Одержима - Украинка Леся - Страница 3

Й о г а н н а

Прости, що зачiпаю незнайому, але ж у нас така весела звiстка.

М i р i а м

Що то мене обходить?

Й о г а н н а

Всiх обходить!

Месiя наш воскрес!

М i р i а м

(голосно)

Воскрес? Месiя?!

Й о г а н н а

На бога, сестро, тихше! ще почує хто з люду й донесе синедрiону.

М i р i а м

Ви боїтесь, коли б вам за Месiю кров не пролити так, як вiн за вас пролив свою?

Й о г а н н а

Проллєм, як буде треба, - тепер не час.

М i р i а м

Ти, жiнко, чим торгуєш?

Й о г а н н а

Сказала б я, питання не до речi.

М i р i а м

А ти не знаєш, де тепер Месiя?

На небi, певне?

Й о г а н н а

Кажуть, на землi, мiж людом ходить.

М i р i а м

Отже, в вас надiя, що є кому i вдруге кров пролить, як прийде знову час!

(Гiрко смiється).

А я не вiрю, щоб вiн воскрес, бо ви того не вартi!

Й о г а н н а

Вiн не вважав, чи вартий хто, чи нi.

М i р i а м

Се правда! вiн нiколи не вважав на те, що з вас нiхто його не вартий.

I все-таки не вiрю, що воскрес вiн.

Й о г а н н а

Але ж вiн сам пророкував про те!

М i р i а м

Для сеї самої юрби воскреснуть?

На се, либонь, не стало б i Месiї!

Й о г а н н а

Здається, помилилась я, бо ти, як бачу, не прихильниця його.

М i р i а м

Прихильних мав вiн досить i без мене.

Йоганна зо страхом ховається в поблизький гурток.

М i р i а м

(їй услiд)

Не бiйсь! не розкажу синедрiону, бо вiн для мене не милiш, нiж ти, хiба однаково ненависний.

(Близько проходить старий галiлеянин, Мiрiам звертається до нього).

Що, батьку, чи правду кажуть, що воскрес Месiя?

С т а р и й

Так правда, як i те, що вiн пролив за всiх нас кров свою святу, невинну.

М i р i а м

Вiн не за всiх пролив. Неправда, значить.

С т а р и й

Як не за всiх!

М i р i а м

За мене вiн нi краплi не проливав.

С т а р и й

А, ти не вiриш в нього…

(Хоче й собi сховатись у гуртi).

М i р i а м

Я вiрю в нього!

Старий спиняється.

Вiрю бiльш, як ти, бiльш, як усi ви.

С т а р и й

То приходь сьогоднi до нас на збiр.

М i р i а м

(з вiдразою)

Щоб я до вас прийшла?!

Ховатися по норах вкупi з вами?

Менi при вас нема чого робити: у мене на чолi немає плями!

С т а р и й

А в кого ж є?

М i р i а м

У вас, у всiх у вас!

Усi ви допустили, щоб Месiя кривавий викуп дав за вашi душi.

I вам прийнять його було не тяжко?

Вiддячились ви, правда, хто сльозою, хто щирою до ворогiв любов'ю…

С т а р и й

Вiн сам казав нам ворогiв любити.

М i р i а м

А ви й зрадiли! так вам безпечнiше: душа врятована та й тiло не загине!

С т а р и й

(з острахом)

Хто ти така?

М i р i а м

Я? "Одержима духом"!

С т а р и й

Благай Месiю, щоб зцiлив тебе i визволив вiд того злого духа святою силою своєї кровi й тiла.

М i р i а м

Щоб визволив мене цiною кровi?

Своєї кровi? Та невже ти, дiду, гадаєш, нiби я себе цiную дорожчою, нiж чиста кров його?

Так слухай же: чи в огнянiй геєнi, чи в темрявi без краю доведеться менi навiк-вiкiв з душею пробувати, та радощi моєї не зруйнує сам князь темноти, радощi вiд того, що на менi не важить кров Месiї, що вiн її за мене не пролив анi краплини.

С т а р и й

Як могло те статись?

М i р i а м

Ненависть врятувала вiд грiха.

С т а р и й

Кого ж ненавидиш?

М i р i а м

Всiх вас, себе i свiт.

С т а р и й

За тебе теж пролита кров, та дармо, бо ти не прийняла святого дару.

М i р i а м

I не прийму! бо я не Астарот, щоб мала кров приймати в подарунок.

Непримiтно пiдходить слуга синедрiону i з ним римський преторiанець.

С л у г а

Про що говорите?

С т а р и й

(заминаючись)

Це, бачиш…

М i р i а м

Про Месiю!

С т а р и й

Зовсiм ми не про теє розмовляли.

П р е т о р i а н е ц ь

А хто ж то, дiвчино, отой Месiя?

Поки преторiанець i слуга слухають Мiрiам, старий галiлеянин ховається мiж людьми.

М i р i а м

А той, що ви недавно розп'яли, ви знаєте, вiн цар був iудейський.

Тепер вiн знов по всiй країнi пiде, бо вiн воскрес, воскрес у новiй славi!

Нехай там стережуться цар, i цезар, i весь синедрiон, пекельна рада!

П р е т о р i а н е ц ь

(хапає її за руки, киває на слугу)

А дай шнурка, ми спутаємо кiзку, щоб не брикала дуже.

М i р i а м

Що? в'язати?

(Зручно нахиляється, бере камiнь i пускає в голову слузi).

Хоч одного, та все ж покарбувала!

Її знов хапають за руки, скручують i в'яжуть. Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в'язати Мiрiам.

М i р i а м

Хотiла б я всю вашу кров пролити, вiддячити за жертву!

П р е т о р i а н е ц ь

Що ж та жертва, коли ви кажете, що вiн воскрес?

М i р i а м

Так що ж? Хiба минає все минуле?

Вiн пережив три вiчностi в три ночi, прийняв три смертi. Чи тепер, воскресши, забуде вiн страждання, зраду, смерть?

Простити може, а забути - нi!

О, будьте проклятi!

С л у г а

Хто?

М i р i а м

Всi ви! Цезар, синедрiон, i цар, i весь народ!

Тим часом на майданi гурти потайних прихильникiв Месiї зникли, а надбiгла юрба iудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомiн на майданi.

С л у г а

(кричить до народу)

Гей, слухайте, вона нас проклинає!

Г о л о с и з ю р б и

Що? Що тут? Хто ся жiнка? Що їй треба?

За що її зв'язали? Зрада? Змова?

М i р i а м

Я проклинаю вас прокльоном кровi!

С л у г а

Що суджено кленучому?

Г о л о с и в ю р б i

Камiння.

Люди набирають камiння i з диким ревом кидають на Мiрiам.

М i р i а м

Месiє! коли ти пролив за мене… хоч краплю кровi дарма… я тепер за тебе вiддаю… життя… i кров… i душу… все даремне!.. Не за щастя… не за небесне царство… нi… з любовi!

(Падає пiд градом камiння)