Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ключ від Королівства - Дяченко Марина и Сергей - Страница 50
— …І тут воно підіймається на ноги — а це й не пень зовсім! Це така штука з очима…
— Зрозуміло. Пальцеїд-пиріжник. Місить здобич лжекоренями, поки вона не перетвориться на фарш, потім витягує соки хоботком, розташованим під корінням…
— Фе, Гарольде!
— Ти його знищила?
— Звичайно. Бо де б я зараз була?
— Зрозуміло де… Ну, що далі?
Коли я дійшла до поєдинку з туманною бабою, він округлив очі й тихо охнув.
— Слухай… А я тебе непогано вивчив. Ну скажи — непогано?
Я розсміялася.
На зміну дневі надходив вечір. Караван ішов тепер не берегом, ми заглибилися в сосновий ліс. Небезпеки не було — так свідчив посох Гарольда. Мій посох залишився в Оберона, і король поки що не виявляв бажання повернути мені його.
Принцеси їхали в кареті. Завіски на вікнах були щільно опущені. Наскільки мені було відомо, жодна із сестер-хранительок не хотіла розмовляти з принцом чи Ельвірою. Вони пленталися в хвості каравану. На них ніхто не звертав уваги.
Тепер Гарольд розповідав мені, що трапилося з караваном за час нашої відсутності. Оберонові й магам дороги доводилося не легше, ніж мені, а може, навіть важче, адже під їхньою опікою було стільки людей! Докладну розповідь про загибель Ланса я вислухала, низько опустивши голову.
— …А зараз уже недовго. Нюхом чую — десь тут буде наше нове Королівство. Можливо, вже сьогодні туди дістанемося. Ти уявляєш, Ліно, — сьогодні!
— Гарольде, — сказала я тихо. — А що буде з королем, якщо він не зможе виконати обіцянки?
Гарольд підвів голову:
— Він тобі розповів, так?
— А по-твоєму, мені не можна довіряти?
— Я не це мав на увазі, — Гарольд зніяковів. — Просто це не для дівчаток.
— Я маг дороги!
— Добре, не сердься. Сама поміркуй: він присягнувся життям. Що з ним буде, якщо клятву буде порушено?
— Він помре?!
Гарольд засопів.
— Але ж це несправедливо!
Гарольд дивився вдалину.
— Треба відшукати для нього цих п’ятьох принців, — сказала я твердо. — Хоч із-під землі.
Гарольд зітхнув.
— Якби це було так просто…
Ліс розступився. Караван вийшов на високий берег. Море лежало далеко внизу. Терасами спускалися вниз зелені луги, а праворуч і ліворуч блищали у вечірніх променях сонця верхівки гір.
Сурмач раптом заграв незнайому мелодію, таку пронизливу й радісну, що кожна моя волосина стала дибки.
— Що це за сигнал?
— Прибуття, — хрипко сказав Гарольд. — Він сурмить прибуття Королівства і кінець дороги.
Розділ двадцять дев’ятий
Усе заново
Замок змінювався щосекунди. Ось він зовсім іграшковий, ніби шоколадний, з тоненькими башточками, з мереживними ґратами; ось він на очах погрубшав, посуворішав і перетворився на фортецю — твердиню з неприступними стінами, з очима-бійницями. Ось він став білим як сніг і святковим; ось його стіни набули рожево-цеглистого відтінку, а башти потовстішали, наче бочки. Ось він знову почав змінюватися: струмував у повітрі, перетікав сам у себе, поки не став природною частиною пейзажу. На фоні далеких скель, у компанії з високими соснами, в дружбі з лугами і морем — здавалося, він виріс тут сам по собі, саме такий, як захотілося природі, а якщо його не буде — світ навколо стане біднішим…
Я скажено зааплодувала. Люди, що стояли навколо, покосували зі здивуванням. Я зніяковіла й заховала долоні під пахви.
— Приблизно так, — сказав Оберон.
Повітряний замок на мить став майже реальним, а потім розтанув без сліду. Оберон опустив посох.
Люди, які до того стояли тихо-тихо, заговорили всі разом, зарухалися, хтось щасливо розсміявся. Я з жалем дивилася на місце, де ще секунду тому стояв замок — такий гарний! Це скільки ж часу потрібно, щоб побудувати його з піску й дерева, каміння й глини по-справжньому?
Навколо були тільки щасливі обличчя. Навіть древній старигань (за останні кілька тижнів він ані крапельки не помолодшав) усміхався, сидячи у кріслі-ношах. Комендант набундючився від усвідомлення власної вагомості, у його руках був згорнутий в трубочку план, і він розподіляв доручення. Канцлер, навпаки, весело скинув куртку й закотив рукави сорочки — він збирався складати піч для випалювання цегли. Оберон щось пояснював начальникові варти, який став тепер бригадиром лісорубів. Стражники стояли зімкнутою шеренгою, на плечі у кожного була сокира, а у блондина, який ділився зі мною вудкою, навіть дві…
Зграйкою пройшли колишні принцеси-наречені, а зараз хранительки Обіцянки. Я нишком глянула на них — та вони дівчатка зовсім, ще не скоро, мабуть, посивіють. У мене трішки відлягло від серця.
— Ліно! — Оберон тепер ішов до мене. — Тобі доведеться чергувати на кухні… — він уповільнив крок. — Чи ти хочеш просто зараз додому?
Я з жалем глянула на те місце, де раніше стояв повітряний замок.
— А можна додому негайно?
— Ну звичайно, — сказав Оберон втомлено. — Королівство засновано. Один крок — і ти там, звідки я тебе взяв… Що ти вирішила?
Він виглядав чужим. І Гарольд насупився й відвернувся. Я образилася: вони обидва думають, що я отак їх кину?
— Я вас покину, чи що?
Вони переглянулися. Оберон фиркнув. Гарольд широко заусміхався.
— Вона нас не залишить напризволяще, — сказав Оберон майже ніжно. — А кашу варити ти вмієш?
— Та вже зварю якось!
Ох уже ці казани над багаттям! І нема вимикача, щоб зменшити чи збільшити вогонь. А диму, диму! А кіптява! А спробуй дотягнутися до дна — хай навіть довгою ложкою!
Я зовсім зневірилася, коли на допомогу мені надійшла мати Гарольда. Вона була чудовою куховаркою: навіть те, що в мене вийшло з грудками, вона примудрилася розім’яти, а те, що підгоріло, — довести до їстівного стану. У короткі хвилини перепочинку я дмухала на обпечені пальці. Ось як буває: з мага дороги — в куховарки. Та що вдієш, якщо навіть канцлер тягає каміння, якщо навіть сестри-хранительки (хай їм грець), підібгавши спідниці, місять ногами глину!
Над грандіозним будівельним майданчиком панувало відчуття свята. Сурмач, видершись на уламок скелі, без передиху грав веселі мелодії, і тільки коли Оберон махнув йому знизу посохом, подав сигнал до обіду. Я стояла на роздачі. Зачерпувала з казана паруючу кашу, накладала в підставлені тарілки, кухлі й миски.
— Дякую, Ліно.
— Дякую, магу дороги!
— Дякую!
Тільки тепер мені стало ясно, що вони мені пробачили — повністю, без каменя за пазухою. Просто забули, що трапилося, і все. Я бажала всім смачного і тихо сподівалася, що каша (завдяки матері Гарольда!) вийшла їстівна.
Після обіду ніхто не відпочивав — знову заснували люди, зацюкали сокири, а десь поблизу вдарив ковальський молот. Мені довелося чистити казан (такою брудною я не бувала навіть у болоті), тоді знову бігти до струмка за водою, заново розпалювати багаття й готувати — тепер уже вечерю. Давалася взнаки втома. Руки, звиклі до палиці, від усіх цих ложок, відер, шкребків вмить вкрилися мозолями.
І яким же було моє здивування, коли приблизно за годину після обіду на нашій кухні з’явилися сторонні! Приблизно десять чоловіків і жінок, з вигляду селяни, акуратно одягнені, боязкі, з похідними мішками за спинами, прийшли дізнатися, чи не потрібна робоча сила!
— Клич короля, — поважно наказала мені мати Гарольда. І я побігла. Робота не припинялася ні на секунду, пахло димом, сирою глиною, свіжим деревом і могутнім потом.
— Короля не бачили?
— Був тут хвилину тому… Біля замку шукай!
Дивно, але фундамент уже було закладено. Я зупинилася перед ним із роззявленим ротом: таке враження, ніби тут день і ніч працювали екскаватори, бульдозери, бетономішалки!
— Ліно, ти мене шукала?
Я обернулася. Оберон був, як і всі, забруднений землею, в руках у нього було щось схоже на будівельний висок — тягар на ниточці.
— Там люди прийшли…
— Дуже добре, ходімо…
- Предыдущая
- 50/58
- Следующая