Інше ґроно проникнень і свідчень - Ешкилев Владимир - Страница 14

Філософська кулінарія

Хоча б раз у житті, навіть найзаскорузліший кухар-позитивіст відчуває за лаштунками свого фаху щось містичне. Воно виникає як несподіваний смак паштету, як унікальний колір запіканки, як неповторна міцність підливки. Йому немає пояснення й виправдання у межах звичного. Воно може вбити випадкового дегустатора й до сліз зворушити душу гурмана. Профанові воно надається рідкісно й ненадійно. Справжній метафізик шляхом пізнання символічних сутностей може з часом досягти регулярності цього дива. Й це єдине, що насправді виправдовує сполучення технік філософії із кулінарним мистецтвом.

Одним із найяскравіших прикладів чіткої близькості Таємного є звичайний томат. В ієрархії салатних інгредієнтів він мешкає на третьому рівні шляхетності. Овоч-аристократ, він одночасно може слугувати картою світобудови. Розріжте томат навпіл і придивіться до його структури. Ви побачите там і подвійне коло ґрунтових містерій Гермеса Телурика, що їх оспівав у «Буколіках» Верґілій, і Троянду Розгорнення послідовників Розенкройцера, й номограму Ін — Янь. Над розрізаним томатом рекомендується концентрувати світлу внутрішню енергію «ао» й медитувати в день св. Івана Хрестителя та на Вершечку Літа. Особливо надаються до медитації дозрілі «цукрові томати» європейського півдня. Перший сеанс варто почати під час щирої літньої зливи.

Томат містично споріднений із символами проточної води і джерельної бадьорості. Духовно спожитий овоч корисно спожити вдруге, себто у звичайному сенсі. Покришений твердий сир, часник та майонез складуть томатові гідну свиту. Цей салат-апрофен, відомий утаємниченим як «Брама Лемурії», може бути супроводом для певного гастрономічного настрою («равликової спраги», згідно з трактатом Шао Вана). Цей настрій можна розвинути й поступово, гармонійно вгамувати живим пивом та «Македонським салатом», симфонія якого повністю базується на овочах третього рівня шляхетності (150 г зеленої квасолі, 150 г моркви, 150 г свіжих огірків, 80 г солодкого перцю, 100 г цибулі, 250 г цвітної капусти, 100 г оливкової олії, 50 г оцту, гірчиця, петрушка, чорний перець).

Овочі третього рівня містять, крім іншого, ефірні масла. У концентрованому вигляді вони можуть супроводжувати споживання салатних складових четвертого і п'ятого рівнів шляхетності, зокрема спаржу, артишоки, пастернак, картоплю, бурячки. Прості салати-бельвю з неблагородних складових мають пригнічувальні властивості. Картопля, до прикладу, активно продукує негативну енергію «мар», властивості якої детально описані у «Містеріях Бамбукової галявини» Дзентаро і в працях багатьох сучасних азійських містиків. Саме вона, ця енергія, залишила майже у всіх індоєвропейських мовах погрозливе літеросполучення «м-р». В українській, зокрема, збереглася прадавня лексема «мара», що колись була ім'ям однієї з пекельних богинь ностратичних народів Євразії. Мара протистояла земним божествам Яві, Наві і Праві, які втілювали у своїх символах світлі й наснажувальні принципи Сущого. В прадавні часи овочі Мари заборонялися, але картопля прийшла на наші столи вже після занепаду традиційного світу. Відповідно, ті люди, які харчуються картопляними стравами, поступово накопичують у собі руйнівний потенціал (замарюються, марять, стають омареними і змореними, намарними), зрештою, перетворюються на патологічних невдах. У кулінарів-метафізиків вони означаються як «марамолі», картопляні люди. Народи, в яких картопля посідає чільне місце харчової номенклатури, врешті-решт опиняються на марґінесі розвитку. Якби цей овоч у XVII столітті не потрапив з Америки до Європи, історія нашого континенту була б цікавішою і бадьорішою. Картоплю заборонено до вживання містикам. Відьом та окультистів легко визначити за вечерею — вони відмовляються від картопляних гарнірів і драників. Недарма Дзентаро благословляє колорадського жука як «істоту шляхетну, яка визволяє від прокляття». Картопляні салати рекомендують пропонувати ворогам і людям хворобливо нестриманим.

Воїн виникає на периферії Бога. У тих сумних просторах, де енергія Творця слабне і перетворюється на тьмяну липку матерію, зніяковілу від власної безпорадності, де згасає духовне світло, а космічні потоки волі міліють і стають свідомостями. Себто калюжами духу посеред матеріальної пустелі, яку більшість вважає єдиною і неподільною реальністю. Воїн вибудовує себе на її шакалячих барханах. Він — спроба вирватися до світлої вологи космосу, повернути собі вищий сенс існування, подолати відвічне сирітство двоногих істот. Як силова форма посеред безформності, як спалах концентрованої кшатрійської волі серед глинистої розгубленості рільницьких каст, воїн прагне до дії. Тіло воїна гартується для прориву, як гартується зброя. Жодного недбальства не потерпить ця мілітарна «метафізика тіла». Все в ній має бути прораховане. Все має своє призначення і своє виправдане місце. Не останню роль тут відіграє їжа.

Їдло воїнів буває зимовим і літнім. Взимку воїн накопичує силу й міць, влітку здійснює призначене долею. Тож саме літній мілітарний раціон оповитий містикою тисячолітніх ритуалів, приписів і реґуляцій. «Воїни світла» влітку харчуються рисом, часником, цибулею та іншими овочами з так званого «кулінарного канону Шамас», що позиціонує сімнадцять «шляхетних і благодатних рослин Артавар'ї». «Воїни темряви», які будують свою бойову форму шляхами інфернальних та місячних енергій, приділяють більше уваги м'ясу і крові. Ці шляхи принципово різні. Як «інь» і «ян», як темний і світлий схили небесної гори Тянь, як ліва і права сторони Святого Граалю.

Єдине спільне — це пиво. І «воїни світла» і «воїни темряви» мають запивати свою їжу ячмінним пивом з гіркою добавкою «аззарван» (освячена на вівтарі богині Анахіти суміш шафрану, анісу і перцю), яку сьогочасні пивовари замінюють хмелем. Пиво — «шаманське било» філософської кулінарії, містична вода вольових рішень і вчинків, «джерело волі Шесем», що без нього приречене на безвихідь будь-яке жрецьке камлання. Пиво є універсальним засобом, позаяк дружить і з шаманськими грибами і з таємничими «трунками ящірок», згаданими у карманійських і согдійських написах перших Ахеменідів. «Грибний прихід», тонізований світлим пивом, як відомо, завше дає відчуття зміненого простору. Немов Великий Степ розкривається в голові піпла і воїни-предки приносять йому на червоних щитах радісну «греблю». Недарма містики вважають світле пиво замінником священної соми у теперішньому профанічному світі, з якого вищі сили передбачливо вилучили майстрів божественого напою. Кожний нащадок аріїв, який випиває хмільний кухоль, свідомо чи несвідомо відбуває ритуал «днеґ-аратанг», гіркий, як прадавні закони Колеса Рата. Це ритуал скорботи за втраченим рецептом соми, панахида за вмерлим, таємним і солодким знанням ар-мґобадів — верховних жерців імперій Стародавньої Ар'яварти…

Часник є другим з найважливіших інгредієнтів їдла «воїнів світла». Він символізує очищувальний аспект космічних енергій. Часник, як вважали давні жерці, корисно вживати перед битвою. Не для того, звісно, щоби вбивати подихом ворогів. Містики стверджують, що часник, змочений пивом, запалює «силові чакри», живить «внутрішнє сонце волі», котре є джерелом мужності й мілітарної звитяги. Часник також відлякує вампірів і мантикор. Змочене у часниковому соку срібло захищає від нічних демонів і лікує застарілі рани.

Дещо нижче в ієрархії Шамс знаходиться цибуля. Порей використовують у військових «соляних містеріях», коли воїни перед битвою змочують зброю у ропі, висушують її на сонці і злизують з лез кристалики солі. Сіль — сонячний символ. Відповідно, цибуля супроводжує солярні кшатрійські ритуали Сат'ї та Армасда. Через солоний порей «воїни світла» сприймають променисту наснагу Сонця. До «сонячних овочів» належать також хурма і ґранат. Останній захищає воїна від ворожбитів ворожої армії. Ґранатовий сік і ґранатове вино пили арійські богатирі клану Курша перед битвою з китайськими військами Лі Айвея. Сунь-цзи радив полководцям гострити свідомість сумішшю кумису і гранатового вина. А що може бути для воїна необхіднішим за гостру свідомість? Хіба що гострий меч. Але це вже за межами кулінарії.