Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Кассандра

Украинка Леся

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Кассандра - Украинка Леся - Страница 10

Изменить размер шрифта:

Покій Кассандри. Нема нікого.

Деїфоб

(ввіходить)

Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!

(Плеще в долоні і гукає).

Рабині, гей!

З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.

Рабиня

Що, владарю?

Деїфоб

Та що се,

невже моя сестра служниць не має,

що й не докличешся нікого?

Рабиня

Вжеж,

пророчиця рабинь всіх розпустила,

казала: годі вже тих царських звичок,

час привикати без рабинь до праці,

бо хутко здасться.

Деїфоб

От нові ще примхи!

А ти чия?

Рабиня

Царівни Поліксени.

Деїфоб

Ну, все одно, піди поклич сестру.

Рабиня

Котору? Поліксену?

Деїфоб

Ні, Кассандру,

та хутко.

Рабиня

(йде воркотячи)

Хутко! бач, який швидкий.

Старі вже ноги в мене, де тут хутко…

(На порозі).

Та он вона й сама… Царівно, швидше -

там братик дожидається…

(Виходить).

Кассандра

(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)

Вітаю.

Деїфоб

І що ти справді вигадала, сестро?

Рабинь всіх розпустила, а сама

кужілки з рук не випускаєш.

Кассандра

Брате,

воно завчасу краще привикати

до неминучого.

Деїфоб

Се рабська мова!

Царівна так би не сказала зроду.

Кассандра

А що ж казати?

Деїфоб

«Або царювати,

або загинути!»

Кассандра

Ми всі загинем,

та не царюючи.

Деїфоб

Дай спокій, сестро,

і не частуй мене пророкуванням.

Се чисте горе: брат - пророк, сестра -

пророчиця, нема де проступити

у власнім домі за віщунством рідних.

Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,

казати правду, дівчині се личить

далеко краще, ніж пророча мова.

Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате,

сама б радніша прясти білу вовну,

ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб

Пряди, пряди - ниток багато білих

зарученій потрібно на весілля,

на шлюбні шати й на дари для гостей.

Кассандра

Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,

та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається).

Деїфоб

І в пору, і до речі. Я, сестрице,

не звик даремне марнувати мову.

Якщо кажу, то, значить, варто слухать,

а ти хоч і віщунка, та сама

своєї долі, видно, не вгадаєш,

то я тобі скажу: ми заручили

тебе оце тепер за Ономая,

царя лідійського.

Кассандра

Зарані, брате,

говориш ти мені: «Ми заручили»,

бо ще ж я не рабиня поки що

і маю власну волю.

Деїфоб

Ні, Кассандро,

бо кожна дівчина, чи то рабиня,

чи то царівна, слухає родини.

Кассандра

Я, брате, й не рабиня, й не царівна,

а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб

Я не для загадок прийшов сюди,

не для пустих розмов. Кажу виразно,

що ти заручена. Цар Ономай

тебе собі жадає в нагороду

за спілку й поміч проти ворогів.

Хвалився він, що піде в бій сьогодні,

і всіх своїх лідійців поведе,

і що не зайде сонце, як вже буде

розбите впень усе вороже військо.

«Коли се правда,- ми сказали,- завтра

ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра

Хіба що такі «Коли се правда…» Власне,

що се неправда.