Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби - Іздрик Юрій Романович - Страница 15

— Знаєте, пане Юрію, ви така цікава, обдарована людина, мені навіть дивно, що ви не ходите до церкви (що має моя гіпотетична обдарованість із відвідинами церкви — зрозуміти важко).

— Та час до часу ходжу, — брешу я, споглядаючи ризиковане сусідство Матінки Божої, анатомічно-акупунктурної магій та чорно-білого варіанту загальновідомого логотипу PEPSI — Інь-і-ян, пепсі-і-кола. Інь-пепсі, кола-ян. COLянь in PEPSI. Мати Божа, врятуй нас!

Стефанія в малиновій залі летовища з візочком, виповненим валізами. Однією валізою. Невеличкою торбою. Наплечником. У колесі заплутався шалик Айседори Дункан.

Стефанія на запльованій автостанції. Пляшка з водою. Приблудний пес. Спека. Пил.

Стефанія на березі ріки. Жучок у волоссі. Дві райдуги — одна в одній.

Стефанія із сигаретою коло вікна. Жалюзі. Місяць. Венеційський орнамент.

Стефанія під міською брамою. Вогник запальнички. При-вітальний поцілунок в забутті й анестезії. Вуличні живописці.

Стефанія спинається на пальці, сягаючи по спеції у високій шафці. Бавовняні панчохи. Гарно складені пальці. Біль.

Стефанія виходить з ліфта.

Стефанія виходить з води.

Стефанія заходить до хати.

Стефанія п'є ранкову каву.

Стефанія защіпає сандалики.

Стефанія спить, напівприкрита простирадлом.

Стефанія спить, поклавши голову на руки, волосся розкішне розсипалося…

Сьогодні мені залишилися тільки доторки докторки. Приємної до неможливості пані докторки.

Сьогодні мені залишилася остання порція голок[24] — рівно 17.

Отож, таким чином, ітак, і так, inde, a wiec, also, so:

Точка (720.) SAM-SUNG.

Цао Цюань-шань, уродженець Хойсі[25], подався на базар, де купив велику рибу. Повернувшись додому, він з'їв половину, а іншу поклав на кухні. Коли настав вечір, в кухні раптом з'явилося світло, таке яскраве, що заясніло в цілому будинку. Цао пішов подивитися, в чому справа, і побачив — світиться залишена половина риби, та то так, що очам боляче. Цао перелякався, поклав рибу в мидницю й відніс до річки. У воді світло розсіялося. Здійнялись хвилі, завирували довкола рибини й понесли її за собою.

Коли Цао повернувся додому, виявилося, що будинок його палає. Лише вдалося погасити пожежу зі східного боку, як вогонь з'явився на західному. Одяг, речі, постіль — все згоріло, крім самої будівлі. Тільки через три доби пожарище стихло. Та чоловік, який їв рибу, залишився неушкодженим.

Стефанія за авта кермом. Сукенка вище колін піднята — спека ж бо нестерпна. Дороги питаємося в добродія випадкового. Той на ноги оголені витріщається, маршрут забувши.

Точка (904.) УІ.

На вершині гори Фузхушань в Уі висить дзвін.

Розповідають, що в часи Тан він злітав, піднімаючись над землею більш як на тридцять чжанів[26]. Ніхто не міг дзвонити в нього, тому його ще називали «німим дзвоном».

За межами Чжанцзякоу[27] в храмі Цзунгуаньмяо є чарівний дзвін, який по третій варті починав дзвонити сам собою без будь-якої причини.

Стефанія співає, і спів цей ніби плач. Здригається беззвучно інтер'єр — присутні не помітили нічого.

Точка (955.) PAL-SEKAM/NTSC.

Зазвичай люди, які подорожують морем, беруть із собою пакети золи від спаленого списаного паперу. Кажуть, у морі водиться багато різних чудовиськ: коли, наприклад, у рибу, що ковтає джонки, кинути такою золою, вона попливе геть.

Один торговець сіллю, який займався морськими перевезеннями, відправився у путь, завантаживши повну джонку солі. Якось йому зустрілась велетенська риба, що ковтає джонки. У крамаря не було золи від списаного паперу, і він став жбурляти в рибу пакетами з сіллю: проковтнувши кілька пакетів, та зникла. За кілька днів на мілині здохла гігантська риба, в животі якої знайшли неперетравлені пакети: тоді вирішили, що вона здохла, наївшись солі.

Однак мало хто знав, що торговець був членом потужного наркокартелю й поміж сіллю перевозив контрабандно кокаїн. Отож найімовірніше, що чудовисько віддало кінці від надмірної дози наркотиків.

Стефанія, на гору піднявшись, листи коханого палить, запальничку ZIPPO з пачки VOGUE добуваючи.

Точка (864.) ФУ-ЧЖОУ.

Люди, які давно померли і довго були трупами, можуть літати, не ховаються більше до склепу, все їхнє тіло обростає волоссям, довжиною завдовжки понад чі. Коли заходять або виходять — світяться. За якийсь час перетворюються на літаючих по небу  я к ш, що не вмирають, якщо їх не вдарить блискавка. Вбити їх можна лише з рушниці. Гірські мешканці Фуцзяни[28] часто зустрічають їх і тоді кличуть мисливців: ті відстрілюють літаючих трупів, усівшись на гілках дерев. Трупи ці сильні, як ведмеді. Виходять ночами, хапають людей, нищать посіви, крадуть ранкову пошту.

Стефанія сміється, дивлячись, як намагаюсь я зібрати рештки коньяку розлитого. Останній сміх сей.

Точка (824.) ЦЗЯНСИ.

Мешканці країни Звиклих Літати можуть ходити повітрям: надумавши потрапити куди-небудь, вони миттєво перетинають простір в десятки тисяч лі.

За правління попередньої династії якийсь ревізор із провінції Цзянси, переправляючись морем, бачив цих людей і подивувався їхній вроді. Вони володіють здатністю, потрапивши в будь-яку місцевість, відразу навчитися тамтешньої мови. Вони проникають в жіночу половину дому, ворота й двері не є для них перепоною. Добре хоча б, що не займаються вони розпустою чи злодійством.

Стефанія долі розпластана — не зрушити і не підняти. Я з тінями на стінах розмовляю, щоб не кричати, й не мовчати щоб.

Точка (745.) SKI-DOO.

В Чунміні[29] спіймали рибу в подобі красуні жінки, тіло її було завбільшки з морську джонку.

— Ти заблудилася? — запитали її мореплавці. Вона кивнула головою. Матроси відпустили її, і вона спокійно поплила собі геть.

В храмі Юньціси[30], де випускали на волю тварин, була свиня з людським обличчям. Вельможа Чжан Цзю-дань сам її бачив.

На вигляд вона відрізнялася від людей тим, що тримала голову опущеною долу: потягнуть її — аж тоді показувалась.

Стефанія уста тонкі опучками пощипує — малої дівчинки нервова звичка, — і дивиться невидячи у простір, мене вона не чує.

Точка (378.) У-ХУА.

Покійний нині Сунь Се-фей[31] управляв училищем на горі Ухуа[32], що в провінції Юньнань[33]. Тридцятої ночі першого місяця двері училища розчахнулися самі собою, скинувши замки і петлі. Сунь дуже здивувався цьому. Наступного дня в місті подейкували, що у всіх будинках напередодні двері розчинялися самі по собі. Що це була за чортівня — невідомо. Слідкували понад місяць, але нічого подібного більше не повторилося.