БАРДО online - Поваляева Светлана - Страница 39

Маланка озивається з кухні: «Чайник щойно згорів. Івас, ти шо! Світла ж нема!»

ТЬОТЯ ЛЮБА: О, бачиш, Івасику! Ви вже, мабуть, і не знаєте, що на світі бувають звичайні емальовані чайники, які ставлять на вогонь і кип’ятять у них воду. Ви тільки комп’ютери знаєте. Втекли від реальності у віртуальний світ.

ІВАСИК: Та нє, тьоть Люб, чого, є у нас чайник емальований, зараз поставимо — всьо по фен-шую.

Маланчин силует посеред кухонної сепії огортають звуки з брехунця.

РАДІОГОЛОС:…кхгхм… з трьох нижчих світів найгірший — світ пекла. Там живі істоти жахливо страждають. Ніхто спеціально не створював це пекло. Цей світ є результатом важкої негативної карми, котру невпинно множать істоти. Вони мучаться у восьми холодних і восьми гарячих пеклах. Є ще два пекла, але ми про них навіть не говоритимемо…

ТЬОТЯ ЛЮБА: Драстуй, Маланко, а що це радіо у вас таке дивне? Це що, вже і на наше національне якісь сектанти пробралися? Адаладжа якийсь негритянський, да? Все гроші в цьому світі вирішують, все, де не плюнь!

РАДІОГОЛОС: З вами радіостанція «Голос Бутану», якщо ви нас чуєте, то це означає, що ви народилися людиною і мусите пам’ятати про дорогоцінність людського життя, про що ми вам і нагадуємо, розповідаючи у цій передачі про світи, де живеться незрівнянно гірше, ніж вам, навіть якщо ви голодні, поранені, перебуваєте у в’язниці або у вигнанні.

МАЛАНКА: Добривечір, Любове Миколаївно. Я взагалі-то ніколи не слухаю, що по радіо кажуть, — бубонить собі… Сідайте ось, обережно — тут пакети зі сміттям. Івас, міг би вже викинути нарешті.

ІВАСИК: Аякс тоже міг би. Ой, тьоть Люб, обережно, там…

Баняк із скислою гречкою: Гуп! — бам! — торох-торох.

ТЬОТЯ ЛЮБА: Ой, Боже! Що це я тут скинула?! Ой, вибачте!

МАЛАНКА: еемм… та нічого, то був баняк зі скислою гречкою. Це ви, будь ласка, вибачте! Ось тут сідайте…

ІВАСИК:…обережно, не послизніться на гречці!

ТЬОТЯ ЛЮБА: От лихо! Прийшла, наробила вам тут шкоди, ойй, гріхи наші тяжкі, я поприбираю зараз… ой, оо… якби ти на мить раніше запалила конфорку, цього б не сталося, я би помітила, що там щось стоїть!

МАЛАНКА: Та не хвилюйтеся, ради бога, нічого страшного, сідайте, я все зараз зроблю!

Голос Бутану: Якщо ви нас чуєте, це означає, що ви не глухі, і це є велика цінність, — пам’ятайте і невпинно думайте про це. А ми ведемо нашу оповідь про мешканців нижчих світів далі. Наступний після світу пекла — світ голодних духів. Там живеться трохи легше, ніж у пеклі, але незрівнянно тяжче, ніж у світі людей. Голодні духи — це істоти з велетенським черевом або безрозмірними пащеками, натомість їхні горлянки — тонші за голчане вушко, тому голодні духи ніколи не можуть з’їсти ані крихти, не здатні проковтнути навіть краплини — вони невимовно страждають від голоду і спраги. Вас можуть привести до світу голодних духів причини і наслідки середньої тяжкості. Ви можете переродитися примарою, привидом і, також маючись голодом і спрагою, знаходити всюди лише блювотиння і лайно. Пам’ятайте про це, дорогі слухачі, ом мані пеме хунґ!

ТЬОТЯ ЛЮБА: Це ж треба таке! Геть уже сором втратили — отаке розказувати! Духи, привиди! Це ж сатаністи якісь! Зомбують людей — і нічо! Їм би лиш гроші заробляти, скажені пси, просто скажені пси!

МАЛАНКА: Івас, вимкни радіо, я тебе прошу!

ІВАСИК: Та я навіть не знаю, де воно! Зараз полізу шукати і півкухні розвалю.

Голос Бутану: Третій нижчий світ — це світ тварин, ми бачимо їх щодня і думаємо, що добре їх знаємо. Дехто навіть просторікує, ніби тварини кращі за людей, або навіть що їм краще за людей живеться! Замисліться: тварини позбавлені найменшої можливості усвідомлення, вони все своє життя мусять лише виживати, шукаючи собі їжі, ховаючись і тікаючи від незліченних ворогів та народжуючи дітей. І хоча переродження у світі тварин є наслідком легкої негативної карми — скажімо, ви необачно просторікували, зверхньо обзивали інших людей поганими словами (наприклад, якщо ви лаяли когось козлом або собакою, то ви самі п’ятсот разів народитесь козлом або псом), таке переродження дасть вам лише страждання і не дасть часу більше ні на що, окрім простого виживання.

МАЛАНКА: Ось чай. Вам скільки цукру, Любове Миколаївно?

ТЬОТЯ ЛЮБА: А я без цукру п’ю, Маланочко, без цукру. Ти би, Івасику, все-таки пошукав те радіо, бо мені аж погано від того, що вони там говорять. Знаєте, от найстрашніше те, як вони маскуються під нормальних людей! Вони ж не говорять прямо, отак прямо: Бога нема! Ніііі, вони хииитрі! Вони заморочують людей усілякими байками, спокушають на цікаві історії, а в людей уже й так віри в наш час нема — їм аби розважатися.

Голос Бутану:…цікаву історію: колись один лама давав тибетцям учення про дорогоцінне людське життя. Він говорив про виняткову рідкісність дорогоцінного людського життя. Серед тибетців на вченні опинився китайський військовий, капітан.

Івасик лізе шукати радіо, чіпляє якесь кухонне приладдя — дуршлаги, лопатки для перегортання млинців, половники, — котре мирно собі ховалося під рушниками на вбитих прямо у стінку дюбелях, щось дзенькає, щось падає, Івасик лається крізь зуби, Маланка теж починає метушитися, збиває ліктем цукорницю, цукор на підлозі перемішується із скислою гречкою.

ТЬОТЯ ЛЮБА: Це Сатана посилає своїх демонів підлаштувати так, щоб ви не могли вимкнути радіо! Вам треба хату посвятити!

ІВАСИК: Може, Сатана і світло на районі вимкнув — спеціально, щоб ми радіо послухали, да?

Голос Бутану:…наприкінці капітан сказав тибетцям: «Ваш лама говорить, що людське життя — це надзвичайно рідкісна річ, але, напевне, він у Китаї ніколи не був. У нас там проблема з перенаселеністю». Китайський капітан так і не зрозумів, що лама говорив не просто про людей, він говорив про надзвичайно рідкісне дорогоцінне людське життя. Воно є навіть далеко не у кожного тибетця. І далеко не у кожного бурята. Чи монгола. Більшість людей, що живуть на буддийських територіях, просто називають себе буддистами. Але якщо у них виникає якась проблема, вони йдуть до лами, просять помолитися за усунення проблем, наприклад аби дитина вступила до інституту, й не переймаються життям оточуючих людей. А коли виникає момент суперництва, скажімо на виборах або на вступних іспитах, ці люди думають: «Нехай виграю я один, а всі решта — програють». І серед тих, хто населяє такі буддийські республіки, як Бурятія, або такі буддийські країни, як Тибет чи Монголія, направду надзвичайно мало людей обдаровано дорогоцінним людським життям.

ІВАСИК: Ось! Бачите — це просто про бурятів передача, а ви тут про Сатану розводитесь. Дуже схоже, до речі, на наших християн — вони теж йдуть до церкви, ставлять свічку і далі грішать собі зі спокійною душею — до наступної сповіді. Або згадують про свого бога лише тоді, коли їм треба рахунок в банку розблокувати. Бог — це продукт споживання, якщо його не використовувати, він зіпсується. Хоча якщо використовувати, він теж зіпсується. І до кого ви підете зі своїм гарантійним талоном? Якщо ваш священик — хороший менеджер, він поміняє вам зіпсутого бога на нову копію, а якщо ні — то доведеться вам лагодити поламане власноруч. Або доведеться платити за нового бога. Бог нового покоління — прикинь, Мала, — як комп’ютер!