Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич - Страница 62

— От блядь симулянтська, — сказав Крейда Беляеву. — Як паскудити, він герой. А як перед батьківщиною відповідати — одразу на той світ тікає.

Крейда сидів за маленьким столиком, що стояв упритул до вікна-дзеркала, й апетитно уплітав галушки зі шкварками, від чого скло вкрилося легеньким туманцем, довелося рукою прочищати, щоб краще бачити, як карається ворог української військово-козацької федеративної держави.

— Лікаря викличте, до тями його приведіть, — дав команду Крейда. — Інтелігент сраний. І продовжуйте допит. Якщо треба, пресуйте його всю ніч. Я йому покажу «Ахіллесову п'яту».

— Слухаюсь, — виструнчився Бєляєв.

68.

12 липня 2077 р

Вашінгтон, 10.00 AM

Його Високоповажності Гетьману України К-Д. Махуну

Сер,

Мене надзвичайно занепокоїли події, що сталися в Києві 7 липня цр. Маю на увазі спробу заарештувати громадянку Конфедерації Держав Північної Америки Б. О'Коннел за цілком фальшивим звинуваченням у шпигунстві проти України. Б. О'Коннел — офіцер-аналітик Космічного командування КДПА, яка героїчно працювала в складі експедиції на Марсі і ніякого відношення до розвідувальних операцій на Землі не має. Я з нетерпінням очікую повернення Б. О'Коннел до Вашінгтона для продовження її важливої місії.

Що стосується арешту генерала Гайдука і висунутих проти нього звинувачень, я, всупереч традиції не коментувати справи розвідувального співтовариства Конфедерації, офіційно заявляю Вам: ретельна перевірка показала, що Гайдук ніколи не був і не є агентом жодної американської розвідувальної служби. Більше того, ми високо цінуємо його внесок у розвиток американсько-українського стратегічного партнерства, особливо в час, коли нас повинні єднати спільні безпекові інтереси. Під час нашої останньої зустрічі на саміті Організації Глобальної Безпеки в Афінах 6 липня ц.р. генерал Гайдук інформував мене про прийняте Україною важливе рішення приєднатися до ОГБ для організації спільних дій проти агресії Чорної Орди. Яким же було розчарування учасників саміту, коли наступного дня ми дізналися про раптову зміну курсу української політики на 180 градусів й посилання на нейтральний статус держави. Доля таких нейтральних країн, як Туркменістан, Кувейт, Арабські Емірати, які стали жертвами агресії з боку Чорної Орди, переконливо свідчить, що нейтральний статус не може захистити жодну країну від зазіхань Чорної Орди.

У зв'язку з ситуацією, що склалася, Конфедерація Держав Північної Америки разом з союзниками по ОГБ вирішила невідкладно здійснити такі заходи:

1. Заморозити кредити на суму 100 млрд. амеро, виділені Україні Глобальним Резервним Фондом.

2. Припинити постачання в Україну всіх видів зброї та високотехнологічнихтоварів (комп'ютери, засоби комунікацій, робототехніка).

3. Припинити постачання представницьких автомобілів та «черепах» класу «преміум» і предметів розкошу для правлячих кіл України.

4. Заморозити рахунки представників правлячої еліти України в банках країн-членів ОГБ (список додається).

5. Закрити кордон між країнами-членами ОГБ і Україною.

6. Заблокувати Посольство України у Вашінгтоні до вирішення питання з вільним виїздом Б. О'Коннел.

Також вимагаємо від Вас негайно провести слідство щодо одного з високопоставлених керівників України (довідка додається), який підозрюється у підтримці мексиканського наркобарона Сапатерро, котрий очолив антиурядове повстання і намагається розпалити громадянську війну на території кількох північноамериканських штатів.

Сподіваюсь, пане Гетьмане, що Україна, незважаючи на всі зупинки і вагання, приєднається до сім'ї демократичних націй перед лицем смертельної загрози самому існуванню цієї древньої європейської країни.

Ширлі МакДоул (Ван Лі)

Президент Конфедерації Держав Північної Америки

69.

Другу передвечірню годину поспіль гетьман Махун сидів, згорбившись, за письмовим столом, вдумуючись у текст послання президентші Ширлі Ван Лі, цієї клятої курви, яка спочатку заморочила голову Гайдуку, потім схопила за яйця отого косоокого, якого вивела у президенти, потім його вбила, а тепер залізла до Овального кабінету й намагається керувати світом і, зокрема, козацькою незалежною Україною. Почорнівши від гніву, хотів дати відповідь цій бляді у стилі листа запорозьких козаків турецькому султану, щоб знала наших перцьословів і боялася.

Але в ту хвилину, коли збирався покликати до себе особистого спічрайтера Никифора Саливона, який напам'ять знав Гоголя, щоб гідно відповісти цій пиндюрці, пролунав сигнал найпотаємнішого каналу зв'язку. Роздратовано схопив слухавку і, думаючи, що це Вітольд Клинкович, гукнув:

— Що тобі, йолопе! Я зайнятий. — І почув тихий голос Фрідмана зі зловісним індонезійським акцентом:

— Ти що собі дозволяєш, старий мудак? Хочеш — завтра тебе не буде на танкодромі?

— Вибач, Рафа, дорогий, я не думав, що це ти... Що сталося?

— Ти питаєш, що сталося? А те, що перекрили кордон між Україною і ОГБ, мої автопоїзди стоять. І я несу шалені збитки за кожну добу простою. А ти слухаєш цю «галушку» шитову і заводишся з Америкою? З нормальними людьми, які дають тобі гроші? Йоцем-фіц, Наполеон бронетанкових військ шитовий.

— Рафо, Рафо, побійся бога, — благально мовив гетьман.

— Я бога боюся. Свого Бога. А ти хочеш, щоб завтра відключилися всі комп'ютери, і ти пролетиш зі своєю «черепахою», як фанера над Парижем, і зникнеш з усіх радарів...

— Це не «галушка», — нарешті наважився видати таємницю гетьман.

— А хто? Сам Кара-хан, який помирає зараз у великих муках?

— Ні. Сірий Князь. Це його наказ.

Фрідман змовк, перетравлюючи це повідомлення. Нарешті він перервав мовчання:

— Це помилка. Треба його переконати...

— Він розлютився на Гайдука. Той щось накоїв у Греції. Перерізав йому Ахіллову п'яту.

— Мені плювати на Гайдука. Так йому і треба. Він зрадник, — карбував слова Фрідман. — Але кордон треба відкрити, з Ширлі Ван Лі треба дружити.

Після цієї розмови гетьман передумав кликати Никифора Саливона і знову заглибився у лист президентші. Невдовзі пролунав новий сигнал каналу №1, яким мали право користуватися члени Ареопагу, Клинкевич і, звичайно Князь. Тепер гетьман був обережний:

— Слухаю вас уважно.

Почув низький, сексуально звабливий голос Індіри Голембієвської.

— Що у вас за бардак у Києві, пане гетьмане? (Колись, у кращі часи, вона звала його «Кузею»). Я застрягла у Варшаві, кордон закритий. Літак не випускають. Мені що, створювати тут уряд в екзилі? Ви що, хочете, щоб завтра Чорна Орда стояла на Батиєвій горі? Показилися, чи що?

— Інді, — ніжно, як у давні часи, сказав гетьман . — Дірочко, не нагнітай... Все буде добре. Я зараз працюю над цим. Передавай полякам братерський привіт. Цілую.

Він поклав трубку, цілком задоволений своїм дипломатичним хистом, і одразу ж покликав до себе Клинкевича і Мережка. Страх і огида підповзли до горла гетьмана, коли побачив випещені пальці Вітольда Ярополковича з перламутровим манікюром і згадав, як Клинкевич рвав погони з Гайдукового френча. Мережко чомусь не поліз цілуватися, не став засмоктувати гетьманові губи, як робив це зазвичай.

— Читайте, — гетьман передав їм текст послання Ширлі Мак Доул (Ван Лі). «Як швидко вона відхрестилася від свого жовтопузого», — подумав з гіркотою, наче йому шкода стало Ендрю Ван Лі, тіло якого з переламаними шийними хребцями упокоїлося на китайському цвинтарі у Ванкувері, звідки походив п'ятий президент Конфедерації.

— Це звичайнісінький шантаж, — зневажливо відсунув послання Клинкевич. — Через два дні вони забудуть про всі погрози. Не піддавайтеся, батьку. Ці гнилі демократії поважають тільки силу. В них немає лідерів такого масштабу як ви, батьку. І кордон відкриють, і кредити дадуть, і посольство розблокують. Вчіться, батьку, в Гітлера, Сталіна і Кара-хана — їхній твердості й послідовності.