Біг Мак та інші історії: книга вибраних оповідань - Жадан Сергій - Страница 26

Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом підіймає голову і каже — слухай, каже вона, — у тебе що — взагалі ніколи не стоїть? А!а!а! — відчайдушно й захоплено стогнуть менеджери. І ось це моя історія про баб, друзі! — переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і всеосяжного кайфу і починає насипати просто на рукомийнику довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами, втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недоростками і кричить — і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж дайте, але йому говорять — пішов в жопу, чувак, на сьогодні все, всі дороги закриті, ні! — кричить він, — ні! як же це, я ж теж слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте хоч щось. І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі своєї кишені і говорить — давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе вставить. Що це? — лякається син полку. Порошок, — говорить тюлень. Який порошок? — перепитує син полку. Пральний. Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе порве. Син полку підходить до рукомийника і думає — зараз мене порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами, і думають — о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий тюлень-підарас підштовхує його до рукомийника і ніжно шепоче, давай, бебі, давай — зараз тебе порве. І він схиляється над рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить. І тут його рве. І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної допомоги і думає: ох, — думає, — я самотня вагітна домогосподарка, на що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе, я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її надав — цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено, і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний молодий клерк зможе мені допомогти, видно, що система ще не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо, вона теж колись була вагітна, ну, ясно — вона напевно колись була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона підходить до нього і каже — ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто послав? — не розуміє клерк. Тактак, синку, я ж то знаю, саме тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? — не розуміє клерк. Ну, так, добре, говорить домогосподарка, я тобі як рідному скажу — я домогосподарка, самотня вагітна домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так, а за своєю соціальною допомогою, і якщо ти, недоноску, тут сидиш, то очевидно тобі й відповідати за соціальну допомогу самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить: значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати вашу проблему. Ось, синку, — каже вона, — тебе мені точно сам бог послав. Мем, — відповідає він на це, — ніхто мене нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось відразу — ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, — говорить вона незадоволено. То як там із моєю соціальною допомогою? Значить так, — говорить клерк, — із допомогою. Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, — погоджується вона. Давайте, — говорить він. Ну, давайте, — не заперечує вона. Значить так, — говорить він, — значить ви — самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, — відказує вона. І ви прийшли у наш відділ? — продовжує він. Прийшла, синку, — відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? — уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, — підтакує вона, — соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної допомоги, — говорить він і виходить з кабінету. Фак, — говорить вона і виходить слідом за ним. І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука, самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі мене дістали своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама, і вона теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут сиджу з рулоном у руці, ясно що була вагітна, і що — вона ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що — їй хтось дав? Так — дали! І нічого мене тепер діставати своєю допомогою, теж мені вагітна, — говорить він і починає мити руки, — вагітна, таке враження, що вона збирається народити Елвіса Преслі. Сука, де мило? — він дивиться по кімнаті, — я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок. І тут його знову рве.

Як зберегти родинний затишок

Кожна домогосподарка хоче стати мамою Елвіса. Громадянський статус мами Елвіса сам по собі дає значні переваги. Насамперед, проблема соціальної адаптації. Система пасує перед мамою Елвіса. Домогосподарка приходить до свого кредитного банку і говорить — ок, говорить вона, я мама Елвіса, де я можу побачити керівника департаменту по зв’язках із громадськістю? Значить так, синку, говорить вона начальнику департаменту, слухай мене уважно — я стара самотня домогосподарка, можливо, щось у своєму житті я робила не так, можливо, я не надто включена в боротьбу, але чорт забирай, синку, мій Елвіс, мій малий, він знає що робить, і ось що я вам скажу — такої срані, як у вашому кредитному банку, я давно не бачила. А я в своєму житті, до народження Елвіса, ясна річ, бачила стільки срані, що ти собі уявити не можеш. І з цими словами вона лишає начальника департаменту сам на сам із проблемами самоідентифікації. Мама Елвіса приходить на біржу й говорить — ох, говорить, і тут те саме, і тут та сама срань, послухайте, кричить вона брокерам і маклерам, ви — сучі діти, я мама Елвіса і щоб я здохла, якщо я бачила де-небудь таких лузерів, таких мудозвонів як ви! Що ви, мем, намагаються врятувати ситуацію маклери, ми цілком нормальні чуваки, ми знаємо вашого Елвіса, що за проблема, мем? Проблема в тому, говорить їм мама Елвіса, що ви мудозвони, і чорт мене забирай, якщо я зараз говорю неправду. Просто хотіла вам це сказати: ви — мудозвони, нічого особистого. Елвіс приходить для того, аби вирішити проблему із твоєю страховкою. Елвіс говорить тобі: капіталізм не здатен відібрати у нас головне — наше почуття самоорганізації. І солідарності. Моя мама, говорить Елвіс, проста самотня домогосподарка, навчила мене головному — система завжди тримає руку на крані! Система завжди контролює рівень газу в твоєму трубопроводі. В той час як ти борешся за своє виживання, вона перекриває клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю страховкою, вона регулює силу напруги. В той самий час, як ти займаєшся самоорганізацією, система тримає свою руку на цьому чортовому крані. І коли вона тримає одну руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою, ви знаєте, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні? А ви хочете про це дізнатись? Так. Напевне хочете? Так, ми хочемо. Скажіть — ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває нам кран. Ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як іншою перекриває нам кран. Іншою рукою вона дрочить! Мама Елвіса приходить додому, знаходить серед кімнати купу порожніх банок з-під пива, знаходить у ванній самого Елвіса, який спить у теплій воді, знаходить його гаманець, його ковбойські чоботи, його засраний екологічно чистий одяг, весь у крові й кишках молодих менеджерів і рекламних агентів, ох, Елвісе, говорить вона, — мій безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, в білому одязі й армійській спідній білизні, мій улюбленець, сонце мого життя, що ж ти так нахуячився, Елвісе, що ж ти так набрався, що спиш тепер просто у ванні, просто у своїй армійській спідній білизні. Ох, Елвісе, говорить вона — система бореться з нами всіма можливими способами, система знає наші слабкі місця. Все вірно, Елвісе, система — це справжній дворукий бандит, і доки одну свою руку вона тримає на крані, іншою рукою вона дрочить. Причому дрочить вона, Елвісе, тобі.