Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ексгумація міста - Поваляева Светлана - Страница 14
Як цей «заспинних справ майстер» примудрявся пестити Елю звідусіль - ніжно, легко і наполегливо, - коли у натовпі було не те щоби не поворухнутися - не продихнути… професіонал… мабуть не надто велетенський на зріст, якщо так зручно (Еля була маленька)… потяг, звісно, зупинявся, ті, що розташувалися ближче до дверей, навіть намагалися виходити, дехто примудрявся заходити (занурюватися), - Елю штовхали щільно зліплені людські тіла… рух потягу додавав доречного похитування….
Понад людськими головами кахикнуло: «… стан ція Сновидійська. Наступна станція - Героїв Блюзу».
Еля належала до категорії жінок, що їм отак, ззаду - найприємніше, але саме так вони чомусь не можуть скінчити. Судоми партнера Еля теж не відчувала, до того ж він продовжував… У Елі склалося враження, що він прагне будь що задовольнити її. І від того їхнє зростаюче напруження розпалу з’єднує їх за принципом сполучених посудин, зациклюється, не знаходячи виходу…
Перед кінцевою зупинкою незнайомець однією рукою загорнув Елю у свій плащ і міцно притис до себе, а іншою схопився за бічний поручень, - і скільки їх не штовхало, крутило, кидало і тягло до виходу хвилею натовпу, що прагнув якнайскоріше вивільнитися, випручатися, визволитися, виборсатися…
«Станція Героїв Блюзу. Кінцева. Поїзд далі не йде. Звільніть, будь ласка, вагони.»… … - вони таки лишилися у вагоні. Самі. Двері зачинилися. Потяг рушив. Світло не згасло.
Еля впала в якийсь коматозний стан: збудження не проходило, натомість паралізував страх. Як не смішно, страх не того, що тепер, коли вони лишилися самі, цей маніяк може її вбити чи покалічити, а того, що ось зараз їй доведеться побачити його, і, можливо, він виявиться якимось потворним виродком. Або скаже, що хворіє на СНІД. Або - ще гірше - сповістить її про те, що він - курсант танкового училища.
Він повільно розвернув Елю до себе, - вона була слухняною загальмованою маріонеткою, єдине, що вона зробила - рефлекторно, - зіщулилася та щільно замружилася.
- Не бійся, я не потвора. І не хворий. І я в презервативі… А ти гарненька. Я теж трохи боявся побачити якусь «Cocoza kіkіza»… Ну?..
Еля ледь розплющила одне око, майже нічого не побачила, і розплющила друге.
- Нічого… Ти привабливий. Мені жовтоокі брюнети подобаються. А ти не курсант?
- Ні, я не курсант. Я музикант. І давай більше нічого про себе одне одному не розповідатимемо.
- Ти навіть не хочеш знати, як мене звуть?
- Яка різниця? Тобі буде зі мною ще краще, якщо я скажу тобі своє ім’я? - При цьому він обережно перекинув Елю на сидіння, так, щоби вона через його коліно не могла (навіть якщо би захотіла) стулити ноги.
- Який ти зухвалий, - млосно промовила Еля, - звідки ти знаєш, що мені з тобою сподобалося?
- Кралечко, не кокетуй, тобі це погано вдається.
Виходить вульгарно і дешево, а ти - не дешевина.
- Ти читатимеш мені моралі?!
- Отож! Давай краще зробимо це ще… і це… і ще раз… і це… і оце… і щещещецецеоцеце -оце-це-оцеще - м-м-м-ммгм?
- Ааааааууу!..
Одну. Другу. Третю… … пігулку розчиняв Гапагавор у склянці прозорої води. Мовчки дивився на бульбашки і передчував, як мігрень перетвориться на такі самі. Розчиниться і остаточно вщухне через десять хвилин після того, як він вип’є розчин.
Гапагавор взяв лакмусову смужку (відсутність правої руки відчувалася чимдалі більше, це дратувало, власне, тому і мігрень розігралася) і опустив її у склянку. Смужка почервоніла. І різьбяр зрозумів, - трохи запізно, - що запитання стосовно кислотнолужного балансу розчину було неделікатним. Але він і розлютився: ця дурна смужка тільки й уміла, що червоніти! Доводилося щоразу лізти пальцем в якусь чергову отруту! Але, ясна річ, пальці в якості індикатора мало чим могли прислужитися. Геть усі десять швидко набули жалюгідного фіолетовозелено-буруватого кольору. Схоже на їжаче лайно.
Якщо з цього боку оцінювати проблему, то добре, що пальців тепер лишилося тільки п’ять.
Гапагавор ковтнув розчин і постукав в стіну сусіди-сновиди.
За мить сусіда-сновида представ перед очі Гапагавора у перпендикулярному відносно балконного бортика вигляді. Ще за мить він переступив через край балкона до кімнати, обійшов її (але не так, як всі люди, а по стіні - через стелю - до протилежної стіни), і зупинився там, звідки почав.
Себто на чорнильній плямі на паркетині. Очі його, як і належить, весь час були заплющені, а посмішка - ідіотська.
- Тобі личать червоні лінзи, - зазначив Гапагавор.
- Як ти побачив?! - Здивувався сновида.
- Ти через них такий щасливий, що це написано у тебе на повіках.
- А тобі пасує синя краватка, - хитро посміхнувся сновида, і додав раніше, ніж Гапагавор встиг запитати, - вона - на твоєму серці. Ти - майстер. Ти готовий все віддати заради творіння, і саме творіння (заради нього ж) також. Бо вони живуть…
- Не треба… В моєму серці живуть декілька речей, які я дуже люблю, але вони створені не мною…
Люблю настільки, що можу навіть розлучитися з ними… Відмовитися від - хе-хе! - так би мовити, фактичного володіння… Бо моя власність - це моя любов… А до своїх витворів я байдужію, щойно їх завершено, ти ж знаєш…
- Мені сьогодні довелося пережити щось подібне! Я оце слухав таку касету… Це була така му86 зика… Така… Одне слово, довелося викинути плеєр щойно касета скінчилася!
- Послухай-но платівку. Це запис моєї останньої роботи.
- Ти завжди вмикаєш програвач, коли щось вирізьблюєш?
- Ні, лише коли відчуваю справжнє натхнення…
Ось. Слухай… … А-а-а-а! О-о-о-о! Трохи швидш-ше… ні, о Бож-же!- по-віль-ніш-ше… в такт… стривай… Ні, я не можу більше!!!
- То давай, ну ж-бо!..
- Я з тобою…
- Давай! Ти встигнеш ще раз!… і ще… … і ще… і ще раз!.. Ай-йяй-яй! Ш-ш-ш! Щщщщщщщщ…
- Це що, хтось трахається?
- Еге ж, у метро.
- У метро?! У відстійнику?
- Поки що ні. Вони туди доїдуть, як скінчать.
- Це надовго?
- Та ні. За годину вони вже виїдуть на кінцеву з іншого боку. - І весь час лише стогони та зойки?
- Не знаю, сам іще не слухав.
- Ну, гаразд… Хоч би коментували, чи що…
- А ти сам, коли б опинився на їхньому місці, коментував би?
- А вона гарненька?
- Приваблива… Така, знаєш… пікантна штучка… з тих, що на перший погляд видаються «неземними створіннями», які вдають, що «навіть і не пісяють»…
Те іще блядво…
- А він?
- Приємний зовні. Os umerosgue deo sіmіlіs…
«Творчий збоченець», але безпечний. Бездоганна інтуїція: об’єкт зазіхання обирає завжди просто в яблучко. - Гапагавор зиркнув на сновиду, і з його очей посипалися на вилогу та манжети іронічні бісики. - То що, коментував би?
- Навряд чи.
- Отож-бо й воно!
Такої судоми Еля ще ніколи не відчувала: в ній наче величезний птах бився…Gentle Gіant… Це змусило її скінчити ще раз, і ледь не знепритомніти. В цю мить потяг зупинився, і світло у вагоні згасло.
Вони водночас оговталися. Еля автоматично матюкнулася: дуже весело розшукувати навпомацки в повній темряві свій одяг! Він засміявся і потягнув Елю до себе.
- Йди сюди, я хочу тебе ще.
- Я хочу курити. І хочу знайти свій одяг. І ще мені хотілося б знати, куди ми заїхали, і як тепер вибиратимемося звідси.
Він, не випускаючи Елю, потягнувся, пошарудів рукою по підлозі. Намацав плащ. Знайшов кишеню.
Цигарки. Запальничку. Підпалив цигарку і простягнув її Елі - просто до рота. Еля затягнулася. Він - після Елі. Еля перехопила цигарку. Затягнулася смачно і глибоко.
- Слухай, тут, напевне, не можна курити.
- Напевно. - Прошепотів він у саме еліне вушко, пестячи її пипки.
- О-о-о-о, ну ні…
- Та-а-а-ак…
- Паф-ф-ф-ні-і… - Еля випустила дим.
- Так-тааак-ки-цю-ню… бо-я-хо-чу…
Гапагавор зі сновидою прирекли вже пляшку синього коньяку (на честь синьої краватки), і докінчували пляшку червоного коньяку (на честь маловідомого серед північних урбанізаторів свята Кундаліні). Гапагавор мружився, курив скручений з пергаменту величезний джойнт і повільно випускав з рота й ніздрів попелясто-зелених димових почвар.
- Предыдущая
- 14/28
- Следующая