Колекція пристрастей - Сняданко Наталка В. - Страница 25

– Наканєц-та, – зойкнув Юра, вивільнившись з майтків, і було незрозуміло, що саме він має на увазі: нашу зустріч наодинці, закінчення процесу роздягання чи зацікавлення, що, напевно, відбилося на моєму обличчі під час розглядання його войовниче відстовбурченого прутня. Останнє, щоправда, швидко зникло. Юра явно не належав до чоловіків, котрі охоче носять завузькі плавки і просять партнерку натягнути презерватив, щоб продемонструвати поважні розміри своєї чоловічої гордості. Він підступив на крок ближче, і знову поліз рукою мені під спідницю.

– Наканєц-та, – повторив мій спокусник, і на його обличчі з’явилася блаженна посмішка, а я відчула, як на моє коліно скрапує щось вологе.

Коли я вийшла з юриного під“їзду, була 19.15. Це була найкоротша з усіх відомих мені спроб згвалтування.

Додому я повернулася пізно, і Енцо зробив вигляд, що не помітив мого приходу. Він завжди робив ображений вираз обличчя, коли я пізно поверталася. Очевидно, щоб продемонструвати, як він переживає, аби я не «потрапити до погані руки». В кімнаті Рафаелли вже не світилося. Не зауваживши жодних слідів перебування у нас гостей, я побажала Енцо на добраніч і пішла спати.

Засинаючи, я почула, як Енцо робить звук телевізора голосніше і нервово перемикає з одного каналу на інший. Судячи з кількості порожніх пляшок на підлозі, він ще не скоро запорпається у брудну білизну свого двоспального ліжка. «Цікаво, що саме його так рознервувало», – подумала я і заснула. Досі Енцо майже ніколи не напивався без причини.

Прокинулася я від від сильного запаху алкоголю. Подивившись у позбавлене штор вікно моєї кімнати, я пересвідчилася у правильності відчуття, що на нашій частині Земної кулі все ще панує глибока ніч. Над моїм ліжком Над моїм ліжком мовчки стояв Енцо.

– Розумієш, я тобі давно казати: жодна жінка я не торкатися пальцем, поки вона сама не прийти, розумієш? Ти прийти сама. З“явитися, як подарунок доля, як падаючий в долоня зоря. Ти нічого мені не казати, але я знати, що ти просто не наважуватися підійти і казати: «Енцо, я тут, візьми мене.» Але я все знати, розумієш, є чоловік, що вгадувати найпотаємніший бажання жінка. Ти не наважуватися підійти, тому я прийти до тебе, щоб казати: «Візьми мене, візьми мене, я тобі належати. Відтоді, як ти з“явитися під цей дах. Я знати, ти колись так само і зникнути, як з“явитися. Але те, що ти тут, поруч, розумієш, зовсім поруч, робити мене найщасливіший чоловік. Розумієш, на світі є стільки жінка, тисяча, міліон, міліард вродлива жінка, але все це нічого не означати, бо тільки в одна з них можна закохатися по-справжньому. І тому я зараз прийти до тебе. – Від хвилювання язик йому заплітався. Він присунувся ближче. Мною оволоділа дивна апатія, навіть стало цікаво, що він робитиме далі. Подібне відчуття було в мене вже сьогодні з Юрою. Цікаво, всі жінки себе так почувають, коли їх намагаються згвалтувати, чи просто зі мною щось не гаразд? Чому я не кричу, не боронюся? Адже я знаходжуся у державі, де закон суворо карає за це і мені при цьому нічого не загрожує. Мене навть не позбавлять студентської візи. Навпаки, примусять Енцо виплатити компенсацію, на яку мені вдасться винайняти нормальну квартиру або поїхати додому чи у відпустку.

Я можу навіть звернутися до італійського консульства із заявою, щоб Енцо позбавили німецького громадянства, або до українського, щоб йому заборонили в“їзд до України. Можливо, потім мене навіть покажуть по телебаченню, у якомусь із ток-шоу, де підстаркувата телеведуча демонструватиме обуреному глядацькому залові п“ятеро дівчат мого віку, над якими брутально познущалися німецькі, італійські чи французькі покидьки, закликати до масових протестів проти занадто ліберального законодавства у справах згвалтування, вимагати за це довічного

ув“язнення, відновлення смертної кари, кастрації. Глядачі із залу братимуть слово, погоджуватимуться із ведучою, або вступатимуть із нею в дискусії, питатимуться думки нас, згвалтованих. Ми, шморгаючи носами, невиразно розповідатимемо щось жалісне і зворушливе. Домогосподарки співчутливо плакатимуть перед екранами своїх телевізорів, самотні збоченці дрочитимуть перед екранами своїх «філіпсів». Смертну кару так і не введуть, громадянства Енцо не позбавлять, сума виплаченої компенсації буде вдвічі зменшена у зв“язку із безробіттям підсудного, йому дадуть два, максимум три роки, а мене потовчуть десь в темному кутку якісь незнайомі мені італійські майстри гри в преферанс. А, може, і не потовчуть. Прищемити чи не прищемити йому яйця? Здається, пізно.

– Не бійся, я не робити тобі нічого поганий. Розумієш, я навчити тебе кохання, справжній кохання. Я кохатися з жінка, коли мені 7 роки. Я – дуже хороший коханець. Я – дуже палкий, дуже ніжний, дуже терплячий. Тобі добре, дуже добре. Я кохати тебе цілий ніч, подарувати багато насолода, оргазми, я кохати тебе цілий ніч, кожний ніч, я кохати тебе завжди…

– Енцо, не кінчай в мене, ти ж без презерватива.

Але навіть це застереження, здається, надійшло запізно, судячи за виразом його обличчя, по якому розпливлася дурнувато-блаженна усмішка. В кімнаті посилився дух алкоголю, до нього додався ще запах сперми, Енцо востаннє здригнувся, вислизнув з мене, і зробив глибокий видих. Руки його нарешті припинили місити мої груди, наче кавалок тіста.

Коли він вийшов з кімнати, я відсунулася від мокрої плями на простирадлі. Не вмикаючи світла, намацала ковдру, що сповзла на підлогу, загорнулася в неї, і досить швидко знову заснула.

Аристократичні пристрасті

Сосиски, вино і одруження.

Моєму знайомству iз нiмецькою аристократiєю не судилося завершитися на скромнiй баронськiй частцi «де», як i пристрастям iз пiдзаголовком «по-нiмецьки» – тою псевдомарокканською версiєю, у якiй якщо i мiстилося хоча б щось «страсне», то воно залишилося непомiченим. Наступний етап «пристрастей по-нiмецьки» почався вже пiд час мого перебування у мiстi Гайдеггера, Гуссереля i Чижевського, пiсля того, як етап пристрастей iталiйських опинився ще не дуже далеко, але вже позаду.

Як ви думаєте, скiльки часу потрiбно двом людям вже значно старшим за 18, але ще значно молодшим за 45 для того, щоб вирішити перебратися з двох різних помешкань до одного спільного, не побоюючись фатальних наслідків?

Правильно, залежно кому саме. Одним, розважливiшим i педантичнiшим потрiбно для цього кiлька мiсяцiв, iншим – кiлька рокiв, деякi вiдважуються на цей крок протягом десятилiть, ще iншi не вiдважуються взагалi, i кiлькiсть останнiх явно зростає.

Причини, котрi стримують закоханих, найрiзноманiтнiшi.

Наприклад, бiльшiсть нiмецьких закоханих вважає, що кожна нормальна людина повинна мати як мiнiмум двi кiмнати, бо жити в однiй просто затiсно: письмовий стiл i книжкова шафа повиннi бути вiдокремленi вiд лiжка i телевiзора стiною, як i робоча атмосфера вiд атмосфери вiдпочинку. Двоє людей, котрi живуть разом, потребують, вiдповiдно чотирикiмнатного помешкання, троє – шестикiмнатного, а коли народжується двiйко дiтей, то стає зовсiм дорого. Бувають i дрiбнiшi причини. Наприклад, хтось один звик пiзно лягати спати i пiзно прокидатися, в той час, коли його партнер прокидається рано, зате пiзно лягає спати. Або хтось iз партнерiв вживає тiльки вегетарiанську їжу, а iнший не уявляє собi дня без м“яса, чи хтось один, – акуратний i цiнує прибранiсть та затишок у квартирi, а iнший, – зовсiм не звертає на це уваги, i розкидає свої речi де заманеться, або комусь одному iз партнерiв раптом не подобається нова зачiска iншого і.т.д.

Кожної з цих чи сотні подібних причин часом виявляється достатньо, аби вважати спiльне життя наперед приреченим на поразку. І стосується це не лише окремо німців. Наприклад, одна відома свого часу російська акторка Тетяна Конюхова, перший шлюб якої протривав рівно 10 днів, розлучилася із своїм другим чоловіком через те, що він посмів з’явитися на знімальному майданчику саме в той момент, коли це було страшенно недоречно, бо вона була дуже зайнята роботою.

Сiмейне життя – справа делiкатна, тут кожна дрiбниця набуває величезної ваги i здатна перетворитися на нерозв“язну проблему. Часом проблеми, що зруйнували вже створену сiм“ю, настiльки невловимi, що назавжди залишаються незбагненними для стороннього ока. Наприклад, одна моя знайома розлучилася з чоловiком через те, що їх iнтимне життя, на її думку, погано впливало на десятимiсячного сина. Їй здавалося, що батько втягує дитину в їхнi любощi. Яким саме чином, вона не пояснила, але суд погодився з тим, що психiчне здоров“я дитини не можна ставити пiд загрозу, тим бiльше, коли йдеться всього-навсього про задоволення первiсних iнстинктiв. Цивiлiзована людина повинна бути вище цього.