Тінь попередника - Ешкилев Владимир - Страница 63

— А ваш провидець не попереджував, що Ольд охороняє чудовисько?

— Схоже на казку, — адмірал посміхнувся, але Сайкс не відповіла на його посмішку.

— На жахливу казку, Обраний. На спадок загиблого світу, який жив власними нелюдськими законами, — сказала вона, і в її очах було більше холоду, аніж над полярними льодовиками Планети Жінок.

— Говорячи про чудовисько, ти, Преподобна, маєш на увазі Велику Матір ґиргів?

— Серед різних припущень є й таке: ґиргів поставили на сторожі Ольда. Ця леґенда старіша від земного людства.

— А який у цьому сенс?

— У чому?

— Створювати на шляху до Ольда такі жахливі перешкоди?

— Ти говориш про сенс у людському розумінні. Але, Обраний, Ольд створили не гуманоїди.

— Ваші ксенобіологи вважають, що ґирги пережили сотні мільярдів років?

— Ці створіння були виведені штучно. Ми не виключаємо, що творці ґиргів передбачили довготривалу епоху занепаду розумних рас і заклали у технотип цих ксеноморфів особливу стійкість. Вони могли пережити безліч років у захищених спорах, поки хтось або щось не розбудило їх. До речі, якщо Ольд справді на гніздовій планеті ґиргів, то, відповідно, його немає на Фаренго.

— Рано чи пізно ми знайдемо Ольд, сестро Сайкс. Є припущення, що зоряний ковчег уже в межах досяжності наших кораблів. Мені здається особливо важливим, щоб тоді, коли Ольд знайдеться, ми об'єднали зусилля для його дослідження. Знання, що зберігаються в ковчезі, несуть не лише можливості, але й незнані небезпеки.

— Тому його можуть спробувати зруйнувати.

— Імператор?

— Він одержимий властолюбством і дивними ідеями. За його наказом до Темного Агрегату відіслали безпілотники з тератронними бомбами.

— Ордену відомо про це.

— Тоді, великий адмірале, давайте спершу об'єднаємо зусилля у справі спасіння Ольда. Святі Матері твердо переконані в тому, що, загрожуючи Ольдові, імператор остаточно й безповоротно втратив не лише право бути лідером людства, але й право на життя.

Погляди Теслена й Сайкс зустрілися.

«Вона ж не просто так звернулася до мене на звання», — здогадався командуючий Дев'ятим флотом.

— Не просто так, — підтвердила охоронниця скарбниці.

Укриття в надрах Великих Каманійських гір,

планета Кідронія (4КВ67:3).

5 октомбрія 416 року Ери Відновлення

— Де це ми? — зі здатністю усвідомлювати навколишній світ до «Ягда» повернулася і природна цікавість.

— У глибинному Укритті, — Гумм підніс до губ аґента посудину з питною водою. — Тебе поранили, довелося руку відрізати. Вибач, брате, у нас немає молекулярного відновлювача.

«Ягд» глянув на порожній рукав нижче ліктя.

«Яке варварство! — подумав він. — Як у давні часи».

— Я постійно хочу запитати в тебе, брате, а яке твоє справжнє ім'я? Найсправжнісіньке.

— У мене було багато імен, Гумме. Але там, де я народився, мене називали Зораном. Можеш так мене називати.

— Відпочивай, Зоране. Ми відірвалися від імперських нишпорок.

— І глибоко ми з тобою зарилися?

— Ми на сім кілометрів нижче від першого рівня копалень «Скелястого».

— Бездонні й потаємні печери Єсіхі…

— Це штучні печери, брате.

— Тоді Служба знає про них.

— Не знає вона ні хріна. Ці тунелі вирили не люди.

— А хто ж тоді?

— Давні діти Велудумана. Мільйони років тому.

— Зрозуміло.

— Я піду, брате Зоране, у справах. Не нудьгуй.

— Добре. Але ми їм таки надавали кочуманів, правда ж, товсточолику?

— Звісно, надавали. Ще й як надавали! Ти ж сам-один завалив двох десантників і розплавив лапи кіборґові.

— А ти його добив різаком. Якби я сказав комусь із «командос», що кіборґа-термінатора сьомого покоління можна завалити звичайним шахтарським різачиськом, мені б не повірили… Ми з тобою, Гумме, найсправжнісінькі герої Галактики. Як у серіалі «Сталевий щур».

— От лише медалей нам не дадуть.

— Зате, Гумме, невдовзі в тебе буде красива наложниця. Точна копія теперішньої імператриці. З великими грудьми і всім, чого потребує справжній герой.

— Думаєш, твій адмірал виконає обіцянку, дану якомусь дурному клонові з Єсіхі?

— Не сумнівайся в цьому, Гумме. Ні на мить не сумнівайся. Великий адмірал Теслен завжди дотримує свого слова. Яке, до речі, ти даси ім'я своїй наложниці?

— Я дам їй ім'я Беверлі. В серіалі «Сила кохання» так звали добру і красиву принцесу.

— Ти віриш у добрих принцес?

— Вірю. Але не з Дому Ойзеле, брате.

— Авжеж. Не звідти.

Гумм зник у темній перспективі тунелю.

Лише тепер спогади про бій повернулися до пам'яті Зорана-«Ягда». Вони змінювали одне одного, ніби рекламні картинки в анонсах розважальних програм. Ось вибухає атакований десантниками шлюз Підземного міста. Шматки металу зі свистом ріжуть гранітні стіни Великих печер. Ось перша хвиля «павуків» насувається на мінний пояс міської оборони, і від вибухів обвалюється арка печери. Ось швидкий кіборґ забігає до бічного тунелю, де партизанами керує аґент Теслена. Ось заряд кінетика висікає сині іскри з гранітної стіни. Лапи кіборґа розтікаються камінням, розплавлені плаганом «Ягда». Ось зброя пораненого кіборґа шукає ціль. Гумм підкрадається до «павука» з різаком. Після пострілу кінетичної гармати аґент провалюється до непроглядної пітьми.

«Не треба було так піддаватися бойовому азартові», — аґент посміхається, систематизуючи свої спогади. Загалом, вирішив він, це була славна битва. Не гірша від боїв з повстанцями на Тіронії чи сутичок із хижими рептиліями на Сельві. Там, у лабіринтах отруйних сельвійських боліт, аґент уперше втратив руку, але тоді її негайно відновили в польовому госпіталі Дев'ятого флоту. Минуло багато років, але й зараз він здригнувся, згадуючи, як хижа тварина вистрибнула зі смуги заклубочених випарів. Як коротко й дзвінко клацнули її пластинчасті щелепи, перекушуючи кістку руки.

«Поки що доведеться побути одноруким. Велудуман свідок, хтось прокляв мою нещасну кінцівку» — роздумував Зоран-«Ягд», коли повернувся клон.

— Відпочинемо і підемо далі, — повідомив він.

— Далі — це куди?

— Ці тунелі простяглися на тисячі кілометрів. Стародавні діти Велудумана вміли рити. Може, вони були подібними до великих-превеликих тормагів?

— Сам зрозумів, що сказав?

Гумм ображено засопів.

— Укриття ненадійне? — спитав Зоран. Він уже шкодував, що зачепив шахтаря.

— Надійне, не сумнівайся… Але Знаючі переходять до іншого, ще віддаленішого і глибшого Укриття. І наказують нам іти з ними.

— З мене яка їм користь?

— Ти великий воїн, брате. Ти і з одною рукою вартуєш таких трьох клонів, як Гумм.

— Не прибідняйся.

— Засинай, брате. Сили тобі знадобляться. До віддаленого Укриття потрібно йти багато днів.

— А що там, у віддаленому Укритті?

— Я там не був. Але кажуть, що там є багато Білих Каменів.

— Багато?

— Більше, аніж було знайдено людьми імператора за останні тридцять років.

— Але ж це цілий скарб, Гумме. За ці камені можна купити три Кідронії разом з Другим флотом.

— Надра Єсіхі зберігають багато корисного, брате Зоране. Тільки улюбленим дітям Держателя Склепіння доступні скарби надр Єсіхі. А тим, хто спотворює його дари, вони недоступні. Так було, так є і так буде.

— Амінь! — відізвався Зоран. Цьому слову його навчила мати, ноланська клонка 1420-ої серії.

«Червона зона» в резиденції Ради Двадцяти Трьох,

планета Піфія (11КВ23:2),

зоряна система Ріри (Епсилон Ерідана).

5 октомбрія 416 року Ери Відновлення

— Проблемою тератронних бомб у нас займається Координатор наукових досліджень, — Сестра Гітела відрекомендувала Теслену Знаючу похилого віку. — Сестра Вама у минулому працювала в Університеті Альфи з темами, суміжними із розробкою тератронної зброї.