Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Помститися iмператору - Литовченко Тимур Иванович - Страница 48
– Але ж за все ваше золото!..
– Повірте, принцесо: якби я нічим не міг зарадити у цій ситуації, я б нічого не обіцяв.
– А ви можете зарадити? – потік сліз, що лився з очей Йоганни-Єлизавети, миттю припинився.
– Спробую, ваша високосте. Але…
– Але?! Ви все-таки в чомусь сумніваєтеся, графе? Вагаєтесь?..
– Але все залежить від знайомства із юною принцесою Софіхен. Тож прошу познайомити нас. І негайно.
– Ну, гаразд.
За допомогою графа Йоганна-Єлизавета розпрямилася, потім як могла привела до ладу свою зовнішність, і вони рушили через «дикий» парк до напівзруйнованого замку, обшарпані будівлі якого потопали серед буйної рослинності.
Та по мірі наближення до місця «розбірок» оптимізм принцеси й надії на обіцяну графом допомогу все більше танули. Тож коли Йоганна-Єлизавета побачила на невеличкій галявині перед замком юну «злодюжку», брудну сукню якої та розпатлане волосся три наполохані служниці (оце й був весь штат обох принцес!) так і не здогадались почистити від прілої соломи, то гримнула на дочку, вже аніскільки не стидаючись графа:
– Ах ти ж негідниця клята! Шльондра!
– Ваша високосте… Матінко… – почала було принцеса.
– Що-о-о?!
– Та не переймайтесь ви так, прошу.
Було очевидно, що юна Софіхен щосили намагається заспокоїти Йоганну-Єлизавету. Та досягла вона прямо протилежного результату.
– Хвойда!!! – вереснула стара принцеса, аж підскочивши на місці.
– Матусю…
– Паскуда!!!
Не в змозі бачити материнський гнів, Софіхен відвернулась. Забувши про будь-яку пристойність, Йоганна-Єлизавета кинулась до дочки, лівою рукою схопила її за плечі, а правою заліпила дзвінкого помордаса. Сен-Жермен, котрий уважно спостерігав за процедурою розправи, не без внутрішнього захвату побачив, як очі юної принцеси сяйнули непідробним гнівом, і вона скрикнула по-французьки (очевидно, щоби служниці не зрозуміли):
– Але ж великі просвітники вчать, що все природне не є негідним! І якщо я відчула природний потяг, якщо схотіла нарешті пізнати…
– Нікчема! Наволоч!! Поганка!!! І ти ще насмілюєшся шукати аргументи на своє виправдання?! – заволала у відповідь Йоганна-Єлизавета. Втім, вона теж завбачливо перейшла на французьку і, зовсім забувши про це, гримнула на служниць:
– Де той клятий конюх?! Кажіть!!!
Служниці здивовано перезирнулись, явно не зрозумівши господиню.
– Е-е-ех, от був би вдома його високість Христіан-Август, він би попри все своє благочинство точно звелів викопати цього бахура хоч би з-під землі й зашмагати шомполами до смерті!.. – Йоганна-Єлизавета стиснула кулаки.
Служниці перелякано зойкнули, але змістовної відповіді на запитання розлюченої принцеси так і не дали. Тож замість них відповіла юна Софія-Фрідеріка-Августа:
– Ганс утік, злякавшись вашого гніву, матінко… і я бачу, він таки мав рацію! А що такого, ваша високосте?! Чого це ви так розкричались, немов зараз кінець світу настане?!
– А того, що ти, дурепа мала, в одну-єдину мить, навіть не замислюючись, втратила найцінніше своє багатство – от чого!!
– Але ж великі просвітники!..
– Софіхен, помовч!!!
– Але ж месьє Вольтер!.. Месьє Руссо!..
– Ні Вольтеру, ні Руссо, ані будь-кому з них не потрібно виходити заміж!!! Ти хоч би подумала про те, якому йолопові буде потрібна твоя спаплюжена дівочість, паскудна ти курва?!
– Пхе! Йолоп знайдеться!
Сказавши це, юна принцеса гордовито підняла підборіддя й уперла руки в боки, а бідолашна мати, схопившись за голову, тільки промимрила:
– Софіє-Фрідеріко-Августо, ви хоч би думаєте, що кажете?..
– Авжеж думаю! – не розгубилася дівчина. – Йолоп знайдеться – такий самий, як мій батько!
– Софіє-Фрідеріко-Августо!..
– Чи то ви, ваша високосте, вважаєте, ніби я не знаю, скільки разів ви наставляли роги нашому шляхетному батечкові, доки він віддано служить імператорові Фрідріху?!
Йоганна-Єлизавета побіліла лицем, здригнулась усім тілом, потім зіщулилась та безпомічно забелькотала:
– Фіхе!.. Фіхе!.. З нами граф!..
– Та плювати мені на всіх! І на вас, і на графа вашого!!! – юна принцеса тупнула ніжкою та продовжила собі знущатись над бідолашною матір'ю: – Ах, бідний мій батечко! Вони ж такі шляхетні, такі благочинні, але зовсім дурнуваті! Вони вибиваються з останніх сил на імператорській службі, а їхня самотня дружина між тим тільки й робить, що скаче у гречку!
І щоб остаточно закріпити перемогу у достойній словесній баталії з матір'ю, мовила:
– Теж мені, накрутили солоденьких моральних байок: заборонений плід, заборонений плід… І ніякого особливого смаку у цьому вашому плоді немає – отак!!! Нічого такого – кисленьке яблучко! Скуштувала – пху!..
І злісно плюнула під ноги. Йоганна-Єлизавета знов здригнулася й мовила, тепер уже звертаючись до Сен-Жермена:
– От що стається, шановний графе, коли шляхетна дівчина щодня тільки й робить, що вештається із селюками. Господи, що ж це буде?..
– Для початку, ваша високосте, поговоримо сам на сам, – спокійно мовив по-французьки Сен-Жермен, який з непідробним інтересом стежив за розвитком невеличкого сімейного скандалу.
– Але ж…
– Будь ласка, ваша високосте, заспокойтесь та вислухайте мене. Але наодинці.
І тихо додав:
– Вважайте, нічого образливого на вашу адресу я не чув.
– О-о-о, графе!..
Сен-Жермен послав принцесі багатозначущий погляд, та цієї миті юна Софіхен кивнула на гостя:
– А це ще хто такий – отой ваш граф, чи що?..
Втім, після обнадійливих слів Сен-Жермена принцеса вже оговталась і не слухала непутящу дочку. Вона нарешті знов перейшла на німецьку, суворо кинувши служницям:
– Відведіть цю негідницю додому, перевдягніть у чисте, причешіть та не зводьте з неї очей. Потім іще поговоримо… І дивіться мені: нікому ні про що анічичирк!
Коли ж вони з графом лишились на галявині самі, мовила:
– Ну, то що скажете на все це, ваша світлосте?
– Не скажу, а для початку спитаю…
– Так, прошу!
– Я вірно зрозумів, що принцеса Софіхен знайома з роботами французьких просвітників?
– Так, знайома… – і перевівши дух, Йоганна-Єлизавета додала: – Познайомилась на свою голову, начиталася…
– Наскільки я зрозумів, вона вільно володіє французькою?
– Так, графе.
– А чого іще її навчали, дозвольте поцікавитись?
– Танців, музики…
– Танці, музика, співи та етикет – це зрозуміло. Мене цікавить те, що в нинішню епоху вважається серйозними науками.
– Начаткам історії, географії та богослов'я, – але ображена до глибини душі мати знов-таки не втрималась від уїдливого коментаря: – Втім, як бачите, непутящій моїй дочці уроки богослов'я не додали жодного благочинства.
– Я так відчуваю, характер у неї… М-м-м…
– Так, характеру принцеси просто жахливий, – заздалегідь погодилась Йоганна-Єлизавета й додала: – Більш того, паскудний!
– Я сказав би, твердий та незалежний.
– Ну, як хочете, графе, так і кажіть. Так нехай і буде…
І позаяк Сен-Жермен не відповів, принцеса не втрималась:
– А що, ваша світлосте?..
Та граф уперто зберігав мовчанку хвилин п'ять, доки не спитав:
– Як би ваша високість поставились до того, що я спробував би просватати юну принцесу Анхальт-Цербстську, нашу твердохарактерну Софію-Фрідеріку-Августу, за Карла-Петера-Ульріха, принца Голштинського?
Спочатку вона не зрозуміла. Потім Сен-Жермен побачив, як розширені очі принцеси наливаються абсолютним божевіллям, тож поквапився уточнити:
– Тобто перепрошую за неточність! Власне, віднедавна він уже не є наслідним принцем Голштинським Карлом-Петером-Ульріхом. Якщо точніше, тепер він – Великий князь Петро Федорович, котрий із часом має успадкувати престол Російської імперії.
Нещасна принцеса Иоганна-Єлизавета позадкувала, не зводячи вирячених очей із графа, доки не вперлася спиною в одне з розлогих дерев. Потім її ліва рука повільно поповзла до серця.
– Ну, то чого ж ви мовчите, ваша високосте? – щиро здивувався Сен-Жермен. – Ну, будь ласка, скажіть, чи до вподоби вам моя пропозиція. Нумо?..
- Предыдущая
- 48/60
- Следующая