Украина - не Россия - Кучма Леонид Данилович - Страница 90

Сьогодні прорватися на переповнений ринок запуску супутників зовсім непросто. Але суттєва перевага «Космотрасу» полягає в тому, що загальні витрати компанії нижчі порівняно з конкурентами, і, виходить, можна залучати клієнтів більш прийнятними розцінками.[104]

Товкотнеча на ринку

Більшість прогнозистів згодні з тим, що в найближчі п’ять років на світовому ринку буде відбуватися щорічне подвоєння числа запусків космічних апаратів малого розміру в рамках державних, комерційних і наукових програм. Росте число держав і великих компаній, що хочуть мати власного супутника, але занадто дорогий супутник їм все-таки не по кишені. «Космотрас» створив нішу для дрібних і середніх клієнтів, у першу чергу, для університетів, а також для країн, що розвиваються.

Рішенням президентів Росії й України від 12 лютого 2001 року статус програми «Дніпро» і в Росії, і в Україні підвищений до статусу державної (у Росії — федеральної) програми в галузі космосу і космічної співпраці між двома країнами. І зараз докладаються зусилля, щоб до програми «Дніпро» на такому ж високому рівні приєднався Казахстан. Адже пускові шахти знаходяться на казахстанській землі, у Байконурі. Одна з них експлуатується, а три чекають своєї черги. Вони завжди використовувалися для відпрацювання радянських ракетних комплексів. І зараз у встановленому порядку вирішується питання про передачу статусу відповідальності за їх експлуатацію від Казахстану до російської сторони.

24 — 28 серпня 2001 року в Києві пройшла міжнародна виставка «Космічні технології — на службу суспільству», і проект «Дніпро» був визнаний на ній найбільш ефективним серед десяти міжнародних космічних програм за участю України. За відомостями Національного космічного агентства України (НКАУ), кожна гривня і кожен карбованець, вкладені в «Космотрас», приносять три. За висновком НКАУ, коопераційні поставки між Україною і Росією в рамках космічної співпраці щороку стабільно зростають на 10 — 15 відсотків. Мабуть, сторони прийняли правильне рішення, відмовившись від створення двох повністю замкнутих циклів виробництва ракетно-космічної техніки. Світ тепер працює за іншими правилами. Національне космічне агентство України вважає перспективною співпрацю з російською компанією «Рособоронекспорт» у здійсненні спільних інвестиційних проектів. Україна планує брати участь у російському проекті по створенню глобальної навігаційної системи ГЛОНАСС. До речі, це проект виняткової технічної і технологічної складності — «безперспективні» країни за такі проекти просто ніколи не візьмуться.

Ще один український проект за участю російських колег — нова трьохступенева ракета-носій «Циклон-4», призначена для біляекваторіальних запусків, конкретно — з космодрому Алкантар у Бразилії, у штаті Маран’ян, розташованого поблизу екватора, на 2° південної широти.[105]За допомогою космічної техніки виконуються (а точніше, продовжують виконуватися) російсько-українські наукові дослідження.[106]

Усі ці спільні починання зовсім не виключають нормальної (як кажуть, «здорової») конкуренції між Росією й Україною. У лютому 2001 року уряд Єгипту оголосив міжнародний тендер на проектування, виготовлення і запуск першого єгипетського супутника дистанційного зондування Землі. У тендері взяли участь Велика Британія, Росія, Україна, Італія і Південна Корея. Суперники, що і казати, сильні, але тендер виграло ДКБ «Південне».[107] Умови тендера передбачають також створення і розгортання в Єгипті наземної станції управління супутником у польоті і модернізацію станції прийому даних дистанційного зондування. Це все до питання про рівень українських високих технологій і їх конкурентоздатність на світовому ринку.

До числа партнерів ДКБ «Південне» по даному проекту ввійдуть: «Південмаш», НДІ радіотехнічних вимірів (Харків), науково-виробничі підприємства «Хартрон-Консат» і «Хартрон-Юком» (Запоріжжя), Державне науково-виробниче підприємство КОНЕКС (Львів). Наші фахівці, до речі, проведуть навчання єгипетського персоналу.

Запуски на геостаціонарну орбіту під силу і українському «Зеніту», і російському «Протону». Одне й те ж саме замовлення може дістатися або нам, або росіянам. Навіть дві аварії «Протона» у 1999 році не підірвали його репутації. Є суперник і в південмашівского «Дніпра» — це ракета «Рокіт», створена на основі першого і другого ступеней армійської РС-18 (згідно західної класифікації SS-19, «Стилет») у російському Державному космічному науково-виробничому центрі імені Хрунічева.[108] за участю «Даймлер Крайслер Аероспейс». Спроможність нести корисне навантаження в «Рокоту» помітно менша: «Рокіт» може доставити на орбіту 1,9 тонни, а «Дніпро» з додатковим ступенем до 4,5 тонн. Але ця різниця не завжди допомагає їм «розійтися» на ринку: низькоорбітальні супутники звичайно важать мало. Зате при запусках «в’язками» перевага в «Дніпра».

Російська Ракетно-космічна корпорація «Енергія» збирається створити новий носій «Аврора» для запусків з австралійського острова Різдва, щоб, на думку експертів, прямо суперничати і з французькою програмою «Аріан», і з «Морським стартом», в якому бере участь Україна. Отут, щоправда, є одна загадка: у «Морському старті» бере участь і сама ж РКК «Енергія». Але це справа ще не завтрашнього дня, життя покаже, що і як. Національні космічні агентства України і Росії виробили добрі, партнерські відносини.

Ринок штука непроста, це нікому доводити не треба, але коли я чую розмови, що надлишок ракет у світі занадто великий, що вийти на ринок космічних запусків уже практично неможливо, позаяк на ньому і так занадто тісно (і так далі), я нагадую собі, що за всіх часів було практично неможливо вийти на будь-який ринок. Однак за всіх часів нові і нові учасники все ж виходили на ринок і знаходили собі на ньому місце. Наші люди пропонують відмінне поєднання ціни, надійності і якості, а це непогана перепустка на ринок. Надійність нашої ракетно-космічної техніки особливої реклами не потребує, вона підтверджена більш ніж двома тисячами ракетних пусків.

У ринка космічних пускових послуг багато сегментів. Для якоїсь мети потрібні низькоорбітальні супутники, для іншої — високоорбітальні, у якихось випадках підходять ракети-носії важкого класу, у якихось — легкого. Різних клієнтів цікавлять різні орбіти. Орбіти бувають кругові й еліптичні, геліосинхронні і геостаціонарні, у орбіт різні кути нахилу до площини екліптики. Звідси зрозуміло, що універсальних ракет і універсальних космодромів на всі випадки життя не існує, і це також полегшує проникнення на ринок.

Саме тому дніпропетровські конструктори зайнялися розробкою нового ракетно-космічного комплексу «Маяк». Завдання просте: використовувати вигідне географічне положення і високий технічний рівень космодрому СТБ у Південно-Африканській республіці. При створенні нової трьохступеневої ракети мається на увазі застосувати вузли і технології української ракети «Зеніт» і французької «Аріан», що дозволить істотно скоротити витрати і забезпечити високі конкурентні можливості комплексу.

Наша ракета «Циклон» послужить базовою моделлю для створення, разом з італійською фірмою «Фіат-Авіо», нової ракети, здатної виводити на орбіту висотою 500 км до п’яти з половиною тонн вантажу. Взагалі не можна не відзначити, що італійці демонструють чудову ринкову і технічну гнучкість у співпраці з нами. Італійці виступають координаторами робіт по створенню сім’ї європейських ракет-носіїв «Вега» легкого класу на основі «Циклону», а ДКБ «Південне» розробляє для них рідинний ракетний двигун 4-го ступеня і здійснює комплексне проектування ракети-носія і її систем.

Я маю велику надію, що удача буде супроводжувати ще один важливий космічний проект, який одержав назву «Попередження». Учасники проекту, крім України, за абеткою: Велика Британія, Німеччина, Данія, Росія, Франція, Швеція — на загал, 14 країн.[109] Мета проекту — виявлення і відстеження короткострокових провісників землетрусів. Справа в тім, що землетрус, наближаючись, заздалегідь начебто сповіщає про себе, і це повідомлення може бути «прочитане» під час моніторингу стану іоносфери і магнітосфери Землі.[110]