Дебілка (збірник) - Андрусів Вікторія - Страница 43

– Мамочко, ні!!! Мамочко, рідна, дорога, ти не смієш… Особливо зараз, коли все складається так добре, чуєш?!!! – Лука припадав до неї, не здатний повірити у те, що трапилось, і знову й знову тормосив тіло. – Мамочко, я тебе відігрію, – лягав на неї зверху, намагаючись віддати своє тепло вистиглим кінцівкам… І врешті збагнувши страшну й незворотню правду, завмер, лежачи на ній, і тихенько схлипував. – Мамочко, вставай… Чуєш, прошу тебе, вставай…