Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 85
— Гей, — проспівала Аліса, — Белло, віддай Несс… Ренесму Розалії.
— А де вона зазвичай спить?
Аліса знизала плечима.
— На руках у Розалії. Або в Джейкоба. Або в Есме. Ну, ти зрозуміла. Її за все життя ще жодного разу з рук не спускали. Вона буде найрозбещенішим напіввурдалаком в історії.
Едвард зареготав, а Розалія звично взяла Ренесму на руки.
— Вона, до речі, також і найнерозбещеніший напіввурдалак в історії, — зауважила вона. — Добре бути єдиною в своєму роді.
Розалія усміхнулася до мене, і мені приємно було бачити, що нова наша дружба і досі світилася в її усмішці. Я ж бо не була певна, що вона протриває довше, ніж стільки, скільки життя Ренесми залежало від мого. Але ми, мабуть, надто довго воювали на одному боці, тож тепер назавжди лишимося друзями. Врешті-решт, я зробила точно такий вибір, який зробила б вона на моєму місці. І це примирило її з іншим моїм вибором.
Аліса тицьнула мені в руку пов’язаний стрічкою ключ, ухопила мене за лікоть і потягла до дверей надвір.
— Ходімо, ходімо, — співала вона.
— Це надворі?
— Можна й так сказати, — мовила Аліса, підштовхуючи мене.
— Насолоджуйся своїм подарунком, — докинула Розалія. — Це від нас усіх. Особливо від Есме.
— А ви не йдете зі мною? — спитала я, усвідомивши, що ніхто не ворухнувся.
— Ми дамо тобі можливість оцінити його на самоті, — відповіла Аліса. — Розкажеш нам про нього… згодом.
Еммет захлинувся сміхом. І щось у його реготі змусило мене почуватися так, наче я от-от почервонію, хоча я не була певна чому.
І ще я збагнула, що деякі речі, притаманні мені — як непідробна ненависть до сюрпризів і загалом нелюбов до подарунків, не змінилися ні на крихту. То було полегшення і відкриття — дізнатися, як багато моїх глибинних рис успадкувала я в новому житті.
Я не очікувала, що зможу залишитися собою. Я широко всміхнулася.
Аліса потягла мене за лікоть; ідучи за нею в ніч, я не могла не усміхатися. Тільки Едвард пішов із нами.
— Нарешті я бачу потрібний мені ентузіазм, — муркнула Аліса. Далі вона відпустила мою руку, у два скоки розігналася й перестрибнула через річку.
— Давай, Белло, — покликала вона мене з того боку.
Едвард плигнув одночасно зі мною; було так само приємно, як і першого разу. А може, ще й приємніше, бо ніч наситила все навкруги новими кольорами.
Аліса помчала на північ, ми за нею. Легше було бігти на звук її кроків, які шелестіли по землі, а також на її запах, аніж роздивитися її серед густої зелені.
Раптом вона, наче за якимсь знаком, розвернулася й погнала до мене.
— Не нападай на мене, — застерегла вона й стрибнула на мене.
— Ти що робиш? — з притиском запитала я, звиваючись, коли вона видерлася мені на спину й затулила мені обличчя долонями. Мені страшенно кортіло скинути її, але я стрималася.
— Просто я маю бути певна, що ти не бачиш.
— Я міг би все зробити без зайвої театральності, — зауважив Едвард.
— Ти здатен дозволити їй підглядати. А тепер бери її за руку й веди вперед.
— Алісо, я…
— Белло, не починай. Усе буде по-моєму.
Я відчула, як Едвард уплів пальці в мої.
— Ще пара секунд, Белло. І вона забереться дратувати когось іншого, — потягнув він мене вперед. Я легко встигала за ним. Я не боялася врізатися в дерево — у цьому разі тільки дерево може постраждати.
— Ти міг виявити трошки більше вдячності, — буркнула Аліса. — Це подарунок і для тебе, не тільки для неї.
— Справді. Дякую тобі ще раз, Алісо.
— Еге ж, еге ж. О’кей, — зненацька в голосі Аліси з’явилося збудження. — Зупинися там. Оберни її трішечки праворуч. Ось, саме так. Так, так, правильно. О’кей. Ти готова? — пискнула вона.
— Я готова.
Тут витав новий запах — він викликав мою цікавість. Цей запах був чужорідним у лісі. Жимолость. Димок. Троянди. Тирса. Металевий присмак. Насичений запах свіжовикопаної землі. Я потягнулася до таємниці.
Аліса зістрибнула в мене зі спини, забравши долоні з моїх очей.
Я поглянула у фіолетову темряву. Там, у невеликій прогалині в лісі, стояв маленький кам’яний будиночок — кольору лаванди у сяйві зірок.
Він так уписався в навколишній пейзаж, наче виріс зі скелі, мов природне утворення. Жимолость оплітала одну стіну, тягнучись аж до дерев’яних ґонтів. Пізні літні троянди квітли на крихітній клумбі попід темними глибокими вікнами. Маленька доріжка, вимощена пласкими камінцями, які вночі задавалися аметистовими, вела до незвичайних півкруглих дерев’яних дверей.
Вражена, я стиснула ключ у кулаці.
— Ну, що думаєш? — тепер голос Аліси був м’яким — він би пасував до сцени із книжки.
Я розтулила рот, але нічого не сказала.
— Есме подумала, що нам приємно буде пожити деякий час у хаті, яка буде тільки нашою, але не хотіла, щоб ми виїхали задалеко, — пробурмотів Едвард. — І вона ж використає будь-який привід, аби затіяти ремонт. Цей маленький будиночок занепадав тут, либонь, століття.
Я й далі витріщалася, хапаючи ротом повітря, як риба.
— Тобі не подобається? — обличчя Аліси стало сумним. — Звісно, ми можемо все переробити по-твоєму, якщо хочеш.
Еммету так і кортіло розширити ділянку на кілька тисяч квадратних футів, добудувати другий поверх, колони, башту, але Есме подумала, що найкраще буде зберегти оригінальний задум архітектора, — голос її підвищувався, вона говорила дедалі швидше. — Якщо вона помилилася, ми можемо попрацювати ще. Це не займе багато часу…
— Ш-ш-ш, — вичавила я.
Вона стулила вуста й чекала. Кілька секунд я приходила до тями.
— Ви даруєте мені на день народження дім? — прошепотіла я.
— Нам, — виправив мене Едвард. — І це просто літній будиночок. Мені здається, слово «дім» означає щось просторіше.
— Нема чого принижувати мій дім, — шепнула я до нього. Аліса засяяла.
— Тобі подобається!
Я похитала головою.
— Ти в захваті?
Я кивнула.
— Не можу дочекатися, коли скажу Есме!
— Чому ж вона не пішла з нами?
Усмішка Аліси дещо поблякла порівняно з тим, якою була, наче на моє питання було важко відповісти.
— Ну, знаєш… усі пам’ятають, як ти ставишся до подарунків. Вони не хотіли на тебе тиснути, щоб ти змушена була вдавати, наче тобі подобається.
— Але ж я справді в захваті. Як могло бути інакше?
— Їх це порадує, — вона поплескала мене по руці. — Хай там як, а твоя шафа набита. Користуйся мудро. І… гадаю, це все.
— А ти не зайдеш усередину?
Вона ліниво відступила на кілька кроків назад.
— Едвард усе там знає. Я зазирну до вас… згодом. Подзвони мені, якщо не зможеш упоратися з одягом, — вона з сумнівом поглянула на мене, а тоді всміхнулася. — Джаспер хоче пополювати. До зустрічі.
Вона рвонула до дерев, як найграційніша куля в світі.
— Дивина, — зауважила я, коли звук її польоту зник удалині. — Невже я настільки нечемна? Їм не варто було залишатися вдома. Тепер я почуваюся винною. Я навіть їй по-справжньому не подякувала. Ми маємо повернутися, сказати Есме…
— Белло, не мели дурниць. Ніхто не вважає, що ти аж така нечемна.
— Тоді що…
— Їхній найголовніший подарунок — наш із тобою час наодинці. Аліса намагалася не казати цього прямо.
— О!
І цього було досить, аби дім цілковито зник. Ми могли б опинитися будь-де. Я не бачила ні дерев, ні каміння, ні зірок. Тільки Едварда.
— Я тобі покажу, як вони оздобили всередині, — мовив Едвард, тягнучи мене за руку. Невже він не помічав, що моє тіло прошивав електричний струм, наче в ньому зашкалював адреналін?
Знову я відчула себе дивно, сподіваючись на реакцію, на яку моє тіло було більше нездатне. Моє серце мало б гримотіти, як потяг, який от-от уріжеться в нас. Оглушувати. Мої щоки мали б розчервонітися.
Крім того, зараз я б мала почуватися виснаженою. Це був дуже довгий день.
Я голосно реготнула — вийшов тихенький вражений смішок, — коли збагнула, що цей день ніколи не закінчиться.
— Я теж хочу почути жарт.
- Предыдущая
- 85/138
- Следующая