Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Щедрий вечір - Стельмах Михайло Афанасьевич - Страница 4
В загорожі за воринням ще дрімало в тінях, у росі і метеликах високе різнотрав'я. Над ним обважнілі бджоли перебирали невидимі струни, при його корінні темніла волога суниця. А вітрець усе увивався біля трави, усе будив її і отих лінивих метеликів, що понакривали крилом крило і не журяться. Хіба ж їм у степи, на Херсонщину переселятись?
? Михайлику, гов-гов! ? пролунав із лісу голос, а за воринням обізвалося оте місце, де здавна проживає співуча, як тітка Василина, луна.
? А хто там вигукується? ? голосно питаюся в діброви і поглядом обнишпорюю узлісок.
? Це я, Михайлику! Гов!
? А хто ти така? ? питаюся так, наче не впізнаю.
? От і не скажу!
? Ти, може, лісова мавка?
? Ні, я дівчинка з лісу, ? сріблом надзвонюється знайомий сміх.
І от з глечиком і хустиною в руках на дорогу вибігає усміхнена Люба. Широка полотняна спідничка дзвоником кружляє навколо її босих ніг, а коси вигойдуються, куди їм хочеться. Захекавшись, вона добігає до Обмінної, знизу вгору дивиться на мене, ще й для чогось питає:
? Ти приїхав?
? А ти не бачиш?
? Авжеж, бачу! ? радіють її карі, з краплинками роси очі, радіє потрісканий вузлик губів і ямка під ним. ? До мене приїхав чи по дорозі?
? По дорозі.
? А чого б не до мене? Все б веселіше було.
? Та до тебе, ? зіскакую з коняки. ? А чого ти ногами чечітку вибиваєш?
? Бо зраділа тобі. ? Люба об спідницю витирає руку, оглядається, чи хтось не бачить, і простягає крихітні, червоні від суниць пальці. ? На добридень тобі.
? На добридень. Ти сама тут?
? Сама-самісінька. Аби не луна за воринням, то не знала б, що й робити в світі.
? І що ж ти робиш у світі?
? Суниці по лісах збираю, ? поправляє крамну блузку, на якій окасті гудзики ображено понадимали щічки. ? Її зародило в цьому році, як роси!
? Як роси?
? Ну, чуть-чуть менше.
? Чом не в загорожі збираєш?
? Щоб траву не витолочити, ? по-господарськи відповіла дівчинка, напнула на голову хустку, по якій хтось так порозкидав серпи, що вони стали схожими на молодики.
? А в тебе коси підросли.
? Що мої, ? байдуже махнула рукою, але враз і посміхнулася: ? От у нашої тітки Василини коси! Аж виспівують на плечах і прямо золотом стікають, хоч підставляй жмені під них...
? А це правда, що тітка Василина втекла від свого чоловіка?
? О! Пусти брехню дрібну, наче мак, а виросте завбільшки з кулак! ? обурилась Люба. ? Є ж такі чорнороті! Їх дуже гризе заздрість, що тітка Василина аж у вінницькім театрі співала. От вони, безголосі, і тітчин голос применшують, і дядька під'юджують. А ти чом так довго не приїжджав?
? Ніколи було, все з хатиною воловодились, ? набиваю собі ціну і починаю путати Обмінну, що вже тихцем норовить вирватися на волю.
? І як тепер хатина?
? Краще не питай! ? зневажливо відкопилюю губи. ? Повнісінько понабивалося худоби.
? Таке скажеш! ? Люба здивовано повела плечем. ? Якої це худоби?
? Та цвіркунів. Так уже всі ночі виспівують, наче до весілля готуються.
? І в нас цього непотребу колись було стільки, хоч хурою на ярмарок вивозь.
? Що ж ви зробили?
? Вивели. Тато ходив до однієї баби-шептухи, що в Майданських лісах живе. У неї повна хата різного зілля і коріння. От ця баба травами і водою нищить усяку нечисть і помагає бджолі. А як вона шепче! ? Люба пригнулась, розставила руки, приплющила очі й по-старечи зашепотіла: ? "Прийди до води ? воду поздорови: здорова була, водо, і ключі нові ? трутові. Ти, водо, проходила землями, входила в море, очищала піски, і коріння, і креміння, то я просю води сієї для помочі моєї".
? Ох, як у тебе це виходить, наче в справжньої шептухи, ? здивувався я.
? Бо кілька разів чула, як вона шепче. А ти знаєш ? наш борсук розжився на діток!
? Е?
? Справді.
? І що вони роблять?
? А що їм робити? Лежать собі у норі і попискують. Хочеш ? послухаєм.
Ми повз вориння побігли до лісу, з якого сонце вже потроху почало виносити росу і тіні.
? Тільки тепер тихенько-тихенько, ? приклала дівчинка пальця до уст, і ми навшпиньках почали наближатись до житла звірини, від якого тягнувся темний ланцюжок слідів. Не доходячи до загороди, він роздвоювався: видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався до яблунь і кислиць.
Люба, оминувши нору, обережно опустилась на коліна, приклала вухо до землі й зашепотіла:
? Ось тут слухай ? вони якраз під нами вилежуються.
? Ти ж звідки знаєш?
? Вухо розшукало місце... О, чуєш?
? Ні.
? Міцніше притискайся до землі. Чуєш?
? Не знаю.
Земля обзивалась до мене не то шарудінням, не то попискуванням, і все одно страх як цікаво було прислухатись до її таємниці, до чийогось життя, привороженого не сонцем, а землею.
А чи бачить коли-небудь борсук сонце, чи так ? народжується в темряві і гине в темряві? От кому ніяк не позавидуєш.
? Наш дядько Сергій ще минулої осені хотів убити борсука на жир, а тато не дали, і дядько за це назвав його квашею. А що з того жиру, коли б уже не було на світі ні борсука, ні його діток? Правду кажу, Михайлику?
? Правду... Ваш дядько теж, як борсук, ховався у норах від революції.
? Він і тепер не дуже любить удень виходити на люди. От якби ти до пізнього вечора залишився тут, ми б побачили усіх борсученят. Вони такі смішні. Повилазять з нори і принюхуються до всього, навіть до місячних плям, наче вони пахнуть.
На старій, оброслій скрипухом березі зацокала вивірка. Люба підвела голову догори, розшукала цікавого звірка, посміхнулась і сказала:
? Добридень, білочко.
Звірок ворухнув ушима і, дивлячись на неї, спустився нижче.
Але на галявинці, вигойдуючи на спині човники вух, з'явився заєць-переліток. Вивірка блискавкою майнула на друге дерево, а заєць сторчма кинувся у кущі.
? Свій свого злякався, ? добряче посміхнулася дівчинка і вже сказала чиїмись словами: ? Нема згоди ні між людьми, ні між звіриною.
Потім ми побігли до тієї кислиці, де й тепер дурненька трясогузка знесла яєчка. Вона, як і торік, збудувала таке дрібне гніздечко, що мусила і вдень і вночі тримати хвіст на повітрі. А може, їй так приємно прохолоджуватись? Пташина побачила нас, вросла в гніздо, але не злетіла з нього.
? Вона мене пізнає, ? тихцем сказала Люба, і ми позадкували назад.
? А чого тут, навколо стовбура, стільки битого скла лежить?
? Це я накидала, ? з гордістю сказала дівчинка. ? А перед ним ще й жаливи натрусила.
? Для чого?
? Ніби не догадуєшся?
? Ні.
? Ой, тут така печаль була: вража гадина мало не з'їла нашу трясогузку, уже до самого гнізда добиралась. А бідна пташка сидить на яєчках і не тікає. Добре, що я нагодилась: вхопила дрючка ? і по гадині, і по гадині...
? Ти? ? вражено подивився на Любу, на її й зараз розгніване од згадки обличчя. ? І не злякалась?
? Злякалась, та не дуже: то була не гадюка, а вуж. А гадюки і дорослі бояться. Після цього й понасипала ось тут скла, бо птахи повинні жити.
? От молодець!
? А хіба ти не так зробив би? Хочеш, я зараз наварю чумацького кулешу?
? Це ж якого ? чумацького?
? З рибою і димом, ? засміялась Люба. ? Мій куліш навіть тато хвалить. Хочеш?
? Не хочу.
? І чим тебе частувати?
? Нічим.
? Ти чогось, Михайлику, сьогодні невеселий? Може, дома незгода чи гризня?
? Є чим журитись людині, ? спливало своє, і все посмутніло в мені, і навіть бджоли сумніше заспівали над різнотрав'ям.
? Що ж у тебе, Михайлику? ? одразу пожалісніло Любине смагляве обличчя, пожаліснів вузлик губ, а ямка під ним заворушилась.
? Ет, і говорити не хочеться.
? А ти скажи, ? може, полегшає.
? Маю, дівчино, три журби, як той соловей, що звив низенько гніздо, ? повторюю мамині слова. ? Перша журба ? нема людської хати, друга ? стоїть наша земелька перед торгом, а третя ? лежить невідома дорога, мов горе.
? Невідома дорога? ? зажурилась Люба, зажурились її тінисті вії і притемніли очі. ? Куди ж вона лежить, Михайлику?
- Предыдущая
- 4/36
- Следующая