Арахнофобія - Сорока Юрій В. - Страница 45

Ярослав розплющив очі. Він лежав на ліжку у своїй кімнаті горілиць, заклавши руки за голову. На стіні мірно відлічував секунди годинник, за вікном шелестіли від ранкового вітерцю віти каштанів. Наталка лежала, притиснувшись до нього й поклавши голову йому на груди. З ласкавою посмішкою дивилася, як він прокидається від сну.

– Доброго ранку, милий!

– Доброго ранку, люба.

Вона зітхнула й погладила шорстку від щетини щоку Ярослава.

– Знаєш, у мене склалося враження, що ти був десь далеко. Десь неймовірно далеко. Але тепер ти повернувся. Адже це так?

– Так, люба моя Наталко, тепер я повернувся, – Ярослав притиснув дружину до себе і поцілував її довгим, повним ніжності цілунком.

23.09.2009.