Історія польсько-українських конфліктів т.1 - Сивіцький Микола - Страница 28

1) Польський уряд повинен змусити православну церкву на території Холмщини (так само і Підляшшя), щоб проповіді і молитви, за винятком служби Божої, і повсякденне спілкування проводились тільки польською мовою. Зрештою це не повинно становити жодних труднощів, бо ця церква утримується за польські гроші, і Росія за неї не заступиться.

2) Належить відкликати всіх позаштатних попів і не дозволити утворення жодної нової православної парафії.

3) Належить негайно розібрати і частково передати католицькій церкві 54 зачинені церкви і ті, які стоять пусті, бо вони є фактором антидержавної агітації як для попів, так і для комуністів.

4) Належить утворити 38 нових римо-католицьких духовних посад, призначених перш за все для римо-католицьких костелів, збудованих ще за давніх часів Речі Посполитої Польської, тепер замкнених і необслуговуваних священиками, зате під їхнім носом у сільських хатах відбуваються служби, здійснювані православними попами. Наступною метою є творення нових парафій. Це можна зробити за рахунок парафій на заході і в центральнім краї, наприклад у Познанськім, і т. п.

5) Треба запровадити і встановити на території Холмщини З монастирі, конкретно: Реформаторів у Холмі, Францисканців у Солі, повіт Білгорай, також інший орден на повіт Грубешів.

6) Треба якнайшвидше перенести Радомську залізничну дирекцію з Радома до Холма для посилення польської енергійності.

7) Належить призначити узгоджувача Любельської єпархії для використання його щодо ревіндикаційної церковної акції (після смерті останнього ніхто на цю посаду не був призначений).

8) Треба діяти за принципом «Ані один кусник землі не може потрапити в ікші руки, крім польських».

9) Необхідним є призначення (асигнування) півмільйона злотих на викуп землі з рук виїжджаючих чи емігруючих русинів у польські руки.

10) Необхідно також, щоб так само, як і окраїни, з дня I.IV поточного року Замойський, Холмський і Томашівський шкільні інспекторати були розділені на повіти. Це необхідно через полонізаційну акцію, щоб шкільні інспектори могли на місці з відповідними владами і організаціями проводити полонізаційну політику.

11) Належить старостами тих повітів призначали рішучих людей, не лібералів, які перш за все вважаються патріотами, а вже потім керівниками (таких треба двох).

Якщо параграфи від 1 до 11 не будуть якнайшвидше реалізовані, а вища влада не поставить ясно і рішуче тієї проблеми спеціально перед митрополитом Діонісієм, трудною буде також акція польського суспільства і влади нижчого рівня, план дій яких і розуміння цих справ погоджені, а вказівки з Міністерства будуть прямо протилежними.

Особливо це видно через постійний дозвіл молодим попам займати парафії і через від0утність рішень щодо скасування замкнених церков.

Доповідаю, що тутешнє суспільство цим так здезорієнтоване і засмучене, що можуть статися випадки самовільної ліквідації замкнених церков.

Доповідаючи про вищенаведене, стверджую, що це вже останні наші можливості на цій території, які вирішать, чи східні частини Любельського воєводства залишаться польськими, чи українськими.

Командир дивізії ОЛЬБРИХТ ген. бриг.

Замость, дня 24 березня 1938 р. Л. 37/таем. КК.

Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ у справі організації товариства поляків православного віросповідання.

Через посилення акції православних позаштатних священиків на навмисну українізацію польських сіл вважаю, що виникає необхідність організації товариства поляків православного віросповідання. Це було б «троянським конем» в український табір.

Для цього маю кілька інтелігентів православного віросповідання, наприклад офіцера дійсної служби, комісара поліції і т. д., які могли б цю роботу провадити. Маю також одного православного священика. Прошу пана генера. іа про погодження цієї справи з паном воєводою Любельським і і.адання мені права вирішення у цій справі з метою проведення тієї ж акції.

Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бриг.

Замоешь 24 березня 1938 р. Л. 38/таєм. КК.

Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ про протидію радіопропаганді

Доповідаю, що від керівників праці на території отримую у великій кількості зведення, що більшовики проводять через радіо велику агітацію. Проводирі української і комуністичної роботи мають лампові радіоприймачі, спеціально збирають населення для слухання радіо. Виникає необхідність протидії цьому шляхом: а) найскорішої побудови радіостанції чи зміцнення будь-якої іншої для заглушування російської станції; б) ненадання абонемента під яким-небудь приводом ненадійним людям; в) покарання агітаторів за нелегальне збирання і слухання радіо чи позичання радіо іншим, які за нього не заплатили, і використання цього як приводу для конфіскації або скасування права абонемента.

Вважаю, що цією проблемою належить спеціально зайнятись.

Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бригади

Люблінський воєвода, Л. ППВз. II.2/34, Таємно Люблін 4 XI11937.

Призначення постуніатських святинь.

У Міністерство релігійних віросповідань і громадської просвіти, Департамент визнань у Варшаві (витяг).

Висуваючи у листі від 13.ХІ.37 року ППВз II2/34 максимальні висновки щодо передачі католицькій церкві низки замкнених храмів, за основу взяли телефонне розпорядження Міністерства, основане на впевненості центральної влади, що передані католицькій церкві храми стануть місцями католицького наступу костелу на національно змішаних територіях. Але з огляду на пояснення, які були викладені моєму делегатові, змінюю включені у згаданому листі висновки відповідно до доданого переліку. (…).

Стосовно поставлених перед Міністерством питань, а власне: 1) які церкви можна розібрати без загрози громадській безпеці, 2) де передача церкви створює небезпеку унії, 3) де передача церкви католицькому костелові умотивована релігійними потребами населення і 4) стосовно яких церков клопочуться православні, доповідаю: ad 1. У результаті розпочатої у 1928 році акції розбирання закритих церков розібрано протягом 1928–1929 років 22 церкви і 4 каплиці. Розбирання тривало так довго, поки православне населення і церковні чинники не орієнтувались у ситуації і не зайняли рішучої позиції, яка зробила неможливим продовження акції. Посипались протести, сеймові звернення, активний опір населення і охорона церков удень і вночі. Ще до цієї пори про це з'являються згадки у руській пресі («Діло»).

З огляду на вищенаведене змушений стверджувати, що подальша акція розбирання замкнених церков у всіх випадках напевно буде викликати більш чи менш активну протестаційну акцію православного населення і потенційно становить загрозу безпеці у кожній місцевості.

Незважаючи на це, категорично стверджую, що залишені на підпорядкованій мені території замкнені церкви є обставиною, яка через постійне хвилювання православного населення і запалення їх настроїв на цьому терені національною пропагандою становить також постійну потенційну загрозу безпеці, збільшуючись з кожним роком, що вже сьогодні мушу оцінювати як небезпечніше, ніж можливі сутички через акції розбирання, які за відповідної організації апарату безпеки вважаю можливими для захоплення і ліквідації. ad 2. Протягом кількох років православне населення в Ошчові Грубешівського повіту, бажаючи відкрити храм, мало намір з цією метою перейти в уніатство. Але коли дійшли висновку, що цей план не має шансів до реалізації, відмовились від намірів.

У 1934 році Підляський єпископ вніс до воєводської управи прохання передати йому на костельні цілі церкву в Луківці Холмського повіту, про що доповіли міністерству 5.ІІ.34 р. Л. дз. Б2/36. У Луківці є 65 католицьких і 70 православних родин, до парафіяльного костелу в Угруску шлях 3 км, що змушує задуматись, чи єпископ міг мати план утворення в Луківці унійної парафії. За цю церкву просили також православні.