Багряні жнива Української революції - Коваль Роман Миколайович - Страница 112

ЛЕОНТОВИЧ Микола (2.6.1899, с. Павлівка Хорольського пов. Полтавської губ., тепер належить до сільради с. Жуки Глобинського р-ну Полтавської губ. — після 2.4.1927). Повстанець, інженер.

Закінчив державну українську гімназію (м. Лубни, 1918). 15 травня 1920 р. мобілізований «владою Врангеля»; з Добровольчої армії втік до Катеринославського повстанського коша отамана М. Федорченка, з частиною якого прибув до Румунії 2 грудня 1920 р., де й був інтернований. 17 вересня 1921 р. виїхав до Болгарії, а звідти до Праги, де вступив до Чеської технічної школи. УГА скінчив 1927 року. Спогад «Останні дні в Криму» написав на початку 1920-х років.

Гайдай М. Переправа повстанців через Дніпро біля села Вовніга. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 600–601.

Доценко О. Зимовий похід. — Варшава, 1932. — С. 206.

Леонтович М. Останні дні в Криму. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 783–791 зв.

Особиста справа Гайдака Миколи. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 858, арк. 1–9.

Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету агрономічного відділу Леонтовича Миколи. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1392, арк. 1–6.

67. Відходила Україна.

ГНАТІВСЬКИЙ Антон Миколайович (18.1.1899, м. Кам’янець-Подільський — після 28.5.1927). Інженер. Закінчив приватну реальну школу товариства взаємодопомоги (Одеса, 26.5.1916). Поступив до Київського комерційного інституту (1917), але невдовзі повернувся додому. 1918 року навчався на природничому факультеті Українського державного університету в Кам’янці-Подільському, а 1919-го і у 1920 році — на с.-г. факультеті того ж закладу. «В листопаді 1920 р. відійшов із дому і несподівано опинився на еміграції». УГА закінчив 1927 року. Спогад «Останні дня на Україні» написано на початку 1920-х років.

Гнатівський А. Останні дня на Україні. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 667–669.

Особиста справа студента агрономічно-лісового факультету Гнатівського Антона. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 897, арк. 1 — 89.

68. Як не треба будувати державу.

МОРДВИНІВ Володимир Теофанович (16.6.1889, с. Березова Лука Миргородського пов. Полтавської губ. — після 1.7.1927). Службовець, просвітянин, актор, інженер-гідротехнік.

Народився в сім’ї помічника земського лікаря. Закінчив 6 класів Кременчуцької реальної школи (1908). В російській армії служив у 1916–1918 рр. Восени 1918 р. поступив на Київські політехнічні курси. Навчався в Державному університеті в Кам’янці-Подільському. Актор Українського державного театру в Кам’янці-Подільському (1920). Член «Просвіти». УГА (інженерно-меліоративний факультет) закінчив 1927 року. «Думки про те, чого нам не треба…» занотував 21 серпня 1923 року.

Гурко В. Из Петрограда через Москву, Париж и Лондон в Одесу // 1918 год на Украине. — Москва: Центрполиграф. — С. 303, 304.

Мордвинів В. Думки про те, чого нам не треба (згадки з минулого). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 624–647 зв.

Особиста справа студента інженерного факультету гідротехнічного відділу Мордвиніва Володимира. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1589, арк. 1 — 87.

69. Рукостискання наших ворогів.

КОНСТАНТИНІВ Юрій Федорович (1.11.1888, с. Чердакли Маріупольського пов. Катеринославської губ., тепер Першотравневий р-н Донецької обл. — після 7.6.1927). Військовий службовець, інженер-агроном; старшина Київського авіаційного парку (1919).

Народився в сім’ї сільського панотця. Закінчив 4 класи Катеринославської духовної семінарії. Не бажаючи продовжувати релігійну освіту, став студентом комерційно-технічного факультету Київського комерційного інституту. Заробляв на життя репетиторством. Працював коректором у журналах «Весь Киев» і «Журнал для женщин». Як патріот Росії, в серпні 1914 р. пішов до війська. Закінчив Другу київську військову школу старшин і підстаршин та фотометричні курси. Демобілізувався в кінці лютого 1918 року. Від 1 червня 1918 р. працював у київській конторі Державного банку. У січні 1919 р. мобілізований до українського війська. Служив у авіації (до грудня 1919), далі в Кам’янець-Подільському відділі Державного банку (до травня 1920), в дирекції Державних ощадних кас (до жовтня 1920), потім у податковій інспектурі, а від 31.9.1921 — в Головній скарбниці. УГА закінчив 1927 року. Після здобуття вищої освіти прагнув працювати на Закарпатті. «Спогад» написав 10 січня 1923 року.

Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.

Константинів Ю. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 765–769.

Особиста справа студента факультету агрономічно-лісового відділу агрономічного Константиніва Юрка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1261, арк. 1 — 67.

ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 9.

70. З іменем Господа на устах…

РАДЗІЄВСЬКИЙ Степан Степанович (26.4.1896, с. Романівна Ольгопільського пов. Подільської губ. — після 22.4.1927). Військовий, інженер-агроном; козак загону отамана Лиха-Дорошенка (1920, 1921).

Закінчив Уманську середню агрономічну школу (1917). Навчався на юридичному факультеті Київського університета Святого Володимира (1918). В українській армії — з кінця 1918-го до 1922 р. Інтернований у таборі м. Орадео-Маре. УГА закінчив 1927 року. Спогад «Кров за кров…» написав 1 грудня 1922 року.

Особиста справа студента Радзієвського Степана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1811, арк. 1 — 92.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 754–755.

71. Іван Максимчук.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 755–756.

72. За брата кров.

Радзієвський С. Кров за кров (Спомини мої за 1920–1921 рік, проведені в повстанню на Поділлю). ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 756 зв. — 758.

73. Під Кабардинкою.

МАЙГУР Кость Гнатович (2.3.1893, ст. Шкуринська Єйського відділу, Кубань — після 23.5.1925). Військовий, інженер-гідротехнік; старшина 11-го пластунського батальйону Гайдамацької дивізії Кубанської армії, член Кубанського братства (в Києві та Подєбрадах).

Освіта: реальна школа (м. Єйськ, 1911), 4 курси Київського комерційного інституту (економічний відділ, 1916), військова школа, УГА в Подєбрадах (23.5.1925).

Майгур К. Бій під Кабардинкою. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 75–76 зв.

Особиста справа Костя Майгура. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1458, арк. 1 — 21.

ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 616.

74. Мрії та дійсність.

НЕСТЕРЕНКО Яків Данилович (23.3.1901, с. Рудня Остерського пов. Чернігівської губ. — 15.4.1927). Військовий, інженер-агроном; чотовий 6-го технічного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії.

Народився в сім’ї унтер-офіцера Київського відділу жандармського управління залізниць. Закінчив 2-ге Київське комерційне училище (4.2.1919). 6 лютого 1919 р. добровільно вступив у лави Армії УНР. Учасник Другого зимового походу. На інтернуванні перебував у таборі ч. 5 у Щипйорно. Департамент Політичної інформації МВС УНР документально засвідчив, що «громадянин У.Н.Р. Нестеренко Яків з боку політичного і морального є людиною певною». Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 1927 року. «Спогад» написав 1922 року.

Зоренко Д. На партизанці // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. — С. 149, 156, 168.

Нестеренко Я. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 818, 819.

Особиста справа студента Нестеренка Якова. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1624, арк. 1 — 99.

75. Починалася весна 1922 року…