Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Біг Мак та інші історії: книга вибраних оповідань - Жадан Сергій - Страница 21
Годині о десятій вечора я прокидався і вмикав телевізор. Тепер я міг дозволити собі шум у кімнаті, вдень я намагався не шуміти, аби не видати себе. Коли хтось приходив і стукав у двері, я завмирав і знову починав рахувати до шести. Вночі, як правило, ніхто не приходив, я відвойовував собі ще один шматок свободи. І тут о першій ночі хтось постукав. В якийсь момент я втратив концентрацію і пішов відчиняти, очевидно, подумав так — перша ночі, ясна річ, вони розуміють, що я вдома, де я ще можу бути о першій ночі, як не вдома, так чи інакше треба відчиняти, і я відчинив. На порозі стояв Вітольд. Вітольд був моїм сусідом цілий тиждень. Перед тим, як перебратись до мого теперішнього помешкання, я жив у іншому крилі готелю, моїм сусідом виявився італійський робітник, Крістіан; коли я вперше відчинив двері нашого спільного коридору, о дев’ятій ранку, він саме вийшов зі своєї кімнати, голий, побачивши мене, знітився, прикрив рукою причинне місце, яке воно в нього там було, і заховався в своїй кімнаті. Перші пару днів він звідти не виходив.
Потім, мабуть, культурний шок минувся і він знову почав з’являтись у спільному коридорі, хоча тепер, на щастя, одягнений. Ми з ним так і не знайшли спільної мови — він говорив італійською і англійською, я — німецькою й українською, польської він принципово не знав, говорив мені «честь» і зникав у душі. За місяць він з’їхав, а до його кімнати поселили Вітольда. Вітольд був професором. Йому було років 60, може трішки менше, але він багато пив і вік його визначити було важко. Він був інженером, випивши, він говорив мені — я інженер. Зранку він діставав мобілку і довго з кимось розмовляв, після цього спускався вниз і йшов до бару. В барі він пив горілку, пив чай, дивився волейбол і спілкувався з друзями. Друзів у нього було багато, його всі любили, він теж усіх любив, я собі так думаю. Ми з ним швидко потоваришували, першої ночі після його підселення я повернувся додому о другій ночі п’яний. Відчинив двері. В коридорі стояв Вітольд, на ньому був лише якийсь гульфік, який губився під його черевцем. Що ж таке, подумав я, що за сусіди мені трапляються — як не голий, то в якомусь гульфіку.
О, сказав він мені, Сергій! кави? Ні, відповів я, я не п’ю, в сенсі — кави, тим більше на ніч. Водки? він явно хитрував. Добре, погодився я. Ми зайшли до нього в кімнату, вона була завалена його речами — одягом, валізами, він, схоже, не встиг прибратися після переїзду, поліз до шафи з одягом і дістав звідти надпиту пляшку горілки. Горілка звалась «Сопліца». Ну ось, подумав я. Ти говориш англійською? запитав він мене. Говори по-польськи, сказав я, я тебе розумію. Ми пили до ранку. У мене є дівчинка, сказав він, у Львові. Справжня красуня. Добре тобі, відповів я. В якийсь момент він перейшов на англійську і почав називати мене Сашкою, з наголосом на першому складі. Я пішов спати. Після цього він почав полювати на мене. Він чекав під дверима кімнати, доки я прокинусь, він ходив під дверима душу, доки я мився, він не спав до ранку, очікуючи, коли я повернусь, а дочекавшись, починав зі свого традиційного — кави? питався він, гербати? Після цього ми йшли до нього й пили горілку. В барі, що цікаво, він мене іноді не впізнавав, він загалом був короткозорий і на відстані впізнавав не всіх. Він був розлучений, у нього було дві доньки, вони раз на тиждень відвідували його, готували йому «бігос», велику посудину «бігосу», Вітольд ховав «бігос» до холодильника і забував про нього, «бігос» починав смердіти і холодильником ніхто не користувався, Вітольд, що характерно, теж, мабуть думав — що я буду користуватись цим смердючим холодильником? За тиждень доньки повертались, викидали старий «бігос» і негайно готували новий. Вітольд пишався своїми доньками, знайомив мене з ними, перепрошував, що вони не говорять англійською, для нього тема родини була важливою, він, коли випивав, завжди про це говорив, родину він називав на німецький манер «фамілією», хоча німецькою він не розмовляв. За пару тижнів я переїхав від нього до іншого помешкання. Але ми й далі щодня бачилися в барі. Він ставив водку, я не відмовлявся. Іноді він мене і далі не впізнавав. Наближався великдень.
Однієї ночі, коли все стихло і вже ніхто не дзвонив, я вийшов на кухню зробити грінки. Я собі думав так — зараз вийду на кухню, там нікого немає, зроблю собі грінки і буду дивитись телевізор. Потім знову ляжу спати і мене знову ніхто не дістане. Все виходило складно — готель був порожній, більшість студентів і викладачів, які його населяли, роз’їхались святкувати великдень. Діставати мене було нікому. Я вийшов на кухню. Курва, тільки й подумав я. На кухні стояв Вітольд. В одних шкарпетках. Себто не так — він був одягнений, все нормально, лише на ногах не було черевиків, одні білі шкарпетки. Його хитало з боку в бік, він лихо тримав руки в кишенях світлих парусинових штанів і не зважав. Був схожий на боцмана, який повертався до рідного порту з багатим уловом. О, сказав він, Сергій! Ага, подумав я, добре, що не Сашка. Гербати? завів він своєї. Ні, кажу, тільки не сьогодні — маю роботу, мушу ще працювати. Ти є добрий поет, сказав він. Я не п’ю сьогодні, відповів я. Окей, сказав він, я розумію, не п’єш — не пий, але спробуй моєї риби. Він відкрив холодильник і дістав звідти смердючу рибу. Я не їм рибу, сказав я. Да? розгублено перепитав він і заховав рибу назад. Я спробував готувати грінки, вони диміли й підгорали, Вітольд нависав над ними і не підпускав мене, аби щось зробити.
Слухай, сказав він мені, до мене завтра приходять мої доньки, у нас буде святковий обід, великдень все-таки. Бар, до речі, сказав він, не буде працювати чотири дні. Будемо ми з доньками, Абдула... хто? перепитав я, Абдула, підтвердив Вітольд, це араб, ось — буде Абдула, ну й ти приходь. Завтра на четверту. Обов’язково буду, погодився я і підступився до грінок. Давай по келішку, знову запропонував він, по малому, додав він, роблячи в слові малий наголос на першому складі. Ні, твердо відповів я. Тоді спробуй мого «бігосу», сказав він і поліз до холодильника за смердючим «бігосом». Я схопив грінки і втік до своєї кімнати. Наступного дня, по обіді, я вийшов на кухню. Донька Вітольда готувала посудину «бігосу». Вітольд побачив мене, радісно привітався. На обід він мене не запрошував і нашої вчорашньої зустрічі, схоже, не пам’ятав. Я привітав їх зі святом і пішов у парк. І ось о першій ночі він стояв у мене під дверима і улов у нього знову був багатий. Сергій, сказав він просто і без виїбонів, пішли по келішку, по малому, з наголосом на першому складі. І я покірно пішов за ним. В його кімнаті й далі валялась купа одягу, на кріслах були розвішені його гульфіки, очевидно, він мав їх цілий набір, на кожен день тижня. Вітольд приніс шинку, дістав із шафи з одягом «Сопліцу» і розлив. Ну, то давай, сказав він, зі святом. Я подивився на пляшку «Сопліци» і випив. Головне не думай про назву, говорив я собі, головне не думай про назву. У мене дивний сусід, сказав Вітольд, араб. Його звати Абдула. Він дуже дивний. Що таке? спитав я. Він не п’є гербати, сказав Вітольд, п’є лише воду, п’є джус, п’є колу, а гербати не п’є. Я йому пропоную кожного ранку, говорю, ти, дурню, спробуй гербати, у мене справжня китайська гербата, а він каже — ні, я не п’ю гербати. Такий дивний... Ти йдеш завтра до костьолу? запитав я. Вітольд засміявся. Знаєш, сказав він, сміючись, я взагалі-то католик, але до костьолу я не ходжу. Мені подобається як сказав цей, котрий в Росії головний по церквах. Алексій, підказав я, Алексій, погодився він, він сказав, що католицизм це загроза. Я з ним згоден. Ясно, кажу, вибач, що спитався. Він налив ще «Сопліци». Я замружився і випив. Бар, сказав Вітольд, третій день не працює. Я їм телефоную, кажу ви, курва, чому не працюєте? Це ж ненормально, сказав він мені. В готелі залишилось купа народу, ти наприклад — сказав він мені. Зате на рецепції, продовжив він, сьогодні симпатична дівчина, бачив? Бачив, відповів я, але там є ще симпатичніша — така білявка, бачив? А, сказав він, бачив, але ти навіть не думай — попередив він мене — це моя дупа. Та заради бога, тільки й відповів я. У мене дивний сусід, печально сказав Вітольд, розливши «Сопліцу», він не п’є гербати, п’є лише джуси, я, мов дурень, п’ю кожного ранку з ним його джуси, уявляєш? А найгірше те, що він співає. Як співає? не зрозумів я. Співає, підтвердив Вітольд, кожного ранку. Розумієш, пояснив він мені, він збожеволів від самотності. У нього тут нікого немає — ні друзів, ні родини, ось він і співає. У мене, додав він, хоча б доньки є, а в нього — зовсім нікого. То співайте з ним разом, порадив я, зробіть дует.
- Предыдущая
- 21/47
- Следующая