшов назустріч, кивнув Олександрі і, примружившись, огледів дівчину. І попри всю навколишню красу та щебет пташок, їй стало незатишно і тривожно від того погляду.

У вітальні Олександра веліла Олі посидіти і почекати, поки вона про все домовиться, бо ж дівчина, ледве знаючи англійську, навряд могла б сама обговорити всі деталі з роботодавцем.

Спекотного дня в тій кімнаті з вікнами, затіненими солом’яними килимками, було навіть прохолодно. Принаймні Оля відчула прохолодний дотик шкіряного дивана, на який присіла, поставивши валізку на килим біля ніг. Заходячи, вона за звичкою подумала, чи не треба зняти босоніжки на підборах, і таки б скинула їх, якби не застібки (це ж треба було таке вибрати замість шльопанців на літо?!) Олександра порадила купити саме їх, бо це «по-дорослому ефектно». Та й ніхто з її супутників не роззувся на порозі, як зазвичай робили в них у селі, от і вона рушила взута по привітному килиму з глибоким ворсом.

За кілька хвилин прохолодний диван став теплим і липким, нагрітий гарячими Ольчиними стегнами, вона поворушилася, відклеїлась і, посунувшись, знову відчула прохолоду. За дверима чутно було уривки фраз чужою мовою. Не сказати, щоб там сварилися, але й надто дружньою та веселою розмова не здавалась. Невдовзі в дверях з’явилась Олександра. Застібаючи сумочку, вона глянула на дівчину, потім на вхідні двері.

І раптом Олька усвідомила, що зараз залишиться сама – в чужій країні, не знаючи мови, не знаючи навіть, де житиме і яку саме роботу їй загадають виконувати, не відаючи навіть назви містечка, в яке вони приїхали. Серце її стислося, камінчиком піднялося до горла і закалатало там часто-часто, а пальці рук стали холодними.

– Ти… ти що, вже йдеш? – здушеним голосом спитала вона.

– Ні, відпущу водія і повернуся, – відповіла Олександра, посміхнувшись до дівчини самими губами, і вийшла на вулицю.

Олька знову відчула, що стегна її прилипли до шкіряного дивана, механічно пересунулась убік, знову торкнувшись прохолоди неживої шкіри.

Грюкнула важка хвіртка. Заревів двигун. Олександра не повернулася.

26

«Трафікінг» – термін уже досить відомий. Означає він продаж жінок у сексуальне рабство. Тисячі дівчат намагаються змінити свою долю, шукаючи роботу за кордоном. Багато хто стає жертвами злагодженого міжнародного механізму, єдина мета якого – змусити людину приносити максимальний прибуток власникам злочинного бізнесу.[8]

– Київ, 30 липня 2009. Співробітники Міністерства внутрішніх справ України вчора затримали 11 членів організованого злочинного угруповання, що займалося продажем громадянок України за кордон. Як передає «proUA», про це на прес-конференції повідомив міністр внутрішніх справ України. За його словами, угруповання діяло з 2006 року, і за цей час близько 500 українських дівчат було продано в сексуальне рабство в Об’єднані Арабські Емірати, Великобританію, Іспанію і Німеччину.

Серед затриманих – чотири громадянина Об’єднаних Арабських Еміратів, підозрюваних в організації цього угрупування, двоє громадяни Іраку, один громадянин Росії і декілька українців.

Міністр вважає цю операцію важливою для роботи МВС – ліквідація цього угруповання, за його словами, стане прикладом для подальшої діяльності департаменту по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Він підкреслив, що серед дівчат, які були продані в рабство, є дочки багатих громадян України.