Тероріум - Кожелянко Василь - Страница 13

Професор прочитав на паперовій обкладинці: «Стефан Ксенофобенко. Трактат про час». Перегорнув і на першій сторінці прочитав уже - «Стефан Ксенофіленко. Трактат про час». Ні року випуску, ні назви видавництва, ні вихідних даних на останній сторінці не було. Професор погортав трохи брошуру, зачепився поглядом на кілька термінів і, переборюючи хвилювання, з усіх сил імітуючи зневажливо недбалий тон, промовив:

- Алерґіно, я візьму перегляну на дозвіллі.

- Та що там переглядати, - скривилася Алерґіна, - але, звичайно, бери, я ж тобі це купила, знаю, що ти кохаєшся у книжкових раритетах.

На додачу до брошури про час вона вклала професорови у руки товстелезний том з релігійної філософії.

О. Коп-Аум ледве витерпів ще півгодинне безпредметне спілкування з Алерґіною, а потім швидко почав прощатися.

Алерґіна підозріло довго дивилася на нього, але зрештою відпустила.

Вдома професор, не роздягаючись, впав у м’яке крісло і почав читати витвір Ксенофобенка-Ксонофіленка. Перші п’ять сторінок автор присвятив своїй неспокійній допитливій натурі, мовляв, з самого дитинства він хотів знати, чому те - так, а се - інак… Знаємо ми вас, чомучок, які можуть дорослу заклопотану людину до жовтого дому довести, подумав О. Коп-Аум і почав читати «Трактат про час» з кінця, - висновки з ознаками яскраво виявленої мегаломанії. Але кілька сторінок в середині «Трактату» приголомшили професора.

«Після довгих років інтенсивного роздумування, - писав бентежний Ксенофобенко-Ксенофіленко, - я дійшов незаперечного висновку, що час - це субстанція матеріяльна…»

Сміливий, однак, цей Стефан, подумки прокоментував О. Коп-Аум і читав далі:

«А якщо це так, то навіть найтонша матерія, а час - це тонка матерія, мусить складатися з якихось елементів, що характеризують якісний рівень згаданої матеріяльної субстанції. На мою думку (мислитель ти наш, не втримався від іронії О. Коп-Уам), це - елементарні частинки сьомого рівня (чому сьомого?). А тому сьомого, що на це вказує логіка моїх умовиводів (Ух, ти!). Давайте рахувати! (Давайте!).

Перший рівень - матерія у доступних для людського сприйняття формах, жива і нежива.

Другий рівень - молекулярний. Людина уже цей рівень трохи вивчила і на основі цих знань незабаром буде виготовляти двійників живих істот та вирощувати картоплю завбільшки, як гарбуз, а гарбузи - такі, як корова. (Ти диви, подумав О. Коп-Аум, він спрогнозував клонування і генетично модифіковані продукти.)

Третій рівень - атомний. Тут людина теж суттєво покопалася і ледве не спалила планету. (Ще не пізно, прокоментував О. Коп-Аум.)

Четвертий рівень - ядерний. Після мілітарних забавок з ядерною енергією людина за принципом маятника спробує знання, здобуті у цій сфері, спрямувати на мирні цілі. (Не вгадав, Ксено, не вгадав, а нейтронна бомба?!)

П’ятий рівень - на сьогодні (це десь друга половина ХХ століття, збагнув О. Коп-Аум) людина лише наближається до вивчення цих елементарних частинок. Це якісь кванти, нейтрони чи кварки. Можуть бути як матерією, так і хвилею. Без сумніву, їх вивчення дасть велику користь народному господарству. (Справді, плазмові авіадвигуни та кремнієві автомобільні електродвигуни, мікрокомп’ютери і макромережа були б неможливими без досягнень квантової фізики.)

Шостий рівень - не знаю, як людина назве елементарні частки цього рівня, але підозрюю, що на їх основі, крім певних корисних речей, буде винайдено якусь нову зброю.

Ці частки можуть бути як хвилею, так і «чистою енергією», ідентифікувати яку наука мого часу не здатна. До речі, засвідчую авторське право на термін «чиста енергія», бо це не те що Е= mcІ, а щось самодостатнє, скажімо, Е=Е, вже не хвиля, але ще не мисль. (А тут Ксено вгадав, захоплено подумав професор, передбачив відкриття бюонів та аксіонів, що на основі енергії вакууму дозволило людині сконструювати нову мінус-хвильову зброю, психоконів - психотронна гармата і психотропний генератор, а також торсійних та морфосолетонних полів.)

Сьомий рівень - елементарні частки цього рівня і є матеріяльною, умовно, звичайно, першоосновою часу.

Вони можуть бути як «чистою енергією», так і ідеєю, думкою. Це перехідний елемент від матерії до духу, який має ознаки як першого, так і другого. Існує кожна окрема частинка протягом надмалого часу, сама себе усвідомлюючи, - народжується і одразу ж вмирає, а на її місце народжуються дві (коли час розширюється) і навпаки - вмирають дві, народжуючи одну, коли час звужується.

Період існування цієї елементарної частинки настільки малий, що людський розум осягнути його не в силі.

Користуючись нагодою, я хотів би дати назву цій елементарній частці, хай буде - стикс. Ні, це не від мого імени - прізвища СТефан КСено…, а від міфічної річки, що відділяє світ живих від царства мертвих. (Якщо ти, Ксено, вже помер, то, без сумніву, не від скромности.)

Форма існування стиксів, як це не банально, нагадує ріку. Розпочинається цей потік з одного стикса, який народжує так звана Точка, або ж Ідея, Слово, Думка про те, що має бути. Настає Початок Часів. Кількість стиксів збільшується, їх потік розширюється і відповідно події у матеріяльному світі відбуваються з невеликою інтенсивністю. Історія протікає плавно. Але настає критичний момент - Середина Часів, з цього моменту кількість починає зменшуватися, а події в матеріяльному світі ущільнюються, і що ближче до Кінця, людство зазнає майже постійних природних й рукотворних лих: війни, катастрофи, стихійні катаклізми. Нарешті стикси зменшуються до нуля, останній з них поглинається Точкою, де уже нема ні часу, ні простору, ні маси. Настає Кінець Часів… Аби одночасно стати Початком Нових Часів.

Таким чином, ріка стиксів, тобто час, протікає руслом у формі витягнутого ромба.

А ще маю стійку підозру, що паралельно з одним потоком стиксів - рікою часу протікає інша - паралельна, адже Творець не терпить порожнечі. Там, де в одному потоці Початок - Кінець Часів, у паралельному - Середина Часів, і навпаки. Часові потоки протікають у протилежних напрямках. До речі, є період, коли часи зустрічаються, звісно ж, у паралельних площинах, там утворюється так звана Зона Контакту… Теоретично можливе спілкування, деякі відчайдухи…

(На фантастику потягнуло, Ксенофобе-Ксенофіле?)

Машина часу принципово можлива… (Ні, Ксено, ти мені поясни, як молодість зберегти, а машину часу хай божевільні мізантропи конструюють, що мені особисто дають твої розмірковування?)

Позаяк потік стиксів пронизує усе Суще - живе і неживе, масу і вакуум, Землю і Космос, то той, хто хоче забезпечити собі довше, ніж заведено, життя (так, так пане Ксенофобчуку-Ксенофільчуку, продовжуйте), а навіть і життя вічне, відносно, звичайно, бо мається на увазі існування до Кінця Часів, той має, по-перше, збагнути природу часу (збагнули, пане Ксенофобе Ксенофіловичу), а по-друге, навчитися якимось чином, яким, я не знаю, бо наука у мій час до чогось такого ще не доросла, подіяти на той сегмент потоку стиксів, який пронизує його особу.

Можна прискорювати або пригальмовувати свій внутрішній потік стиксів, тобто особистий час і відповідно… (Невже?!) Теоретично на потік стиксів впливати може прискорювач елементарних частинок, але наука у мій час…» (Так це ж у твій час, Ксено, а у мій…)

Професор О. Коп-Аум почав думати, ретельно зважуючи аргументи за і проти. Думав довго. А остаточне рішення прийняв тоді, коли чергового ранку почав вивчати своє зображення у дзеркалі. Так і є: зморшки, одутлість, сивина.

Він зважився. Того ж дня професор О. Коп-Аум завітав до свого приятеля, ученого фізика, завідувача лабораторії Центру дослідження торсійного поля П’єра Міцкевича.

Трохи посиділи у відомчій кав’ярні, випили коньяку, покурили. Потім О. Коп-Аум сказав, що має до П’єра дуже пильну, серйозну, важливу справу, і запросив його на вечерю. Чому б ні?!

О. Коп-Аум, використавши всі свої зв’язки, добув два кілограми справжнього телячого м’яса, буханку натурального хліба з майже чистого пшеничного борошна, різних вирощених у землі овочів, літр зернового спирту, чотири великі пляшки виноградного вина і галон чистої води.