Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Укус огняного змія - Тисовська Наталя - Страница 13
— І Пилип Прокопович, — задумливо мовила я, — вважає себе нащадком славетного Феофана…
— Не нащадком, але далеким родичем! До речі, пам’ятаєш, я згадував В’ячеслава Прокоповича, урядовця часів УНР, теж нібито Вільного Каменяра? То ж я навмисно його поминав, бо Пилип і його вважає своїм дальнім родичем, а що той теж буцімто був братчик, Пилип невимовно пишається зв’язком…
— Але ж який зв’язок, — здивувалася я, — там Москва, Петро Перший — а тут УНР?
— Ти ж, певно, — запитально-ствердно сказав Ілля, — ніколи про таємні братства не читала?
Я похитала головою.
— У братчиків, — пояснив Ілля цілком серйозно — куди й поділося звичне блазнювання, — є переказ про наріжний камінь, який закладається на північному сході. Камінь — це, звісно, алегорія, ним може слугувати будь-який знак. Ну, наприклад, циркуль, який теж вважається символом Вільних Каменярів, адже його, як і косинець, перші братчики використовували у будівництві своїх архітектурних шедеврів… От Пилип Прокопович і вигадав, що буцімто з Москви, тобто з північного сходу, з Товариства Нептуна, походить наріжний камінь, що допоможе йому дізнатися страшну таємницю братства і відновити його владу — принаймні в Україні…
— І це косинець? — спитала я.
— Може бути… Але щось не чути, — реготнув Ілля, — щоб Пилип уже відкрив свою омріяну таємницю. Мабуть, таки не косинець…
Ірина, яка не втручалась у розмову, а потихеньку сьорбала собі капучино, раптом невдоволено озвалася:
— Як ви вже набридли з цими Вільними Каменярами! Мов теми іншої нема… Ходім уже додому, бо завтра на роботу рано вставати.
Опинившись удома, я довго думала про чудну компанію, з якою мені випало зазнайомитися саме зараз. Щось у стосунках цих людей насторожувало мене, та я не могла вхопити що.
На відміну від інших, мені не треба було завтра на роботу, тож я ще мала час перевірити електронну пошту. В глибині душі відчувала: перше віршоване послання не буде останнім, і щось усередині немов підштовхувало мене: що раніше ти про це дізнаєшся, то краще! Давай, давай, не ховайся в мушлю!..
Так, повідомлення «Моїй допитливій пані» вже чекало на мене. Лишалося тільки прочитати його.
Розділ сьомий
ВОРОЖКА
Приказував було мій колишній начальник: «Маєш тихе життя — сиди тихо». Але хіба з моїм характером всидиш спокійно на місці, якщо навколо кояться такі предивні речі? Оскільки вночі бабай забарився мене навідати, о сьомій ранку я розробила Грандіозний План його викриття.
План був до непристойного простий.
Невеличкою дорожньою сумкою я не користувалась уже років зо п’ять, тож цілком могла нею пожертвувати. Зібравши по хаті непотрібні рекламні газети (з тими газетами, що я передплачувала, мені завжди важко було розлучатись, і вони, як і книжки, потроху витісняли мене з власної оселі), я натовкла ними сумку. Згори поклала білий папірчик, на якому червоним фломастером каліграфічно вивела: «СЮРПРИЗ!» Поруч приткнула чорнильницю, по вінця повну чорнила, яке невідь-нащо зберігалося в мене ще зі шкільних років.
О восьмій ранку я стояла цілком зібрана на порозі свого помешкання з валізкою в руках. Люстерко ковзнуло в кишеню. Замкнувши двері й дивлячись строго собі під ноги, я спустилася вниз і рушила в напрямку метро.
Гамірне ранішнє метро, заклопотані люди поспішають на роботу. Обличчя або сонні, або зосереджені. І ніхто один на одного не дивиться, а якщо раптом зіштовхнуться два погляди — розбігаються миттєво, наче сталося щось непристойне. Не можу я любити київське метро зранку — воно непривітне. За два роки на чужому континенті я вже й забула, в якому шаленому темпі живе київське метро. Ввечері, хоча й люди стомлені, й тиснява та сама, а гонка не така — і зразу настрій інший. Наче стають люди добрішими й терпимішими одне до одного.
Від моєї хати до вокзалу — хвилин п’ятдесят, і їх я провела в сонній задумі. Стояла у вагоні, заплющивши очі, наче недоспала вночі, і наче мене не турбують чужі скрадливі погляди. То згадувала бабая, то проганяла від себе саму думку про нього. Та чомусь усе одно була певна, що хтось слідкує-таки за мною. Невже і вночі він не спить, а совається попід вікнами, щоб зрання першим привітати мене?
На вокзалі я спеціально довго обирала автоматичну камеру схову і зрештою зупинилася перед тою, за якою найліпше було б підглядати, якби комусь цього забаглося. Непомітно витягнувши з кишені люстерко й тримаючи його в лівій руці так, аби бачити, що робиться позад мене, я поставила сумку в камеру схову. Розстібнула «змійку», обережно відкрутила ковпачок на чорнильниці й защепнула сумку назад.
Набираючи код на дверцятах, я сиділа так, щоб не дай Боже не затуляти нікому чудовий вид на свою роботу. Щоправда, в дзеркальці ніхто навіть не майнув. І взагалі ранковий вокзал був заклопотаним і невиспаним.
Замкнувши камеру схову, я не озираючись вийшла з вокзалу. Другу частину плану залишила на завтра, тож можна було їхати в місто, де на мене нарешті чекав гонорар за переклад.
Від вокзалу до центру я вирішила пройтися пішки, адже хоч у душі й квапилась отримати належну винагороду, та призначено мені на одинадцяту, отже, півтори години ще мені гуляти й дихати свіжим зимним повітрям.
Поки я доповзла в центр, було вже по десятій, і все одно часу ще лишалося повно. Книгарня на Пушкінській саме відчинила двері для відвідувачів, і я першою спустилася в її напівпідвальне приміщення. Продавщиця впізнала мене, ми привіталися.
Для нової моєї роботи, про яку видавець докладно вчора оповів, мені знадобиться французький словник. Справа в тому, що в англійській традиції — лишати практично всі іноземні слова й фрази неперекладеними, навіть без приміток унизу або десь наприкінці книжки. В нашій традиції обов’язково треба перекладати все, а в тій книжці, яку мені збирався підсунути видавець, повно французьких вкраплень. Французької мови я не знаю, але то таке — зі словником можна подолати будь-які труднощі.
Поличка зі словниками була поруч із поличкою з історичною літературою. І, ясна річ, спогади очевидців й історичні книжки миттю захопили мою увагу. Одні назви чого варті: «Руїна Гетьманщини», «Багряні жнива української революції», «Похорон різуна»… Я би купила тут усе!
Але книжка з непоказною назвою «Спогади» сама скочила мені в руки.
Прочитавши анотацію, яка засвідчила, що Левко Данилець на псевдо Буревісник, який після війни відсидів у таборі, але на зло всім вижив і повернувся в Україну, написав спогади про діяльність УПА на Київщині, Поліссі й Волині. Потім я погортала світлини — це моє улюблене заняття: зазирати крізь об’єктив старого фотоапарата в чужі життя.
Одна світлина примусила мене затамувати подих. Два парубки у високих кашкетах, груди навхрест підперезані ременями, чоботи стоптані. Парубки тримають на грудях автомати, але щось дітвацьке, невоєнне проглядає в їхніх поглядах. Парубки невловимо схожі між собою. Під світлиною підпис: «Іван і Семен Сокальські. 1947 рік».
Я придивилася. Один із вояків був насправді зовсім хлопчаком — років, може, чотирнадцятьох.
Семен Сокальський… Кароліна Семенівна Сокальська… Звісно, може й однофамільці, але серце м’яко стискається від певності, що це все не просто так. Вища сила грається зі мною. Ні, то не може бути людина: хто здатен був передбачити, що «Спогади» потраплять мені до рук? Але в містику я насправді не вірю. Вірю зате в «закон парності». От, наприклад, тільки-но ви у старому записникові випадково знаходите забутий телефон і думаєте, що варто подзвонити товаришеві, з яким не бачилися сто років, як на другий день несподівано зустрічаєте його в метро…
Але якщо Семену Сокальському 1947 року було чотирнадцять, а Кароліні Семенівні зараз двадцять вісім, то він, наприклад, міг пізно одружитися (скажімо, відсидів у таборі, потім повернувся, аж тоді женився) і народити доньку років так у сорок два. Що ж, і таке в житті буває, хоча й нечасто…
- Предыдущая
- 13/46
- Следующая