Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 68
— Може… Карлайле, може, я запізнився, — голос звучав приглушено, а на слові «запізнився» зірвався.
Моя рішучість на мить похитнулася.
— Слухай її серце, Едварде. Воно дужче, ніж навіть Емметове було. Я ніколи не чув, щоб серце билося так живо. З нею все буде чудово.
Так, я мала рацію, коли стрималася. Карлайл розрадить його. Йому не доведеться страждати разом зі мною.
— А її… її хребет?
— Її ушкодження були не набагато гіршими за травми Есме. Отрута зцілить її, як зцілила Есме.
— Але вона така нерухома. Я точно зробив щось не так.
— Або щось так, Едварде. Синку, ти зробив усе, що зробив би я, і навіть більше. Я не певен, що мені б вистачило наполегливості, вистало віри для того, аби врятувати її. Припини картати себе. З Беллою все буде гаразд.
Уривчастий шепіт:
— Вона, мабуть, конає.
— Ми не можемо бути певні. У неї в крові було забагато морфію. І ми не відаємо, який ефект це мало на неї.
Щось легенько натиснуло мені вище ліктя. Шепіт:
— Белло, я кохаю тебе. Белло, вибач мені.
Як я хотіла відповісти йому! Але я не завдам йому більше болю, поки маю сили триматися спокійно.
І весь цей час пекельний вогонь продовжував випалювати мене. Але в голові моїй було дуже ясно. Я могла міркувати над щойно почутою розмовою, могла згадати, що зі мною сталося, могла думати про майбутнє, і при цьому залишалося ще місце для страждання.
І для хвилювання.
Де моя дитинка? Чому вона не тут? Чому вони не згадують її?
— Ні, я залишуся тут, — прошепотів Едвард, відповідаючи на не вимовлену вголос думку. — Вони самі впораються.
— Яка нестандартна ситуація, — зауважив Карлайл. — А мені здавалося, що я вже все бачив у житті.
— Я займуся цим згодом. Ми займемося.
Щось м’яко притиснулося до моєї попеченої долоні.
— Я певен, що ми уп’ятьох зможемо уникнути кровопролиття.
Едвард зітхнув.
— Я не знаю, на чий бік ставати. Я б охоче відшмагав обох. Мабуть, згодом.
— Цікаво, як Белла до цього поставиться — на чий бік вона стане, — зронив Карлайл.
Короткий напружений смішок.
— Я певен, що вона мене здивує. Вона завжди дивує.
Карлайлові кроки стихли вдалині; до мого розчарування, я не отримала жодного подальшого роз’яснення. Чи не балакали вони так загадково тільки для того, щоб подратувати мене?
Я знову почала рахувати Едвардові вдихи й видихи, щоб карбувати плин часу.
Через десять тисяч дев’ятсот сорок три вдихи інші тихенькі кроки прослизнули в кімнату. Легші. І… ритмічніші.
Дивина, як я можу розрізняти такі відмінності в кроках, яких до сьогодні я взагалі не могла вчути!
— Скільки ще? — запитав Едвард.
— Уже недовго, — відповіла Аліса. — Гляди, як яснішає її чоло! І я бачу її дедалі чіткіше, — зітхнула вона.
— Досі переживаєш?
— Так, дякую, що нагадав, — буркнула вона. — Ти б також перелякався, якби усвідомив, що твої здібності обмежені. Найкраще я бачу вампірів, адже я одна з них; із людьми теж не виникає проблем, адже колись я була людиною. Тільки не можу бачити нічого про цих дивних напівкровок, бо вони належать до виду, з яким я не маю жодного досвіду. Ба!
— Зосередься, Алісо.
— Гаразд. Зараз Беллу зовсім легко передбачити.
Запала довга тиша, потім зітхнув Едвард. Це був цілком інший звук — щасливіший:
— З нею справді все буде гаразд.
— Звісна річ.
— Ти не була такою оптимістичною два дні тому.
— Два дні тому я ще толком не бачила. Але тепер, коли вона позбулася усіх білих плям, це простіше простого.
— Ти не могла б зосередитися заради мене? Якщо рахувати в годинах — скільки ти ще відводиш їй часу?
Аліса зітхнула:
— Ти такий нетерплячий. Гаразд. Дай мені сек…
Тихий подих.
— Дякую, Алісо, — голос його був радіснішим.
Скільки ще? Невже вони не могли вимовити цього вголос для мене? Невже я забагато прошу? Скільки ще секунд я палатиму? Десять тисяч? Двадцять? Ще один день — вісімдесят шість тисяч чотириста? Чи ще більше?
— Вона просто засліплюватиме.
Едвард приглушено загарчав:
— Вона завжди засліплювала.
Аліса фиркнула.
— Ти знаєш, що я маю на увазі. Поглянь на неї.
Едвард нічого не відповів, але слова Аліси дали мені надію, що зрештою я не нагадувала брикет вугілля, яким почувалася. Відчуття було, що дотепер я вже точно мала перетворитися на купу обпалених кісток. Кожна клітинка моїх кісток обернулася на попіл.
Я чула, як Аліса, мов вітерець, вислизнула з кімнати. Чула шелест тканини. Чула, як дзижчить лампочка, що звисає зі стелі. За вікном я чула, як вітер ковзає по стінах. Я чула все.
Внизу хтось дивився бейсбол. «Маринери» вигравали на два очки.
— Зараз моя черга, — гавкнула Розалія на когось, а у відповідь долинуло приглушене гарчання.
— Гей, ви там, — втрутився Еммет.
Хтось зашипів.
Я прислухалася, але більше нічого не чулося, крім гри. Бейсбол був не таким цікавим, щоб відвернути мене від болю, тож я почала знову дослухатися до Едвардового дихання, рахуючи секунди.
Через двадцять одну тисячу дев’ятсот сімнадцять із половиною секунд біль змінився.
Гарна новина: він почав щезати з кінчиків пальців на руках і ногах. Зникати повільно, але це вже було щось новеньке. Мабуть, це воно. Мабуть, біль починає відступати…
Але була й погана новина. Вогонь у моєму горлі змінився. Горло не тільки палало — воно почувалося, як пергамент. Сухе як кістка. Спрагле. Палючий вогонь, палюча спрага…
Ще одна погана новина: вогонь у моєму серці став іще гарячішим.
Як це взагалі можливо?
Моє серцебиття, і так квапливе, ще пришвидшилося — вогонь збільшив його ритм до нового шаленого темпу.
— Карлайле, — гукнув Едвард. Голос його був тихим, але чітким. Я була певна, що Карлайл почує його, якщо він у будинку або десь поблизу.
Вогонь відступав із долонь, залишаючи їх блаженно безболісними й прохолодними. Але відступав він до мого серця, яке палало, мов сонце, і билося з новою лютою швидкістю.
Карлайл увійшов до кімнати, поруч із ним була Аліса. Їхні кроки були такими чіткими, я навіть могла сказати, що Карлайл іде праворуч, на півкроку попереду Аліси.
— Слухайте, — звернувся до них Едвард.
Найголоснішим звуком у кімнаті було моє пришвидшене серцебиття, яке стукотіло в такт із вогнем.
— А, — мовив Карлайл, — майже скінчилося.
Полегшення, яке принесли його слова, затьмарилося невгамовним болем у серці.
Але вже й зап’ястя мої звільнилися, і кісточки на ногах. Там уже вогонь цілковито згас.
— Скоро, — радо погодилася Аліса. — Я покличу всіх. Може, Розалія краще…?
— Так, нехай дитина залишається подалі.
Що?! Ні! Ні! Що він мав на увазі — нехай моє дитятко залишається подалі? Що це він собі думає?
Пальці мої смикнулися — роздратування пробилося крізь ідеальну маску спокою. Тишу в кімнаті порушувало тільки гучне, як відбійний молоток, серцебиття — всі на мить завмерли й припинили дихати.
Мої норовливі пальці стиснула долоня.
— Белло! Белло, кохана!
Чи зможу я відповісти йому й не заверещати? Я поміркувала про це хвильку, а тоді вогонь, який відступав із ліктів та колін, з новою силою прошив мені груди. Ні, ліпше не ризикувати.
— Я їх закличу просто зараз, — мовила Аліса, і в голосі її прозвучала нагальність, а тоді я вчула повів вітерцю, коли вона вислизнула з кімнати.
А далі — ох!
Серце моє зірвалося, воно забилося, як вертолітний гвинт, звук був майже безперервний; враження було, що воно зараз вихопиться крізь ребра. Вогонь палав у грудях, засмоктуючи останні язики полум’я в тілі, щоб підживити неймовірний, палючий біль. Цей біль приголомшив мене, відірвав мене від стовпа, за який я чіплялася. Спина моя вигнулася дугою, наче вогонь у серці тягнув мене догори.
Жоден мій м’яз не поворухнувся, коли тіло рухнуло назад на стіл.
У нутрі моєму розпочалася боротьба — прискорене серцебиття силкувалося перегнати полум’я. У цій битві не було переможців. Полум’я було приречене, адже зжерло все, що ще можна було зжерти; але й серце моє галопом мчало до свого останнього удару.
- Предыдущая
- 68/138
- Следующая