Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сестри Річинські. (Книга друга. Частина друга) - Вільде Ірина - Страница 80
Василь дивувався її скромності, а іноді докоряв:
— Яка з тебе ще дитина… Адже ти тут у себе.
— Е, то тільки так говориться. В себе я на вулиці Львівській. Тут у себе можуть бути твої акти, твої кодекси, твої клієнти. Чому я маю вдавати, що на чомусь розуміюся, коли я… зрештою, сам найкраще знаєш, як воно є…
Одного разу (було це на самому початку праці Зоні в Чуйгука) Василева машиністка насмілилась навіть звернутися до Лесі:
— Прошу сідати. Чого пані меценасова стоять? Пан меценас повинні зараз надійти. Якось не почуваються пані меценасова добре в нас.
«В нас» неприємно різонуло вухо Лесі.
Не аналізувала Леся тих слів тоді, але пам'ятає, що вони зробили на неї неприємне враження. Помітила білого слоника на грудях у Зоні, і її неприязнь до друкарки зросла. Хоч що таке слоник? Трафаретний символ щастя.
Василеві, коли опинилися на тротуарі, сказала тоді:
— Якась дуже несимпатична та твоя друкарка…
— Маєш рацію, — відразу погодився Василь і ще додав від себе, — притому із страшенними претензіями. Уяви собі, що старий Гук діру вивертів мені в животі, щоб я прийняв бідну сироту, а та прийшла до мене з таким виглядом і таким тоном стала говорити про свою працю в мене, наче мені ласку робила, що погоджується працювати в мене.
Леся хотіла вже запитати, чому в такому разі прийняв її і тримає в канцелярії, як Василь сам відгадав її думку:
— Але має голову на карку, це треба їй віддати належне. Здається мені, що при ній зможу обійтися і без секретаря… і взагалі відпочину собі трохи.
Пізніше, коли Зоня стала, як то кажуть, бувати в них, обоє потроху змінили думку щодо її характеру. Хоч Леся не мала ніколи того переконання, що дівчина та може справді симпатичною комусь видаватися, а проте вона, Леся, була першою, що почала запрошувати Зоню на недільні обіди і потім сама дивувалась, чому вона упадає коло тієї химерної панни.
З початком літа винаймив Василь для своїх човен на ставі. Тому, що Зоня перед тим згадувала, що мала б шалену охоту покататись, Леся сама попросила Василя, щоб погодився взяти на цю прогулянку і Зоню. Василь погодився, правда, без великого захоплення.
— Влодко був би сидів між нами, а так треба буде мені сісти на бічну дошку.
— То будеш його мати напроти себе.
День випав сонячний, але не душний. Вода, хоч купатись іще не можна було, тягла так до себе, що весь час плюскалися в ній руками. Леся боялася, що Влодкові може недобре зробитися від одноманітного руху по поверхні ставка, але, на щастя, якось обійшлося без неприємності. Влодко виявився, як жартував собі тато, «невразливим на морську хворобу». Влодко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати. То раз хотілося йому наздогнати качок на ставі, то намагався вловити кульки води, що розбризкувалися від весла, то хотілося йому квітки водяної лілії.
Леся, як ініціатор і організатор цієї прогулянки, забула зовсім про себе, дбаючи тільки про те, щоб усі інші були задоволені.
Василь, без піджака, в самій тільки сорочці, зарум'янений від веслування, виглядав молодо, аж по-школярськи якось. Зоня, захоплена водою і сонцем, майже не відзивалась, але обличчя її сяяло таким задоволенням, що аж приємно було дивитись на неї. Леся тішилась тим, що Влодко так гарно бавився, що Василь почуває себе так по-юнацьки, що Зоня в такому блаженному настрої.
Увечері в домі Чуйгуків говорилося багато про ту прогулянку. Хоч щойно відбули її, згадували про неї, як про давноминулий факт, такою гарною, такою неповторною видалася їм та хвилина за містом. Леся певна була, що Зоня теж щось подібне пережила.
Якось зустрівшись з Зонею, чекала подяки чи хоч би висловів захоплення з боку тамтої. Але та мовчала. Тоді Чуйгукова перша заговорила про прогулянку.
— Правда, яка чудова була прогулянка? Ви знаєте, мені аж снився той став…
Зоня зробила гримасу, наче вперше чула про цю прогулянку.
— Так? Я й не думала про це. Нічого собі… було досить приємно.
Що мала Леся відповісти на це? Не знаходила такого пристойного слова, щоб могло визначити нахабство панни Зоні.
Якось зустрілися були на вулиці, і Леся, хоч їй треба було йти в одному напрямі з Зонею, викрутилася, щоб тільки увільнитися від присутності тамтої. Завернула під якимсь смішним приводом у стрімку, з глибоким яром по одному боці і низькими жовтими хатинами по другому вуличку.
Ішла, ішла, аж побачила перед собою місток над мутним потічком і зупинилась.
Брудною водою пливли одна за одною качки. З такою повагою гребли вперед, що можна було їм повірити, що спішать у важливій справі. Їх темні необрамовані очка стриміли нерухомо, не розсіваючи дорогоцінної уваги ні праворуч, ні ліворуч. Скидалося це на парад.
Тут Леся опам'яталася поволі. Чого вона загналася аж сюди? Перед ким утікала? Могла просто залишити тамту посеред вулиці, а сама перейти на другий бік тротуару — і кінець!
Така поведінка була б, власне, у стилі панни Зоні. Далебі, вона шкодує, що не зробила так!
Василеві за обідом розповіла про цю зустріч. Свою розповідь закінчила вже трохи піднесеним тоном:
— Останній раз зачепила я ту грубіянку на вулиці! Взагалі вирішила я собі покінчити з тією приязню. Ніби з якої речі? В суботу не запрошуй її на неділю до нас!
— Це залежить тільки від тебе, Лесю, — відповів Василь, — як хочеш.
Але сама обставина, що Василь так байдуже поставився до цієї справи, що не боронив Зоні, урівноважила Лесю.
Ще того самого дня змінила вона свою думку про Зоню. Власне, та дівчина… не є зла. Найкращий доказ те, що має такий добрий вплив на дітей. Скільки разів було так, що Влодко вередував, шукав кістки в молоці, як говорилося, але як тільки з'являлася панна Зонька, дитина ставала наче зовсім іншою. Влодко жвавішав, помітно було, як він хоче звернути Зонину увагу на себе. Розповідав їй свої сни, історії своїх забавок, показував їй свої малюнки.
— Ви повинні вийти заміж і мати бодай четверо дітей, — зауважила якось Леся.
— Що ви таке говорите? Така істеричка, як я, не повинна загалом дітей мати! — І, помітивши Лесин намір боронити її, докінчила поквапно: — Навіть не кажіть нічого. Знаю себе!
Правда й те, що присутність Зоні відчувалася як свого роду дражливий тягар. Ішов з неї якийсь неспокій, що каламутив атмосферу їх тихого сімейства. Здавалося іноді, що вся кімната сповнюється нервовим очікуванням, як димом. Було іноді враження, що, якби Зоня встала і пішла собі, в хаті запахло б свіжістю озону. Та коли справді йшла, то відразу давалася взнаки її відсутність.
Почувалося, як спроквола опадає ще недавно збуджена активність рухів, думок, відчуттів.
В найближчу неділю після тієї прогулянки Зоня, річ ясна, була знову на обіді в Чуйгуків. Мало цього. Леся з вродженого почуття гармонії намагалася відносини поміж ними довести до такого стану, як було раніше. Упадала коло Зоні з подвоєною запопадливістю. Сторонній міг би мати враження, що не друкарка її, а, навпаки, вона, Леся, тамту чимсь дошкульно зачепила, а тепер злагіднює прикре враження, як уміє.
Власне, була одна прихована й трохи делікатна причина, чому Леся Чуйгукова трималася Зоні. Нікому, навіть Василеві, не говорила про це. Факт той, що, відколи Зоня в канцелярії Василя, їм стало матеріально краще вестися. Василь став давати більші суми на дім. Коли Леся, незвична до таких цифр, пробувала дещо відкласти з домашнього бюджету, Василь збивав її напівсмішком:
— Не веди, прошу тебе, подвійної бухгалтерії.
Напровесні, як ніколи, Василь закупив дрова на весь літній сезон.
— То на які сплати? — спитала Леся, трохи заклопотана цим. Мала намір тепер, улітку, купити по дешевій ціні зимове хутерко для Влодка.
— На ніякі сплати! Я заплатив готівкою!
— Власне кажучи, можна було не спішитися з тими дровами на літо. Скажу тобі щиро… я хотіла придбати хутерко Влодкові. Завжди воно влітку дешевше…
— Справ йому і хутерко! Скільки тобі на це потрібно?
Назвала суму і навмисно не хотіла розпитувати про їхні доходи.
- Предыдущая
- 80/122
- Следующая