Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Молодий місяць - Майер Стефани Морган - Страница 76
Аліса вказала туди, де вулиця переходила у широку яскраву площу.
– Там! Зараз ми з південного боку площі. Біжи прямо, тоді повернеш праворуч від башти з годинником. Я знайду шлях навколо…
Раптом її дихання прискорилося, і коли вона заговорила знову, її голос був схожий на шипіння.
– Вони всюди!
Я завмерла і не зрушила з місця, але вона виштовхала мене з машини.
– Забудь про них. У тебе дві хвилини. Біжи, Белло, біжи! – крикнула вона, вилазячи з машини.
Я не зупинилася, щоб подивитися, як Аліса розчиняється в тінях. Я навіть не зачинила по собі дверцят машини. Відштовхнула з дороги дебелу жінку і побігла, не звертаючи уваги ні на що, тільки на нерівну бруківку під ногами.
Я вибігла з темного провулка – й мене засліпило яскраве сонячне проміння, яке заливало усю площу. Мені в обличчя вдарив дужий вітер, жбурнувши волосся в очі й осліпивши мене. Не дивно, що я не бачила стіни з людей, аж поки не врізалася в когось із натовпу.
Не було ніякого проходу, не було жодної щілини між людьми, які тісно тулилися одне до одного. Я злісно проштовхувалася між ними, відчайдушно борючись із їхніми ліктями, які щосили відпихали мене назад. Я чула вигуки роздратування, я ж бо декому завдавала болю, прокладаючи собі шлях, та жоден не говорив на зрозумілій мені мові. Всі обличчя злилися в єдину розлючену й здивовану пляму, оточену всюдисущим червоним кольором. Якась жінка з білявим волоссям сердито подивилася на мене, а червоний шарф, обмотаний навколо її шиї, був схожий на огидну криваву рану. Дитина, яку посадили на плечі чоловікові, щоб вона могла бачити над натовпом, усміхнулася мені зверху вниз, і її губи розтягнулися у кривій посмішці, виставляючи напоказ білі ікла вампіра.
Натовп, який юрмився навколо мене, скерував мене у неправильному напрямку. Добре, що було видно годинник, інакше я б ніколи не здогадалася, куди слід рухатися. Але обидві стрілки на годиннику вказували на безжальне сонце, і хоча я навіжено розпихала руками людей, я знала, що все одно не встигну. Я не здолала й половини шляху. Мабуть, уже й не здолаю. Я ж дурна повільна людина, і через мене ми всі загинемо.
Я сподівалася, що Аліса також тут. Що вона стоїть у якомусь темному закутку і бачить, що я все зіпсувала. Тепер вона може вертатися додому до Джаспера.
Я прислухалася. Спробувала не звертати уваги на злісні вигуки, а зосередитися, щоб почути момент викриття: мовчанку, а тоді, можливо, відчайдушні зойки, коли народ побачить Едварда у променях сонця.
Та раптом попереду, посеред натовпу, утворилася порожнеча – я побачила трохи вільного місця. Я швидко проштовхалася туди, не розуміючи, що це, поки не вдарилася колінами об цеглу, – це був широкий квадратний фонтан у центрі площі.
Я ледве стримувалася, щоб не заплакати з радості, коли переступила через край і кинулася бігти по коліна у воді. Перетинаючи фонтан, я здіймала у повітря численні бризки, які виблискували на сонці. Та вітер був такий холодний, що навіть незважаючи на сонце, мокрий одяг аж обпікав тіло. Зате фонтан був дуже широкий; це дозволило мені перетнути центр площі в лічені секунди. Наблизившись до другого краю фонтану, я не зупинилася, – кидаючись у натовп, я використала низеньку стіну, як трамплін.
Тепер мені поступалися з більшою готовністю, уникаючи крижаної води, яка величезними бризками розліталася з мого одягу. Я знову подивилася на годинник.
Глибокий, швидко наростаючий передзвін луною прокотився площею. Від нього затремтіло каміння під моїми ногами. Діти кричали, затуляючи вуха руками. І я заволала.
– Едварде! – вигукнула я, знаючи, що це не допоможе. Натовп був занадто галасливим, а мій голос занадто тихим і виснаженим. Але я не могла не кричати.
Годинник пробив знову. Я пробігла попри дитину на руках у матері – її волосся було майже біле в сліпучому сонячному світлі. Кілька високих чоловіків, одягнених у яскраво-червоні спортивні куртки, вигукували погрози на мою адресу, поки я пробиралася крізь них. Годинник пробив знову.
Неподалік від чоловіків у спортивних куртках був незначний просвіток у натовпі, місце між туристами, які безцільно тинялися довкола. Мої очі шукали темний вузький прохід праворуч від широкої квадратної будівлі під баштою. Попереду нічого не було видно – забагато людей. Годинник пробив знову.
Тепер було важко дивитися. Натовп розсмоктався, але вітер шмагав волоссям по обличчю й випікав мені очі. Я не знаю, що стало причиною моїх сліз – пронизливий вітер чи те, що годинник пробив знову.
Перед входом у провулок стояла невеличка сім’я з чотирьох людей. Обидві дів чинки були одягнені в темно-червоні сукні, які дуже личили до стрічок, що пов’язували їхні коси. Батько був невисокого зросту. Мені здалося, що позаду нього, в тіні, стоїть щось яскраве. Я кинулася до них, витираючи на ходу сльози. Годинник пробив знову, і найменша дів чинка затулила вуха руками.
Старша дів чинка, яка зростом сягала своїй матері до пояса, обхопила її за ногу й дивилася в тінь позаду них. Я побачила, як вона потягнула матір за лікоть і вказала пальцем у темряву. Годинник пробив іще раз. Тепер я вже зовсім поряд!
Я вже достатньо наблизилася, щоб почути її високий голос. Її батько здивовано витріщився на мене, адже я несподівано наскочила на них, без упину повторюючи ім’я Едварда.
Старша дів чинка загигикала й сказала щось матері, знову нетерпляче вказуючи в тінь позаду них.
Я оббігла навколо батька – він ледве встиг забрати дитину з дороги – й ковзнула в тінь позаду них, коли годинник знову пробив над моєю головою.
– Едварде, ні! – закричала я, але мій голос загубився в передзвоні годинника.
Нарешті я його угледіла і збагнула, що він не бачить мене.
Це був дійсно він, цього разу справжній, а не галюцинація. І раптом я усвідомила, що мої ілюзії були геть неправдиві; я ніколи не розуміла, як він почувається насправді.
Едвард стояв нерухомий мов статуя, всього за кілька кроків від початку провулка. Його повіки були заплющені, під очима – фіолетові круги, а руки опущені по боках, долонями вперед. Вираз його обличчя був дуже спокійний, немов він мріяв про приємні речі. Його мармурові груди були оголені – біля ніг лежала безформна купа білої тканини. Світло, яке слабо відбивалося від тротуару, тьмяно поблискувало на його шкірі.
Мені ще ніколи не випадало бачити щось красивіше – навіть попри те, що я бігла, задихаючись і волаючи, я змогла оцінити видовище. Й останні сім місяців не мали ніякого значення. І те, що він сказав у лісі, також не мало ніякого значення. І байдуже, що, можливо, він не хоче мене. Я б ніколи не захотіла когось іншого, незалежно від того, скільки б прожила.
Годинник пробив знову, і він зробив великий крок назустріч світлу.
– Ні! – закричала я. – Едварде, поглянь на мене!
Він не слухав. Він ледь помітно усміхнувся і підняв ногу, щоб вийти на залиту сонцем дорогу.
Я врізалася в нього з такою силою, що впала б на землю, якби його руки не зловили й не втримали мене. У мене аж дух перехопило, і я відкинула голову назад.
Його темні очі повільно розплющилися, годинник пробив знову.
Він здивовано подивився на мене.
– Дивовижно, – мовив він своїм чудесним голосом, сповненим зачудування. – Карлайл мав рацію.
– Едварде, – я спробувала вдихнути, та мій голос ледве звучав. – Ти мусиш повернутися назад у тінь. Рухайся!
Здається, він зніяковів. Ніжно провів рукою по моїй щоці. Він, здається, й не помітив, що я намагалася заштовхати його назад. Із таким самим успіхом я могла штовхати кам’яну стіну. Годинник пробив іще раз, але він не відреагував.
Це було дуже дивно, бо я знала, що ми обоє – в смертельній небезпеці. Проте в той момент я почувалася дуже добре. Цілісно. Я відчула, як серце знову почало битися в грудях, а гаряча кров пульсувала венами. Мої легені переповнилися солодким ароматом, який линув від його шкіри. Так наче ніколи не було ніякої рани в моїх грудях. Я почувалася чудово – не те щоб я зцілилася, а немов її взагалі ніколи не було.
- Предыдущая
- 76/97
- Следующая