Богиня і Консультант - Ешкилев Владимир - Страница 44

3 вересня 2004 року

Я все думаю, чому це Богиня не схотіла вибрати собі на жрецтво відьм із роду Варбатів, але вибрала нашу М.? Чого не мала ота Ориська Варбатова, але має наша руда М.? «Печатки за все»? Це та сама таємниця, яку не можуть ніяк розкрити оті гівновчені «хвізики», що досліджують реліквії Сили. Чому один камінь фокусує Силу, а інший — такий самісінький — не фокусує? Це могла б розповісти та велика жриця, поховання якої ми знайшли у Заячій Голові. А хвізики до таких знань ніколи не доступляться. Так і будуть торочити про свої оті «темні енергії» і «псевдовакууми»! Чим вони кращі за середньовічних схоластів? Ті принаймні були впевненими людьми Традиції і не отруювали все навколишнє отим своїм вічним фаховим скепсисом. Я сам учений, але мені вже бридко буває зараховувати себе до цього Кантівського стада, цинічного, заздрісного, бездуховного.

Телевізор вже аж страшно дивитися. Таке враження, що країна йде не на вибори президента, а на якусь війну Світлих Сил проти Темного Саурона! Сьогодні перечитав кілька сторінок «Володаря Кілець», і аж мороз по шкірі — Кільце Всевладдя і Камінь Богині! Одне до одного. Професор Толкієн теж про щось таке знав. Чи був він посвяченим жерцем? Чи, може, досліджуючи валійські й фінські тексти, натрапив на древнє Знання, яке не міг оприлюднити в академічному форматі, щоби не наразитися на висміювання і бойкоти з боку тамтешнього Кантівського стада? Тому обрав формат казки? У його текстах так багато прозрінь, що пояснити це лише інтуїцією неможливо. Думаю, що він таки був жерцем. І хто тепер очолює посвячених на Сході й на Заході? Масони? Тамплієри? А раптом С. — масон? У його кабінеті стоїть величезний глобус. Глобус — одна з емблем масонів? Здається, хтось казав, що була така масонська ложа із назвою «Глобус». Де була? У нас? У Росії? Треба з'ясувати.

15 вересня 2004 року

Сьогодні по телефону дав принципову згоду на те, щоби Камінь сприяв «перемозі світлих сил». Так і сказав С. Він сміявся, але сміявся по-доброму. В. і М. мене цілковито підтримують, навіть готові самі їхати помагати С. та його однодумцям. Один лише Роберт сумнівається, але він завжди сумнівається. Витягнув з Інтернету есейчик з назвою «Облапо-лайт» і дав мені почитати. Есейчик мені сподобався. Я його вклеюю на тому аркушику, на якому Роберт мені його приніс.

____________________

Облапо-лайт

«Облапо», — каже знайомий журналіст, зустрічаючи на газетних сторінках рекламу «бабок Тетян» і «чаклунів Мамедів». Себто щось із тієї низки слів, котрі словник пропонує як синоніми до «ошуканства»: «облуда», «дурисвітство», «одурення», «одурювання», «омана». А проте в рекламах із портретами темнооких «врокмайстрів» причаїлася брама цілого світу, карти якого таємні, дороги якого небезпечні, а населенці — дивні.

Створення якісного «облапо» починається з пошуку. Кілька поважних людей на серйозних автах прибувають в село Д. і питають тубільців: «Чи знаєте ви тутешню ворожку Горпину (варіанти: Стефанію, Ганну, Світлану)?» Тубільці радісно (варіант: насторожено) підтверджують, що в їхньому задуп'ї й справді живе ворожка. Вони показують дорогу до її хати. Поважні люди чемно вітаються з Горпиною (Стефанією, Ганною, Світланою) і просять її допомогти приятелеві, котрого зурочили за намовою колишньої дружини-стерви (варіанти: прокляли сатаністи, врекла теща). На стіл кладеться стосик кольорового паперу з портретами і державними символами. «Для нашого пацана ми, шановна, нічого не пошкодуємо!» — каже один з поважних, і малогабаритна чоловіча сльоза виникає з-під оправи Tantal.

Горпина ведеться і погоджується. Вона пропонує і радить. Демонструє пучечки трав, віхтя та образки. Поважні уважно слухають, киваючи квадратними головами. «Так ми вас підкинемо до міста. Пацан там ковбаситься, чекає, плющіт єго», — каже власник коштовної оправи. Вже в місті, за межами звичного для Горпини світу, їй роблять справжню пропозицію. Працювати на «фірму», яка бере на себе всі клопоти щодо реклами, охорони, оренди столичної приймальні та пошуку ексклюзивних клієнтів. «Скоро вибори», — нагадує один з поважних ошелешеній Горпині: «Політики повалять табунами. Такі серйозні гамани з вухами. Леве нємєрєно. З кожного підриву — сармак у три відсотки. Фірма гарантує».

Горпина спочатку впирається, але їй на пальцях пояснюють, скільки це буде «три відсотки». А також натякають на неприємні наслідки відмови. Ворожка довго мовчить, потім питає: «А якби п'ять?» Це вже майже капітуляція. Пацани поблажливо посміхаються. «Чотири», — каже бос. Ще година символічних торгів, питань, відповідей — і на обрій світу Облапо сходить нова зірка.

«Баба Горпина — екстрасенс вищої категорії! Тисячолітня традиція степової шакті-магії!! Містерії Червоного кургану!!! Містичний спадок запорожців-характерниківі!!! Стовідсоткове передбачення результатів, зняття найтяжчих політвроків та іміджпристрітів!!!!! Передвиборне очищення карми, розпруження кундаліні та стабілізація бгакті-дірект-фактора!!!!!!»

А через кілька днів до роботи береться консультант Пупкін. Він знає всіх. Його знають всі. Він пояснює своїм клієнтам, що «чисто східна» магія тепер не в моді. «Там, — показує на стелю Пупкін, — тепер віддають перевагу українській традиції кармічних корекцій. Ну, шо я вам буду розжовувати… А, до речі, ви знаєте, звідки та баба Горпина? З села Д., яке поряд із селом X. Уразумєлі? Знаєте, хто до неї того тижня звертався? Вгадайте з трьох разів. Ні. А я вам скажу». Пупкін шепоче на вухо клієнтові прізвище. Той тяжко зітхає і дає Пупкіну триста баксів. Той пише на папірці адресу. «Без права передачі», — каже Пупкін. «Нє пацан, панімаю», — погоджується клієнт.

Баба Горпина тим часом відточує професійну техніку. Раніше вона починала стандартно: «У тебе, сонечко, є дві подружки, одна біла, а друга чорна…» Тепер вона змушена ускладнити «підводки»: «У тебе, козаче, є три вороги. У першому сидить зелений дідько, а другий вже є мертвий і живе лише чужим позиченим життям, але найстрашнішим є третій, бо він, козаче, має Око Чорнобоже…» З нею працює спеціаліст з поганської термінології першого тисячоліття нашої ери. Баба Горпина вчиться вимовляти імена древніх богів і скіфських демонів. Клієнтура соліднішає.

Нарешті настає апофеоз. До приймальні баби Горпини прибуває кортеж чорних автомобілів. Великий Клієнт усамітнюється з ворожкою, виконує ритуали світу Облапо і питає провидицю Червоного кургану: «Скільки у нас буде процентів?»

Та на хвилину впадає в транс. Потім піднімає важкі повіки, нахиляється до вуха Великого Клієнта і шепоче цифру. Той задоволений. Виймає мобілку і каже без привітання: «Не погоджуємося. Так і скажи їм всім: на х…й впала нам та коаліція!»

____________________

Отака-от притча про Горпину.

16 вересня 2004 року

Здається, ми всі є учасниками грандіозних історичних змін. Формується принципово новий егрегор Нації. Я зв'язався з Герою. Він обіцяв звести мене з отим таємничим генералом О.К. Невже психотроніка пішла далі фізики в розумінні природи Сили? Треба з'ясувати. Чи зможуть проти Нового Егрегора протиставити Антиегрегор? Хто цим займатиметься, звідки вони візьмуть Жерців? Одні лише питання, але й піднесення неймовірне. Тому рідше заглядаю до щоденника. Жити стає цікавіше, аніж нотувати.

Сьогодні В. прочитав мені вірш. Він якраз добре ліг на мій настрій:

Їдуть не ґвалтом, не в юрбі:

немов одним списом прошиті[107].

Мені Сила Каменя так і уявляється — як спис, що прошиває часопростір, єднає минуле і теперішнє. Камінь, спис, пройшов крізь тисячоліття і всіх нанизав на вервечку Сили — предків, які пасли корів у древніх степах, і теперішніх наших людей, які нарешті перестали вважати себе бидлом.

20 вересня 2004 року

Знов у Києві. Сьогодні був в О.К. Враження приємне — інтелігентний старушок, вельми освічений і розумний. Стара школа розвідки. Каже не все, що знає, далеко не все, це зрозуміло, проте каже цікаві речі. Він вільно оперує великим ресурсом спеціальних знань. Особливим словником того світу, де живуть гіпнотехніки, психотроніки, слоганмейкери та інша прихована від народних очей «підземна людність». У психотроніків і спеціалістів з НЛП[108] свої терміни. Я не все з того зрозумів. Поки що не можу розібрати, чим відрізняється «мем» від «фрейма». Найцікавіше з того, що сказав О.К.: приховані імпульси волі (на мові психотроніків — «криптокоманди»), які сховані в нейропрограмуючих текстах, діють на свідомість (на «шаблони», що працюють на відображення оточуючого світу) лише у прив'язці до певної культурної складової. Лінгвістична зброя, розроблена, скажімо, для мексиканців, не діє на нас і навпаки. Опорні сигнали взаємодіють із тими словами і поняттями, яких нас навчають ще в дитинстві. Взаємодіють з отими першими звуками, котрі ми почули у колисці. Погоджуюся. Ще одна новина від генерала: «фрейми»[109] будуються на принципах, вперше розроблених ще середньовічними містиками, в першу чергу кабалістами. Можливо, вони є відлуннями Голосу Бога! Але все це таке далеке від мого зацікавлення егрегорами. Культурна складова, мова, накреслені на горщиках знаки — це ж лише «поверхня» Традиції. А мене цікавить її глибинна, фундаментальна, визначальна, надчуттєва й надкультурна складова — Сила. Про це О.К. або зовсім нічого не знає, або ж (що, на жаль, імовірніше) не бажає про це балакати зі мною. Красиво переходить на інші теми. Шкода. Із цим чоловіком ми могли б порозумітися.

У нашій розмові ми зачепили лише кілька комірчин верхнього поверху того «підземного світу» засекречених «гномів», які у таємних лабораторіях виготовляють для володарів світу найтоншу зброю: магічні мозаїки слів-фреймів, якими можна змусити людей невмотивовано любити пана А. і так само невмотивовано ненавидіти пана Б., голосувати за відвертих бандитів і не помічати посланих Богом рятівників. Раніше я недооцінював цих гномів. Мені здавалося, що сильна природна людина здатна розвіяти «гномський морок» могутнім Словом Правди. Але тепер я бачу, що новітня доба маніпуляцій не залишає природним людям жодного шансу, що всі оті безглузді розмови, які ведуться у мистецько-інтелігентському середовищі про прихід майбутнього Народного Пророка — недолугі казки для одурених і відсталих. Відлуння кріпацького минулого отих митців і саморобних «дисидентів». Не прийде, шановні, до вас пророк. Замість нього прийде чергова «лялька», навчена підземними гномами. І протидіяти лялькам (протидіяти гномській роботі) може лише жрецька ієрархія, пов'язана з рідною землею тисячолітніми узами надчуттєвих практик. Майбутнє нації творитимуть не продажні митці й політикани, не лякливі спиті «інтелектуали», а безжальні волхви з Жезлами Сили у твердих руках.

Відповідно, політика вже починає розчаровувати. Стільки бруду, грубої брехні, фальшивих чеснот, рук, «які ніколи не крали». Бридня! Де ж оті «композитори егрегору», про яких так розводився С. на наших з ним зустрічах? Де? Знову байки для дурнів? І як після всього цього сподіватися на особисту порядність політиків? М. розповідала, що С. під час зустрічі пропонував їй утримання. Як чоловік чоловіка я його розумію, але за кого він має мене? За бордельного дідуся?

23 вересня 2004 року

Сьогодні балакав із Робертом. Він мене критикує. Показав мені на прикладах політичної телереклами, як обидві ворогуючі сили зомбують глядача. Я після розмови з О.К. на це вже дивлюся як на синтетичне (в сенсі методології, засобів і джерел) мистецтво контролю над людськими свідомостями. Гноми працюють, працюють, працюють. Реклама дубова, але на примітивів, напевно, саме таке й діє.

Сьогодні взявся за порівняння перекладів «Велесової книги» в світлі моїх нових знань про жрецькі ієрархії та дію «Жезлів Сили». Щось там не складається. Я завжди схилявся до думки, що «Велесова книга» не підробка, або принаймні не зовсім підробка, але тепер почав у тому сумніватися. Хочу про це побалакати з таким собі О., його мені рекомендували у Спілці письменників як одного з найкращих знавців предмета (тобто «Велесової книги»). Ще мені сказали, що найновіший альтернативний переклад «В. К.» зроблений одним молодим лінгвістом із Польщі. Обіцяли повідомити його поштову адресу.

27 вересня 2004 року

Сьогодні дві години розмовляв із нашою рудою М. Ні про що конкретне не йшлося, але враження від самого спілкування залишилося надзвичайне. Вона таки сильна харизматична особистість. Ці зелені очі, вони гіпнотизують, затягують, змушують придивлятися до кожного руху її обличчя. Ніяких отих хитрих «фреймів» не потрібно, щоби пропасти в тих очах навіки. Я тепер зовсім не дивуюся С. Тут би кожний спокусився, а він вже давно при владі, звик отримувати усе, що забажає. Я не знаю, яким робом М. йому там відмовила, але, здається, С. не образився. Наша руденька красуня — неабиякий дипломат! Невже саме цій витонченій сучасній молодій жінці у найближчому майбутті суджено стати Серцем Нації? Приємно почувати себе на вістрі історії. Про нас ще напишуть книжки.