Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 49
Хтось поклав для мене одяг. Ха! Мабуть, Едвард помітив моє роздратування, коли я вистрибнув із дверей. Що ж. Це було… приємно. І дивно.
Я оптимістично ухопив одяг зубами — фу! — і потяг під дерева. Слід перевірити, чи не зіграла зі мною білява психопатка якого-небудь жарту і не винесла мені дівчачого вбрання. Певен, вона б усе віддала за вираз мого обличчя, коли б я там стояв у людській подобі, голий-голісінький, із сарафаном у руках.
Під шатром із дерев я кинув на землю смердючу купу й перевернувся назад на людину. Я витріпав одяг — довго ляскав ганчір’ям об дерево, щоб бодай трохи вивітрити запах. Безперечно, то був чоловічий одяг — пісочного кольору штани й біла сорочка на ґудзиках. Закороткі, проте вшир мені пасували. Мабуть, Емметові. Я засукав на сорочці рукави, проте зі штанами так само зробити не міг.
Відверто зізнаюся, з одягом, навіть таким смердючим і не мого розміру, я почувався набагато краще. Важко було звикнутися з думкою: я не можу стрілою злітати додому й хапнути ще одну пару старих штанів, коли заманеться. Знову я бездомний — у мене немає місця, куди б я міг повернутися. Нема в мене й жодної власності — поки що мене це не турбувало, але згодом може стати вельми неприємним.
Виснажений, я попрямував до ґанку Калленів у своєму новому чудовому секонд-гендівському вбранні, проте коли дійшов до дверей, завагався. Треба стукати? Глупство, адже вони знають, що я тут. Цікаво, чому ж ніхто не відгукнувся — сказали б: «заходь» або «забирайся». А, байдуже! Я стенув плечима й зайшов.
Все знову змінилося. Кімната повернула собі — майже повернула — звичне обличчя менш ніж за двадцять хвилин. Великий плаский екран телевізора був увімкнений, показували якусь дівчачу дурницю, якої ніхто, здається, не дивився. Карлайл із Есме стояли біля вікон у двір, із яких знову відкривався вид на річку. Аліси, Джаспера та Еммета не було видно, проте я чув їхній шепіт нагорі. Белла, як і вчора, лежала на канапі, одна трубка й досі тягнулася від її руки до крапельниці, що стояла позаду канапи. Вона, як капуста, була загорнена в декілька пледів — моєї поради послухалися. Біля її узголів’я сиділа, схрестивши ноги, Розалія. Едвард присів у ногах канапи, тримаючи капустяні ноги Белли в себе на колінах. Коли я увійшов, він звів на мене погляд і всміхнувся — просто вуста легенько здригнулися, — наче побачив щось приємне.
Белла не чула, як я увійшов. Вона метнула до мене погляд, коли так зробив Едвард, і теж усміхнулася. Справді радісно — все її обличчя засяяло. Не пам’ятаю, коли вона востаннє так раділа моєму приходові.
Та що це з нею сталося? Чорт забирай, вона ж одружена! Щасливо одружена — не було жодних сумнівів, що вона до нестями закохана у свого вурдалака. І до всього — дуже-дуже вагітна.
Тож із якого дива вона так засвітилася після мого приходу? Наче я, увійшовши в двері, ощасливив її.
Якби їй було до мене байдуже… Ба більше, якби її дратувала моя присутність… Мені було б набагато легше триматися від неї подалі.
Едвард, здавалося, цілком зі мною погоджувався — останнім часом ми настільки були з ним на одній хвилі, що це доводило мене до божевілля. Отож він спохмурнів, побачивши, як засяяло її обличчя, коли вона угледіла мене.
— Вони просто хотіли побалакати, — пробурмотів я змученим голосом. — На обрії поки що жодної загрози.
— Так, — відповів Едвард, — я чув майже все.
Це мене трошки привело до тями. Ми ж були щонайменше милі за три звідси!
— Як?
— Я тепер тебе значно краще чую — все питання в тривалості знайомства й здатності зосередитися. Крім того, коли ти в подобі людини, думки твої дещо легше читати. Отож я вловив майже все, що відбувалося між вами.
— О, — мене це дещо вразило, проте яка різниця, отож я відігнав це відчуття. — Добре. Бо ненавиджу повторювати по сто разів.
— Я тебе просила піти поспати, — мовила Белла, — але маю враження, що ти ви’рубаєшся секунд за шість просто тут-таки на підлозі, отож нема сенсу тобі нагадувати.
Дивина, наскільки ясніше звучав її голос, наскільки міцнішою вона була на вигляд. Я внюхав свіжий запах крові й запримітив, що горнятко знову було в неї в руці. Цікаво, скільки треба крові, щоб вона трималася так і надалі? Чи не почнуть вони незабаром підстерігати сусідів?
Я попрямував до дверей, рахуючи замість неї секунди:
— Міссісіпі раз, Міссісіпі два…
— На річці повінь? — буркнула Розалія.
— Знаєш найлегший спосіб утопити блондинку? — мовив я, навіть не зупинившись, щоб поглянути на неї. — Треба прикріпити дзеркало на дні водойми.
Зачиняючи двері, я вчув Едвардів смішок. Схоже, його гумор покращувався разом із поліпшенням Беллиного здоров’я.
— Старий анекдот, я вже його чула, — гукнула мені навздогін Розалія.
Я поплентався сходами вниз, сподіваючись тільки дотягнути до дерев, де повітря буде чистішим. Я планував покинути одяг десь поблизу від будинку, щоб у разі необхідності знову скористатися ним, але не прив’язувати собі до ноги, аби не набратися самому цього смороду. Поки я вовтузився з ґудзиками на сорочці, відсторонено міркував, що серед вовкулак ґудзики ніколи не ввійдуть у моду.
Дибаючи через газон, я вчув голоси.
— Ти куди зібрався? — запитала Белла.
— Я йому дещо забув сказати.
— Дай Джейкобу виспатися — це почекає.
Так, будь ласка, дай Джейкобу виспатися.
— Та я на хвильку.
Я повільно обернувся. Едвард уже вийшов на поріг. На обличчі його читалося вибачення, коли він підійшов до мене.
— Боже, що на цей раз?
— Вибач, — мовив він, а тоді завагався, наче не міг підібрати слова, аби краще висловити свою думку.
Що у тебе на думці, ти, читачу думок?
— Коли ти щойно розмовляв із Семовим посольством, — промурмотів він, — я все переповідав Карлайлу, Есме та іншим. І їх турбувало одне…
— Слухай, ми ж не знімаємо варти. Тобі зовсім не треба вірити Семові, як віримо ми. Та й ми тримаємо вуха нашорошеними.
— Ні, ні, Джейкобе. Я не про це. Ми цілком покладаємося на твою інтуїцію. Навпаки, Есме турбувалася, що через нас у вашої зграї з’явилося забагато труднощів. І вона попросила мене побалакати з тобою сам на сам.
Це мене захопило зненацька.
— Труднощів?
— Я про бездомність. Вона дуже засмучена, що ви позбавлені всього.
Я фиркнув. Вампірська мамуся-квочка… дивина.
— Ми міцні. Передай їй, щоб вона не хвилювалася.
— Вона все одно захоче допомогти вам, чим зможе. Я так зрозумів, що Лі не любить харчуватися, як вовки?
— І? — запитав я.
— Джейкобе, у нас тут є нормальна людська їжа. По-перше, для окозамилювання, та й для Белли також. І Лі могла б приходити до нас обідати. Ви всі могли б.
— Я їм передам.
— Лі ненавидить нас.
— І що з того?
— Тож спробуй передати їй це так, щоб вона принаймні поміркувала над цим, не відкидала зопалу.
— Зроблю все, що мені до снаги.
— І ще виникає проблема з одягом.
Я поглянув на власне вбрання.
— О так! Дякую.
Мабуть, буде нечемно згадувати, як нестерпно воно смердить. Він легесенько посміхнувся.
— Ми легко змогли б задовольнити будь-які ваші потреби. Аліса рідко дозволяє нам одягати одну й ту саму річ двічі. У нас тут гори новесенького одягу, який незабаром опиниться в благодійній організації, а Лі, мені здається, має приблизно такий самий розмір, як Есме…
— Не певен, які почуття в неї викличуть обноски кровопивць. Вона не така практична, як я.
— Я вірю, що ти здатен передати пропозицію так, щоб та не викликала відторгнення. Бо ж ми можемо допомогти з будь-якими необхідними дрібничками, з транспортом, та будь із чим. І ще в нас є душ, бо ж ви надаєте перевагу життю просто неба. Будь ласка… не вважайте, що ви зовсім позбавлені переваг рідного дому.
Останнє речення він сказав дуже лагідно — цього разу не намагався говорити цілком спокійно, а натомість уклав у свої слова почуття.
Я секунду витріщався на нього, сонно кліпаючи повіками.
- Предыдущая
- 49/138
- Следующая