Затемнення - Майер Стефани Морган - Страница 112

В моїй голові пролунав новий голос.

Дозвольте йому піти, — думки Сема були м’якими, але все одно це був наказ.

Ембрі та Квіл почали уповільнювати ходу.

Якби ж тільки я перестав чути і бачити те, що бачили вони!

В моїй голові було стільки всього, але єдиний спосіб залишитися самому — знову перетворитись на людину, але як людина я не міг терпіти того страшного болю.

Перевертайтесь назад, — керував Сем. — Ембрі, я підхоплю тебе.

Їхні голоси один по одному стихли, і в моїй свідомості настала тиша.

Залишився лише Сем.

Дякую, — подумав я.

Повертайся додому, коли зможеш, — слова були ледь чутними, вони танули в моїй голові, Сем перевертався.

І я залишився сам.

Так було набагато краще. Тепер я чув слабке шарудіння опалого листя під кігтями, шурхіт совиних крил над головою, шум океану — далеко-далеко на заході — і плескіт прибою на узбережжі. Тільки це — і більше нічого. Залишаючи по собі милю по милі, я не відчував нічого, окрім швидкості й гармонійно налагодженої роботи сухожилок та кісток і напруження м’язів.

Якби в моїй голові назавжди могла зостатись така тиша, я б ніколи не перевертався назад на людину. І я був би не першим, хто віддав перевагу тому, щоб залишитись у вовчій шкурі. А може, якщо я втечу досить далеко, мені більше ніколи не доведеться чути когось знову…

Я набрав швидкість, дозволяючи Джейкобу Блеку зникнути разом зі мною.

Подяки

Це було б великим недбальством із мого боку, якби я не подякувала чималій кількості людей, які допомогли мені пережити народження ще одного роману.

Мої батьки заколисували-заспокоювали мене — не уявляю, як хтось здатен писати без татової доброї поради та маминого плеча, щоб виплакатися.

Мій чоловік та сини настраждалися найбільше — будь-хто інший давним-давно здав би мене до божевільні. Хлопці, дякую за те, що й досі терпите мене.

Моя Елізабет — Елізабет Юлберг, винятковий пропагандист — допомогла мені зберегти голову на плечах у найкращі та найгірші моменти. Небагато людей мають щастя співпрацювати так тісно зі своїм НДН (найкращим другом назавжди), і я довічно буду вдячна за цілісність характеру цих залюблених у сир дівчат середнього заходу.

Джоді Рімер і далі спрямовує мій кар’єрний ріст із притаманним їй талантом і витонченістю. Дуже приємно знати, що я — в таких надійних руках.

А ще чудово знати, що мої рукописи опиняються у перевірених руках. Дякую Ребецці Дейвіс за те, що вловила суть моєї книжки, коли вона ще тільки була в моїй голові, і допомогла знайти найкращі засоби, щоб перенести її на папір. Дякую Меґан Тинглі, по-перше, за непохитну віру в мою роботу, а по-друге, за шліфування її, аж доки вона не засяяла.

Всі працівники з «Lіttle, Brown amp; Company» поставилися з неймовірною дбайливістю до моїх творінь. Можу запевнити, яка важка це праця, сповнена любові, і я ціную її більше, ніж ви собі уявляєте. Дякую Крісу Мерфі, Шону Фостеру, Ендрю Сміту, Стефані Ворос, Ґейл Дообінін, Тайні МакІнтаєр, Еймес О’Нейл, а також безлічі інших людей, завдяки яким «Сутінкова сага» досягла успіху.

Не можу повірити, як мені поталанило познайомитися з Лорі Джоффс, яка водночас примудряється поєднувати в собі якості найшвидшого та найкмітливішого читача. Я в захваті, що в мене є такий друг — вдумливий, талановитий, а ще терплячий до мого скиглення.

І ще раз дякую Лорі Джоффс, а також Лорі Крістіано, Міхаелі Чайлд і Теду Джоффсу — за те, що створили та закріпили на небі Сутінкового всесвіту найяскравішу зірку — вебсайт «Сутінковий лексикон». Я справді ціную ту працю, яку ви вклали в організацію веселого місця зустрічей для моїх фанів. Дякую також своїм зарубіжним друзям на Crepusculoes.com за створення сайту, навдивовижу зрозумілого, незважаючи на мовний бар’єр. Велике ура Бриттані Ґарденер за чудову презентацію «Сутінок» та «Молодого місяця» на «Stephenіe Meyer My Space Group» — сайті, створеному фанами; він такий величезний, що я досі не здатна уявити, як там можна наводити лад; Бриттані, я в захваті. Кеті та Одрі, «Bella Penombra» просто чарівна! Гетер, «Nexus» вражає. Я не можу перерахувати всі чудові сайти та їхніх творців, але кожному з них я неймовірно вдячна.

Безмежна вдячність моїм холоднокровним читачам — Лорі Крістіано, Мішель Вейра, Бриджит Кревістон та Кімберлі Петерсон — за неоціненний внесок і підтримку.

Кожен письменник потребує мати серед друзів книгарню; я надзвичайно вдячна книгарні «Changіng Hands Bookstore» у моєму рідному місті Темп в Аризоні, а особливо Фейт Гохгалтер, яка має незрівнянний смак в літературі.

Я заборгувала вам, рок-боги з «Музи» («Muse»), за ще один натхненний альбом. Дякую, що й далі створюєте музику, під яку найкраще пишеться. А ще я вдячна іншим музи?кам, які теж входять до мого особистого переліку, за те, що допомагали мені подолати письменницькі затики та робити відкриття: «Ok Go», «Gomez», «Placebo», «Blue October» та «Jack’s Mannequіn».

Але найбільша, гаргантюанська подяка всім моїм фанам. Я твердо переконана, що мої фани — найвродливіші, найрозумніші, найвідданіші в світі. Якби тільки я могла кожного з вас обійняти і подарувати «Порш» моделі «Турбо 911»!