Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 74
Вітер, спричинений моєю прудкістю, здував назад волосся й розчахнуту сукню, і хоча я знала, що такого не може бути, його доторк до шкіри видавався теплим. Так само, як і жорстка земля попід моїми босими ногами не могла здаватися м’яким оксамитом, а віття, яке хльоскало мене по обличчю, не мало би бути схожим на дотик лагідної пір’їни.
Ліс видався мені набагато заселенішим, ніж зазвичай: крихітні істоти, про чиє існування я й не підозрювала, ховалися поміж листя довкруж мене. Всі вони завмирали, коли ми пролітали повз, а дихання їхнє прискорювалося зі страху. Тварини реагували на наш запах набагато мудріше, ніж люди. На мене їхній запах мав цілком протилежний вплив.
Я чекала, коли вже нарешті задихаюся, проте дихалося мені зовсім без зусиль. Чекала, коли почнуть пекти м’язи, але здавалося: що більше я звикала до бігу, то далі зростала моя міць. Мої стрибки видовжувалися, і незабаром уже Едварду довелося наздоганяти мене. Я знову захоплено зареготала, відчувши, що він уже пасе задніх. Мої босі ноги торкалися землі так рідко, що враження було — я радше лечу, ніж біжу.
— Белло, — сухо покликав він рівним, навіть лінивим голосом. Більше кроків не було чути — він зупинився.
Якусь мить я вагалася, чи варто коритися.
Але, зітхнувши, я крутнулася й легко плигнула до нього — ярдів на сто назад. Очікувально поглянула на нього. Він усміхався, вигнувши брову. Він був таким вродливим — неможливо було погляду відвести.
— Ти збираєшся полювати в нашій країні? — зачудовано запитав він. — Чи плануєш до вечора вже бути в Канаді?
— І тут непогано, — згодилась я, зважаючи менше на те, що саме він говорив, а більше на заворожливу плавність, із якою ворушилися його вуста. Важко було зосередитися, коли моїм новим очам усе видавалося таким свіжим. — На що ми полюємо?
— На лося. Я гадав, для першого разу підійде щось легеньке… — він не договорив, помітивши, як звузилися мої очі на слові «легеньке».
Але я не збиралася сперечатися. Зараз, коли я знову згадала про спрагу, вона, здавалося, затьмарювала кожнісіньку думку в моїй голові, домішувалася до значно приємніших думок про біг, і про Едвардові вуста, і про поцілунки, і про… Ця палюча спрага! Я не могла відмахнутися від неї.
— Постій хвильку спокійно, — мовив Едвард, легко поклавши долоні мені на плечі.
Він його дотику жага миттєво притлумилася.
— А тепер заплющ очі, — пробурмотів він.
Коли я скорилася, він підняв долоню до мого обличчя й погладив мене по щоці. Я відчула, як прискорилося моє дихання, й очікувала, що зараз почервонію, — знаючи, що цього ніколи не станеться.
— Слухай, — звелів Едвард. — Що ти чуєш?
Усе, — могла б я відповісти: його довершений голос, його подих, як торкаються одна одної його губи, коли він говорить, шепіт пташок, які чистять пір’ячко у верховітті, їхнє швидке серцебиття, шелест кленових листків, тихеньке тріскотіння мурах, які прямують вервечкою стовбуром найближчого дерева. Але я знала: він має на увазі щось особливе, отож дозволила вухам захопити побільше віддалених звуків, шукаючи чогось інакшого, ніж легенький шум життя навколо мене. Десь неподалік була відкрита місцина — звук вітру над полем трави був зовсім інакшим — і невеличкий струмок із кам’янистим дном. І звідти, від води, лунав плюскіт язиків, які хлебтали воду, і голосне биття важких сердець, які качали широкі потоки крові…
Миттєво в мене немов набрякло горло.
— На березі струмка, на північному сході? — запитала я, досі не розплющуючи очей.
— Так, — схвально мовив він. — А тепер… дочекайся подуву вітру… що ти відчуваєш?
Здебільшого його запах — квітково-медовий, настояний на сонці. А ще густий земляний дух гнилизни й моху, смоли вічнозелених дерев, м’який, майже пряний аромат гризунів поміж коріння дерев. Та коли я вдихнула глибше, відчула запах чистої води — він, незважаючи на спрагу, зовсім не привабив мене. Я зосередилася на воді й відчула пахощі, які, либонь, були пов’язані зі звуком хлебчучих язиків і стуком сердець. Іще один теплий дух, густий і ясний, дужчий за всі інші. І все ж таки не принадніший, аніж запах від струмка.
Він хихикнув.
— Знаю — доведеться звикати.
— Троє? — спробувала вгадати я.
— П’ятеро. Ще двоє ховаються поміж дерев позаду решти.
— Що я маю робити?
У голосі його явно прозвучала усмішка:
— А що б тобі зараз хотілося зробити?
Я хвильку поміркувала, дослухаючись із заплющеними очима й принюхуючись. Ще одна хвиля пекучої спраги затьмарила мою свідомість, і раптом теплий і ясний запах уже не був таким непривабливим. Нарешті щось гаряче й вологе потрапить у моє пересохле горло. Очі мої різко розплющилися.
— Поменше думай, — попередив мене Едвард, забираючи долоню від мого обличчя й роблячи крок назад, — просто віддайся на волю інстинкту.
Я дозволила собі прямувати на запах, майже не усвідомлюючи власного руху, коли, мов привид, полетіла пагорбом униз до дзюркотливого струмка. Моє тіло самочинно припало до землі, я мить повагалася на узліссі. Здалеку я помітила величезного лося з розгалуженими рогами, які вінчали його голову, він стояв на краю води; четверо інших, мов тіні, вже ліниво прямували на схід у ліс.
Я зосередилася на запаху цього лося — на гарячій точці на його косматій шиї, де тепло пульсувало найдужче. Всього-на-всього тридцять ярдів — два-три кроки — розділяли нас. Я напружилася для першого стрибка.
Та щойно мої м’язи згрупувалися, війнув дужчий вітерець — цього разу з півдня. Не замислюючись, я вистрибнула з-поміж дерев на стежку, перпендикулярно до мого початкового напрямку, злякавши лося, який помчав у ліс, і погналася за новим, значно принаднішим запахом. Це був не вибір — нагальність.
Запах цілковито керував мною. Тільки одна думка билася в голові, коли я винюхувала цей слід, — спрага й дух, який обіцяв утамувати її. Жага дедалі дужчала, вона зробилася такою болючою, що в мене переплуталися всі думки і я мимоволі згадала відчуття вогню у венах, спричиненого отрутою.
І тільки одне зараз могло збити мене з курсу — інстинкт потужніший, важливіший, ніж потреба загасити полум’я, — інстинкт самозахисту від небезпеки. Інстинкт самозбереження.
Знагла я усвідомила, що мене переслідують. Принада запаху, якому неможливо було опиратися, боролася з імпульсом розвернутися й боронити намічену жертву. У грудях загуркотів звук, губи самі собою розтулилися, застережливо оголюючи зуби. Кроки мої сповільнилися, а потреба захистити власну спину боролася зі спокусою втамувати спрагу.
І тут я вчула, що переслідувач наздоганяє мене, отож самозахист переміг. Я крутнулася на місці, й гарчання вихопилося з глотки.
Дикий тваринний рик, який зірвався з мого власного горла, був таким несподіваним, що я затнулася. Він розтривожив мене — і водночас на секунди просвітлив мою голову: спричинене спрагою помутніння відступило, хоча сама спрага й досі пекла.
Вітер змінився — він кинув мені в обличчя пахощі землі й близького дощу, звільняючи від принади отого другого запаху — такого смачного, що міг належати хіба що людині.
Едвард вагався за кілька кроків од мене, піднявши руки, наче хотів обійняти мене — чи стримати мене. Обличчя його набуло обережного й напруженого виразу — я ж від жаху завмерла.
Я усвідомила, що ледь не напала на нього. Зусиллям волі я виструнчилася, відкинувши захисну позу. Затамувавши подих, я намагалася зосередитися на чомусь іншому, бо мене страшенно лякала сила запаху, яка долинала з півдня.
Едвард помітив, що на обличчі моєму знову з’явився осмислений вираз, отож зробив крок до мене, опустивши руки.
— Мені слід негайно забратися звідси, — прошипіла я крізь зуби на останньому подиху.
На його обличчі застиг уражений вигляд.
— Ти здатна опиратися?
Я не мала часу перепитувати, що саме він має на увазі. Знала, що змога мислити ясно триватиме доти, доки я зможу змушувати себе не думати про…
Я знову помчала — просто рвонула на північ, намагаючись концентруватися на тисняві в грудях, яка, я гадала, викликана нестачею повітря. На меті я мала відбігти геть якнайдалі, щоб не відчувати звабливого запаху. Щоб я просто не могла його внюхати, навіть якщо знову мною опанує інстинкт…
- Предыдущая
- 74/138
- Следующая