Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
АМтм - Іздрик Юрій Романович - Страница 22
Но це сталося пізніше, а тоді Катерина, не будь дурою, догнала, що її канкрєтно розвів реальний живий чувак, ну і, це сaме, каже Кемпелену — продай, продай шахматиста, бабла нємєряно відвалю, а той — ні фіґа, самому треба, діло, тіпа, не в бабках, а в принципі, карочє, нагнав пурги; тоді, каже Катька, як ти такий крутий, зроби для мене такий самий апарат, токо не для шахмат, а для трахання, і шоби дер, як справжній турок, і член згинався, як у Казанови, і шоби заводити не часто треба було, тоїсть тіпа перпетум-мобіла з болтом, а чувак не вдуплив, шо діло серйозне, залупився, карочє, і попав під каток: царіца видала тєлєгу розстріляти нафік автомат разом із чуваком, який її розвів.
…почалося цікаво, й невдовзі довкола столу утворилося щільне коло глядачів. Напір, цікавість, хрускіт пальців і, найголовніше — шурхіт шепотіння, який переривався голосним і роздратованим «пст!» — вимучували його: він живо уявляв цей хруст, і шелест, і набридливе тепло, якщо не надто глибоко занурювався в шахові безодні. На периферії зору він бачив ноги роззяв, що товпилися довкола, і чомусь його особливо дратувала, посеред усіх цих темних штанів, пара жіночих ніг в лискучих сірих панчохах. Ці ноги вочевидь зовсім не зналися на грі, незрозуміло було, навіщо вони тут. Сизі, з гострими носаками і манірними ремінцями туфлі нехай би цокотіли по бруківці, — подалі, подалі звідсіль. Зупиняючи годинник, записуючи хід або знімаючи виграну фігуру, він скоса поглядав на ці незворушні ноги і лише за півтори години, коли виграв партію і підійнявся, обсмикуючи камізельку, — усвідомив, що ці ноги належали його нарече…
Але треба віддати належне Вашому предкові, пане Окрю, ваш предок Фаркаш Кемплені виявився людиною направду шляхетною: він викрадає мого безногого прадіда, переправляє його за кордон (сконструювавши йому, до речі, знамениті механічні ноги, так що Воронський міг навіть бігати, і ніхто не запідозрив би в ньому ампутованого каліку), а сам замикається в апараті.
Царіца руска, блін, ну, це сaме, карочє тіпа надумала зробити шоу з екзекуції, нагнали масу лохів на стадіон, феєрверки там, хуйо-муйо, дєтки по причасті, шаріки разноцвєтні, сєрпантіни-конфєтті, біґмаки, пиво, всі ділa, по крайній мєрі канало тіпа під чісто карнавал там, танци-шманци, дєвки топлес, клоуни і проча шушваль, всі думали, шо то всьо по пріколу, пальнуть в андроїда холостими і з кінцями, і даже солдати в етіх, в плюманжах, ілі што, не в курсі тіпа були, шо патрони боєвиє, карочє, фішка така, шо ніхто ні хєра не догнав, даже коли по турку дали пару очєрєдєй із калашів і чалму його довбану нафік знесло і кальоса із сундука повикатувалися, но прікінь, зеркала остались целі, такий заєбісь хардяк, покручє майкрософта, і, це сaме, турок тіпа стоїть уже роздовбаний, а вокруг усі пляшуть, народ, карочє, гуляє, кругом бухло, цвєти і бєспрєдєл.
…грати особливо обачно. Спочатку все йшло тихо, тихо, ніби скрипки під сурдинку. Гравці обережно займали позиції, щось висували вперед, але ввічливо, без ознак найменшої загрози, — а якщо загроза й була, то цілком умовна, — радше натяк супернику, що он там незле було би влаштувати прикриття, і суперник, посміхаючись, немов усе було невинним жартом, укріпляв, де треба, й сам потрохи виступав. А потім, ніби мимоволі, ніжно задзвеніла струна. Це одна з ворожих сил зайняла діагональну лінію. Однак і у відповідь відразу тихесенько намітилась якась мелодія. На мить затріпотіли таємничі можливості, і знову тиша: ворог відійшов, втягнувся. І знову якийсь час супротивники, ніби й не думаючи нападати, займалися благоустроєм власних квадратів, — щось там плекали, підправляли, підрівнювали, — аж раптом несподіваний спалах, швидке арпеджіо звуків: зіткнулись дві мізерні сили і разом зметені взаємною анігіляцією: віртуозний рух пальцями, і знята з дошки вже не безтілесна сила, а важкий жовтий пішак; зблиснули в повітрі ворожі пальці, і, своєю чергою, сконав під полем на столі чорний пішак із відблиском на касці. І позбувшись цих двох зненацька одерев'янілих шахових величин, гравці позірно заспокоїлися, забули про спалах: утім на місці поєдинку ще не вихолов трепет, щось усе ще намагалось оформитися. Та звукам цим не вдалось увійти в бажане співзвуччя, — якась інша, густа й низька нота загуділа осторонь, і суперники, покинувши все ще вібруючий квадрат, зайнялись іншим краєм поля. Але й тут нічого не вийшло. Фанфарними голосами перекинулися дві найсуттєвіші шахові сили, і ось знову обмін убитими, перевтілення цих сил у різьблені, вилискуючі лаком ляльки. А потім була довга-довга пауза роздумів, коли із однієї точки послідовно вивівся й закінчився поразкою десяток уявних партій, як раптом вималювалася чарівна, кришталево-крихка комбінація, — та з легким дзвоном розсипалася після ходу у відповідь. Однак і ворог нічого не міг вдіяти, і виграючи час (а час у шаховому всесвіті безжальний) — суперники кілька разів повторили ті самі ходи: атака й захист, напад і оборона, — та при цьому обидва думали над скомпільованою комбінацією, котра нічого спільного з цими механічними ходами не мала. І ворог врешті на цю комбінацію зважився, і відразу якась музична буря охопила поле, й довелося в ній шукати той потрібний виразний маленький звук, що його можна було б роздути в громову гармонію. Тепер усе на дошці дихало життям, то зосереджуючись на одному, то притьма зникаючи; на секунду полегшення від зникнення двох фігур, і знову — фуріозо. У прекрасних темних хащах блукала думка, зустрічаючи там тривожну думку ворога, що шукала те ж саме…
А коли імпреза скінчилася, публічність розійшлася і надворі стемніло, закривавлений і ледве живий Кемпелен, Ваш пращур, пане Окрю, видобувся з апарата і поповз до найближчого сховку, де його вранці, непритомного знайшли посполиті городяни, а що були порядні та сердобольні, то не віддали поліцаям, а завезли до докторів, у яких він, залишаючись анонімом, і перебув час видужання, та вже навіки залишився неповносправним, і так ото, пане Окрю, Ваш предок врятував мого прапрадіда, і хоч обидва зосталися каліками, та дякуючи їм ми тепер жиємо й можемо собі так мило балакати, прошу брати печиво, тепер такого не печуть. Хоч правду кажучи, не знаю, як ми си можемо тутка-во мило балакати, бо так направду, то жаден з них, ані Воронський, ані Фаркаш не спаслися, всьо то лиш файні легенди, шо так скaжу — бравий Воронський на границі так ся рознервував, жи побіг від митника, запомнивши про штучні ноги, і по тім бігу його пізнали й засадили цюпи, а потім вислали на Сибір, де він, небога, Богові душу й віддав, а Кемпелена ніхто й не думав підбирати, де Ви бачили, прошу пана, жеби москаль кого рятував собі на шкоду, помер Ваш Фаркаш, як пес під плотом, прости Господи, і душу його грішну упокій, так жи я зеленого поняття не маю, як ми з вами на сей світ прийшли, маючи таких безталанних, хоч і славних предків. Але, як видите, яким'сь чудом жиємо, і треба тішитися, пане Окрю, цій нагоді, а не варчати, жи все без сенсу і життє до дупи. Таже розгляньтеся доокола, як пташки співають, як сонечко світить і нарід Бога славить. А тоті Ваші манихейські, перепрошую, теорії, жи всесильному Отцеві нашому нічого не вартувало створити весь сей світ, аби випробувати одну-єдину душу, при тому Свою Власну, тоті теорії викиньте з голови якнайскорше і писаниною своєю не спокушайте молоді серця, бо я, прошу пана, дивлюся телевізор і знаю, що в нас прекрасна молодь, і на відміну від Вас я вірю в спасіння, прошу брати печиво, нічого-нічого, я потім все повитираю та й попрятаю, не филюйтеся. А тепер, прошу пана, я би'м, той-во-во, х'тіла би'м Вам показати того турка, що як Ви добре здогадалистеся, є тепер у нас, тілько не в історичнім музеї, як ви си думали, а тутка во, в моїм покою стоїть, міль його цілком погризла, але всьо решта цілком в пор'ядку, можете бачити, він, скурдий син, ше не дограв своєї остатньої партії, як си надумаєте, то можете дограти, дежа вю.
- Предыдущая
- 22/46
- Следующая