Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Чигиринські походи. 1677–1678 - Сорока Юрій В. - Страница 20


20
Изменить размер шрифта:

Московське царство та Лівобережна Україна не змогли утвердити успіхи, здобуті на початку війни за Чигирин, хоча й зуміли стримати наступ Оттоманської Порти на Лівобережну Україну. Добре це чи погано було для самої України до наших днів залишається питанням риторичним. На протязі кількох наступних років бойових дій на території України не відбувалось, а у 1681 році був підписаний Бахчисарайський мирний договір. Цей договір, укладений між Гетьманщиною, Московським царством і Османською імперією 13 січня 1681 року і завершив війну за володіння Правобережною Україною.

Згідно з Бахчисарайським трактатом кордон між Туреччиною і Гетьманщиною встановлювався по Дніпру, а турецький султан і кримський хан зобов'язалися не допомагати ворогам Москви, до яких, безумовно, було віднесено Юрія Хмельницького та вірних йому козаків. Як і в договорах між Московським царством і Річчю Посполитою, інтереси України не враховувалися під час підписання Бахчисарайського миру. Москва з мовчазного дозволу турків приєднувала Лівобережну Україну, Запорожжя та Київську землю з містами Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль і Дідівщина. Йдучи на поступки, зі свого боку, Москва погоджувалася щорічно виплачувати кримському ханові так звані «страти» — певну суму, інакше кажучи, данину.

Стосовно того, кому ж мають належати решта земель Правобережжя, у трактаті встановлювалося, що протягом 20 років територія між Дністром та Південним Бугом має залишатися незаселеною — на ній обидві сторони не мали права будувати і оновлювати фортеці й населені пункти. Не забули московські дипломати й про права козаків — згідно з постановою ті отримували право на рибну ловлю, видобуток солі та вільне плавання по Дніпру та його притоках до Чорного моря. А за таку щедрість Москва заплатила з тієї ж таки козацької кишені — кримці та ногайці отримували відтепер право кочувати і промишляти на обох берегах Дніпра. Утім, як показав час, не татари були тепер головною загрозою для існування створеної Богданом Хмельницьким Козацької республіки — України.