Приватне життя феномена - Гуцало Євген Пилипович - Страница 73

—  Доступно й багачам,— мовила Мейдж, яка знала, що багачам усе доступно, та раптом її блакитні очі-фіалки зів’яли від м’якого докору: —Ой, Хомо, і жартівник же ви! Багачам немає потреби ні тепер, ні в майбутньому продавати свої нирки нашій фірмі. Вони тільки купують, споживають.

—  А бідняки в разі потреби купують у вас нирки? — допитувався грибок маслючок із похнюпленою впертістю, яка б уже десь удома вивела з себе зоотехніка Невечерю чи листоношу Горбатюка, тільки, звісно, не чарівну Мейдж.— От коли заболить у бідняка нирка, треба вирізати, то чи зможе купити у вас?

—  Ой, Хомо,— з невимушеною лагідністю знову дорікнула Мейдж,— але ж бідняк, який захоче купити нирку в нашій фірми, уже буде не бідняк, а багач! Значить, зможе купити, ви згодні зі мною?

—  Бідняк, який став багачем? — насупив бровенята грибок маслючок, і його суворе чоло виражало роботу якоїсь великої й тяжкої думки. Й Хома повторив: —Тільки бідняк, що став багачем...

—  Так! — сяяла заокеанська секс-бомба щирою усмішкою, з якою можна було б рекламувати, скажімо, перевагу й приємність смерті саме від нейтронної бомби, а не від атомної.— Бідняк, що став багачем!

—  Значить, так,— міркував Хома.— Бідняк, потерпаючи від злиднів, продає вашій фірмі свою нирку...

—  Я звикла до таких картин.

—  Значить, продавши нирку, цей бідняк розбагатів?

—  Авжеж, розбагатів, бо фірма платить великі гроші.

—  Тепер бідняк, що став багачем, може купити свою нирку назад, бо має гроші на її придбання?

—  Так, може,— згодилась Мейдж.— Проте, купивши свою нирку назад, він уже не багач, а бідняк, бо потратив надбані гроші. А бідняк не здатен заплатити за операцію по приживленню нирки, тобто за трансплантацію. Значить, нирка не повернеться в черевну порожнину, до поперека, а зостанеться в руках бідняка, бездіяльна й непотрібна. Отже, бідняк, що продав нирку нашій фірмі, хай зостається багачем бодай на десяток років. Повинна вам сказати, що жоден наш клієнт не купував у нашої фірми свою нирку назад. Вам, Хомо, спала така фантазія в голову, бо ви знаєте тільки свій колгосп і майже не обізнані зі звичаями суспільства рівних можливостей.

Грибок маслючок, либонь, почувався бовдур-бовдуром: ще б пак, начебто і спереду чоловік, і ззаду чоловік, а увесь — як на сміх в очах звабливої секс-бомби, з якою, либонь, могла б позмагатись у молодості хіба що яблунівська спекулянтка Одарка Дармограїха. Отож він ковтнув облизня, а Мейдж, не кепкуючи з грибка маслючка й не глузуючи, провадила далі:

— Так, у нашій країні кожен може розбагатіти на своїх нирках. Дехто шкодує, що не здатен продати відразу обидві, замінивши природні на синтетичні, проте, напевно, не за горами Кордільєрами той час, коли бідняки зможуть перейти тільки на штучні нирки. Можливо, саме штучні нирки врятують націю від інфляції, безробіття, голоду й масових злочинів. Закуповуючи нирки в країнах, що розвиваються, і в країнах третього світу, ми цим самим надаємо значну матеріальну й моральну допомогу їхнім народам. Щоправда, заради справедливості слід визнати, що нирки в цих країнах ми заготовляємо за значно нижчими цінами, ніж у себе вдома... Зізнаюсь і в тому, Хомо,— проникливим голосом сказала Мейдж, і еротичної радіації в кожному слові погустішало, аж яблунівського колгоспника мимоволі вдарило дрожем,— що на вищому консорціумі нашої аптечно-лікарської фірми недавно дебатувався дуже цікавий проект. Суть його зводиться ось до чого. Слід на кожній біржі праці по великих містах Америки організувати філіали фірми з метою невідкладної допомоги безробітним на місці. Не знайшовши всоте чи вдвохсоте роботи на біржі праці, безробітний не повинен повертатись додому, а йти до нашого філіалу, щоб здати ліву чи праву нирку й негайно одержати такі незайві долари. Проект провалено більшістю в один голос. Ця ілюзорна більшість злякалась, що комуністи і деякі ліві організації не зрозуміють гуманної суті нашої акції, зчиниться небажаний вереск у пресі і ця вакханалія спричиниться до соціальних катаклізмів. Ну що ж, тут програла не фірма, а безробітні. Бо для того, щоб дістатись до нас, вони змушені тратити останні долари й центи, а на ці долари й центи можна купити хліб і молоко для дітей!

Від щирого співчуття до безробітних і до їхніх голодних малих дітей у чарівної Мейдж у голосі забриніли істеричні нотки, проте ці істеричні нотки не пригасили струмування еротичної радіації в кожному слові. Грибок маслючок слухав секс-бомбу, нестямними очима блукаючи по незчисленних шкатулках-саркофагах із законсервованими нирками, а де він був думками? В тих довгих чергах, що зміями повитягувались коло бірж праці по містах-мегаполісах? У тру- щобах Сан-Пауло чи Ріо-де-Жанейро? У покритих кокосовим листям хижках диких африканських племен? На тихоокеанських атоллах, на яких після випробування атомної зброї й по нинішній день в усьому живому не здатна врегулюватись генетична програма, створена тисячоліттями еволюції живої матерії? Де в цю мить був Хома, грибок маслючок, старший куди пошлють, великий мандрівник?!

Пригноблений, у трансі, майже нічого не помічаючи, він подався слідом за Мейдж до іншого відділення, де зібрано велетенську колекцію очей. Вилучені з очних ямок черепів і поховані в прозорих саркофагах-капсулах, обладнаних для їхнього ідеального зберігання, вони скидались на дивовижні плоди, що виросли на дивовижному дереві. І важко було сказати, що це дерево — людина. Гак, це дерево — людина, котра добровільно чи з примусу продавала чи віддавала одно, а то й двоє очей. І це дерево-людина зросло в джунглях сучасного цивілізованого світу.

Карі, сині, зелені, голубі, блакитні, золотаві, сірі — вони дивились на Хому з якогось несправжнього життя і несправжньої сутності, і грибок маслючок зовсім розгубився під тими назавжди осклілими, холодними поглядами, йому не вірилось, що до цих очей, у їхні погляди колись повернеться тепло, що вони знову зможуть виражати ніжність і любов, гнів і ненависть.

— Ці очі в прекрасному стані,— щебетала Мейдж, нітрохи не переймаючись душевним сум’яттям яблунівського колгоспника.— Пригляньтесь до білкової оболонки чи рогівки — вони бездоганні в кожного окремого екземпляра. А зіниці, а кришталики, а війкові м’язи, а сітківка, а зорові нерви! Фірма гарантує не тільки ідеальний стан зберігання свого товару протягом багатьох років, а також і прекрасні функціональні здатності, коли товар фірми стане власністю клієнта. Тут можна підібрати товар до смаку за кольором, за розміром, за формою, за діоптріями. За всі роки існування фірми — жодної скарги. Як правило, товар нашої фірми служить клієнтові надійніше й ефективніше, ніж його власний. І якщо ви, Хомо, захочете вдатись до послуг нашої фірми, то ніколи не розкаєтесь. Серед наших клієнтів — державні діячі країн вільного світу, підприємці, банкіри, гангстери, верховоди індустрії підпільного бізнесу, прекрасні представниці найдревнішої професії, акули жовтої преси, професійні військові найманні і професійні вбивці.

Либонь, годилося б сказати, а якого ж виразу прибрали очі самого Хоми, коли з усіх усюд на грибка маслючка по- втуплювались осклілі крижані погляди. їхня поверхня, здавалося, скисла, як ото скисає борщ на четвертий чи на п’ятий день. Лише золотаві зіниці полум’яніли в тому перебухтілому скислому борщі, і полумінці в зіницях були такі, наче то під чорним лісом спіткався чорт із бісом, і похмурий погляд грибка маслючка здавався не прямесеньким шляхом до пекла, а многотрудним і вибоїстим шляхом до бога. Під тим поглядом заокеанська секс-бомба зоставалась незмінно звабливою й незворушною, бо, либонь, фірма платила їй гроші саме за звабливість і незворушність.

—  Красно дякую,— похмуро сказав Хома,— а тільки я ще своїми очима добре бачу. Та й не хочеться мені до одної компанії з отими... Хай гангстери вставляють собі нові здорові очі, щоб краще стріляти. Та ще хай оті акули жовтої преси, щоб більше брехні навернути... А в мене у Яблунівці своя компанія, моя компанія не потребує дивитись на світ чужими очима.